3. Принципи створення інформаційних систем

Інформаційні системи мають багато спільних характеристик, які регламентуються відповідними стандартами ще під час їх створення. При цьому дотримуються таких основних принципів.

1. Принцип системності. Полягає в необхідності встановлювати й зберігати зв'язки між структурними елементами ІС, які у процесі створення та функціонування цієї системи забезпечують її цілісність.

2. Принцип розвитку. ІС має створюватися з урахуванням можливості поповнення й поновлення функцій системи та видів її забезпечення шляхом модернізації програмних і технічних засобів або налагодження наявних засобів.

3. Принцип сумісності. Забезпечує здатність ІС різних видів і рівнів взаємодіяти у процесі їх спільного функціонування.

4. Принцип стандартизації та уніфікації. Полягає в раціональному застосуванні типових, уніфікованих і стандартизованих елементів у процесі створення й розвитку систем.

5. Принцип ефективності. Полягає в досягненні раціонального співвідношення між витратами на створення ІС і цільовими ефектами, що їх отримують при її функціонуванні.

6. Принцип орієнтації на відхилення. В умовах автоматизованих інформаційних систем управлінський персонал може бути завантажений надмірною інформацією. Персонал не може сприйняти такий обсяг інформації і управління від цього не поліпшиться. Тому в кожній конкретній ситуації керівникам потрібна лише інформація про відхилення, причому не всі, а ті, що виходять за певні межі.

4. Системний підхід до створення інформаційної системи

У теорії та практиці створення інформаційних систем виділяють два підходи: локальний та системний.

Суть локального підходу полягає в тому, що інформаційні системи створюють послідовним нарощуванням задач, які розв'язуються на комп’ютері. Він передбачає необмежений розвиток інформаційних систем, а тому кожну із них неможливо пізнати в цілому. Крім того, проект на предмет його повноти взагалі не розглядається і втрачається можливість науково обґрунтувати вибір і оцінити напрямки розвитку інформаційної системи, комплекс технічних засобів, а також побудувати її модель. Позитивними рисами цього підходу є:

• відносно швидка віддачу;

• наочність задач;

• можливість розробки задач невеликими «замкненими» групами;

• простота управління створенням систем.

Недоліки:

• неможливість забезпечення раціональної організації комплексів задач;

• дублювання;

• постійна перебудова програм та організації задач, що призводить до дискредитації самої ідеї створення інформаційної системи.

Системний підхід до створення інформаційної системи – це комплексне вивчення економічного об'єкту як одного цілого з представленням його частин як цілеспрямованих систем і вивчення цих систем та взаємовідносин між ними. При системному підході економічний об'єкт розглядається як сукупність взаємопов'язаних елементів однієї складної динамічної системи, яка перебуває в стані постійних змін під впливом багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників, пов'язаних процесами перетворення вхідного набору ресурсів в інші вихідні ресурси. Системний підхід відповідає принципам:

1. абсолютного пріоритету кінцевої (глобальної) мети;

2. єдності – розгляд системи як цілого, так і сукупності частин (елементів);

3. пов'язаності – розгляд будь-якої частини разом з її зв'язками з оточенням;

4. модульної побудови – доцільно виділяти модулі в системі та розглядати її як сукупність модулів;

5. ієрархії – доцільність застосування ієрархії елементів;

6. функціональності – спільний розгляд структури і функцій з пріоритетом функцій над структурою;

7. невизначеності – врахування невизначеностей та випадковостей у системі.

Характерними ознаками системного (комплексного) підходу є:

1. одночасне охоплення проектуванням великої кількості задач;

2. максимальна типізація та стандартизація рішень;

3. багатоаспектне уявлення про структуру інформаційної системи як про систему, що складається з кількох класів компонентів, та відносна автономна їх розробка;

4. ключова роль баз даних;

Задачею системного підходу до створення інформаційної системи є розробка усієї сукупності методологічних і соціально-наукових засобів обстеження (опис, аналіз, синтез, реалізація) систем різного типу.

Системний підхід ґрунтується на ідеях цілісності, цілеспрямованості, організованості, внутрішньої активності та динамізму об'єктів.