2. Методи лабораторного дослідження мокротиння: загальний, бактеріологічний, виявлення мікобактерій туберкульозу, атипових клітин.

Харкотиння – це патологічні виділення з органів дихання, що виділяються під час кашлю. Склад харкотиння: слиз, серозна рідина, клітини крові із дихальних шляхів, патологічні мікроорганізми.

Збирання харкотиння для загального клінічного дослідження

Пацієнту дають чисту плювальницю, він проводить туалет порожнини рота, вранці, натще відкашлює 3-5 мл. Відправляють у лабораторію не пізніше ніж через 2 год, в контейнері або біксі з направленням.

Збирання харкотиння для бактеріологічного дослідження

Пацієнту дають стерильну чашку Петрі, він чистить зуби, полоще рот перекип’яченою водою або антисептичним розчином. Обережно, відкривши кришку на 45, не торкаючись пальцями і губами до внутрішньої поверхні відкашлює в неї невелику кількість харкотиння. Відправляють в бактеріологічну лабораторію не пізніше 2-х год. з часу збирання. Мокротиння для визначення чутливості до антибіотиків збирають до початку курсу антибіотикотерапії.

Збирання харкотиння для виявлення бактерій туберкульозу

Збирають в кишенькову плювальницю протягом доби, якщо харкотиння виділяється мало, то протягом 3 діб (зберігають в прохолодному місці). Кількість харкотиння повинна бути не менше 50 мл.

Взяття мазків із зіва та носа.

Для взяття мазків використовують стерильний ватний тампон, який закріплений на металевій паличці або дротяній петлі, та вставлений у стерильну пробірку.

Мазок із зіва

Пацієнта посадити обличчям до джерела світла, нахилити голову назад і відкрити рот. Шпателем придавити корінь язика і не торкаючись слизової оболонки порожнини рота і язика провести стерильним тампоном на межі здорової та ураженої тканини, у ділянці розміщення нальоту по дужкам і ньобним мигдаликам. Горловину пробірки провести над вогнем, потім ввести в неї тампон. Пробірку і направлення пронумерувати. Штатив із пробірками ставлять у бікс або контейнер і відправляють в лабораторію.

Мазок з носа

Пацієнта посадити обличчям до джерела світла, підняти кінчик носа і ввести стерильний тампон у глибину лівої, а потім правої порожнини носа. Горловину пробірки провести над вогнем, потім ввести в неї тампон. Пробірку і направлення пронумерувати. Штатив із пробірками ставлять у бікс або контейнер і відправляють в лабораторію.

3. Фракційне зондування: показання, протипоказання, демонстрація всього необхідного для його проведення.

• РН-метричне дослідження шлункового вмісту.

Мета: визначити секреторну (кислотоутворюючу) і моторну (евакуаторну) функції шлунка.

У здорової людини шлунковий вміст натще 50 мл, загальна кислотність 10 ОД, вільна соляна кислота у багатьох відсутня. Після введення ентерального подразника загальна кислотність 40-60 ОД, вільна – 20-40 ОД, пепсин 40-60 ОД, після введення парентерального подразника показники вищі.

Показання: захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказання: шлунково-кишкова кровотеча, стенокардія, гіпертонічна хвороба ІІІ стадії, розширення вен стравоходу, загострення гастриту, виразкової хвороби.

Види подразників шлункової секреції:

1. Ентеральні (використовують 300 мл, t 37-38 C):

а) м’ясний бульйон (1 кг нежирного мяса + 2л Н₂О)

б) 4% відвар сухого листя капусти.

в) 5% розчин етилового спирту.

г) кавовий сніданок (0,2 г кофеїну на 200 мл Н₂О)

2. Парентеральні:

а) 0,1% розчин гістаміну (0,08 мг/10 кг маси тіла, не більше 0,5 мл), м.б. запаморочення, тахікардія, жар, почервоніння шкіри; для запобігання вводять 1 мл 1% розчину димедролу.

б) 0,025% р-н пентагастрину (0,08 мг/10 кг маси тіла).

в) інсулін (2 ОД на 10 кг маси тіла).

Дослідження проводять вранці, натще, не можна палити, вживати ліки. Увечері, напередодні хворий приймає легку їжу не пізніше 18-ї год.

Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням ентеральних подразників

Метод Веретенова-Новикова-М’ясоєдова

1. Взяти шприцом шлунковий вміст натще (1 порція).

2. Протягом години кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (2, 3, 4, 5 порції) – базальна секреція.

3. Ввести через зонд ентеральний подразник.

4. Через 10 хв. взяти 10 мл шлункового вмісту. Через 15 хв. взяти весь залишок ентерального подразника. Ці дві порції не відправляють в лабораторію, тому що вони не є чистим шлунковим соком.

5. Протягом години кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (6, 7, 8, 9 порції) - стимульована (максимальна) секреція.

6. Відправити пронумеровані посудини до лабораторії з направленням.

Зондові методи отримання шлункового вмісту з використанням парентеральних подразників

1. Взяти шлунковий вміст натще (1 порція).

2. Через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (2,3 порція).

3. Ввести хворому п/ш 1% р-н димедролу 1 мл.

4. Через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (4,5 порція).

5. 2, 3, 4, 5-та порції – базальна секреція.

6. Ввести п/ш 0,1% р-н гістаміну.

7. Протягом години через кожні 15 хв. взяти шлунковий вміст (6,7,8,9 порцій) – максимальна секреція.

8. Відправити пронумеровані посудини до лабораторії з направленням.

Примітка: при використанні 0,025% р-ну пентагастрину – димедрол не вводити.

При отриманні шлункового вмісту з використанням інсуліну може спостерігатись гіпоглікемія: відчуття голоду, озноб, неспокій, загальна слабкість, пітливість. Процедуру припиняють і пацієнтові дають випити солодкого чаю.

Можливі ускладнення.

Блювотні рухи та кашель. Зонд треба вийняти, дати хворому відпочити, при повторенні – провести анестезію слизової оболонки глотки 2%р-ном новокаїну або 1%р-ном дикаїну.

Спазм стравоходу та глотки можна зняти, якщо через зонд влити трохи теплої води.

Поява у шлунковому вмісті свіжої крові у вигляді прожилок говорить про пошкодження дрібних судин слизової оболонки стравоходу або шлунку. Зонд виймають, хворого заспокоюють, укладають у ліжко, дають випити 10% р-н кальцію хлориду, 5%р-н амінокапронової кислоти, на ділянку живота кладуть міхур з льодом.

Зомління може виникнути в емоційно лабільної особи. Дослідження припиняють, хворому надають горизонтального положення, на обличчя бризкають холодною водою, дають понюхати тампон з нашатирним спиртом.

Сучасний метод дослідження кислотності шлункового соку (внутрішньошлункова рН-метрія)

Проводять за допомогою зонда, на кінці якого розміщена олива з вмонтованими в неї сурм’янокаломелевими електродами.

• Пацієнта садять на стілець.

• У ротову порожнину вводять фіксатор-слиновідвід.

• По каналу слиновідводу вводять рН-мікрозонд на глибину 40 см від нижніх різців.

• Приєднують зонд до вимірювального приладу (іонометра ЕВ-74).

• Реєструють рН по шкалі іонометра на глибині 40 см.

• Визначають рН через кожний 1 см на всьому протязі шлунка від входу до виходу(від 40 до 60 см)

• Зондування продовжують повільним витягуванням зонда з реєстрацією рН через кожні 2 см до початкової глибини введення зонда – 40 см, після чого зонд виймають.

Беззондовий метод дослідження секреторної функції шлунка за допомогою методики «Ацидотест»

Показання:

• Неможливість провести зондування шлунка з ентеральним подразником;

• Захворювання слизової оболонки шлунка.

Протипоказання:

• Гіпертонічна хвороба;

• Алергічна реакція на іонообмінну смолу.

Проведення:

• Попередити пацієнта, що напередодні і в день дослідження він не повинен вживати ліки та продукти, які можуть змінити колір сечі.

• Проводять натще.

• Вранці пацієнт звільняє сечовий міхур в унітаз.

• Дають випити 2 таблетки кофеїну (ентеральний подразник).

• Через 1 год. пацієнт випорожняє сечовий міхур – «Контрольна порція»

• Пацієнт вживає 3 жовтих драже і запиває невеликою кількістю води.

• Через 1-1,5 год. випорожнює сечовий міхур «Сеча для дослідження».

• Сечу відправляють в лабораторію.