- •Система оподаткування в Україні.
- •Поняття та види податків і зборів.
- •Загальнодержавні податки та збори
- •Місцеві податки та збори
- •Права та обов’язки платників податків.
- •Відповідальність за порушення податкового законодавства.
- •Банківська система України.
- •Поняття банку. Види банків в Україні.
- •Правовий статус Національного банку в Україні.
- •Правове положення банків в Україні.
- •Поняття та структура цивільних правовідносин.
- •Суб’єкти цивільних правовідносин.
- •Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.
- •Порядок укладання шлюбу.
- •Порядок розірвання шлюбу.
- •Визнання шлюбу недійсним.
- •Поняття та ознаки юридичної особи, її правосуб’єктність.
- •Види юридичних осіб.
- •Підстави виникнення , зміни та припинення цивільних прав та обов’язків.
- •Захист цивільних прав.
- •Поняття, види та форми правочинів у цивільному праві.
- •Поняття та види представництва. Довіреність.
- •Поняття права власності та форми власності в Україні.
- •Поняття зобов’язання та підстави його виникнення.
- •Підстави припинення зобов’язань за цивільним законодавством.
- •Способи забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття цивільно-правового договору та його види.
- •Поняття та зміст договору купівлі-продажу.
- •Загальна характеристика договору найму (оренди).
- •Загальна характеристика договору позики.
- •Загальна характеристика договорів міни і дарування.
- •Поняття, підстави та види цивільно-правової відповідальності.
- •Спадкування за законом в Україні.
- •Спадкування за заповітом в Україні.
- •Суб’єкти господарських правовідносин.
- •Державна реєстрація суб’єкта господарювання.
- •Правовий статус суб’єктів підприємницької діяльності.
- •Види та організаційні форми підприємств.
- •Правовий статус господарського товариства.
- •Види господарських товариств.
- •Права і обов’язки учасників господарського товариства.
- •Правовий статус приватних підприємств.
- •81. Громадянин як суб*єкт господарювання
- •82. Підстави виникнення господарських зобов`язень.
- •83. Правове регулювання зовнішньоекономічної діяльності
- •85. Державне регулювання ринку цінних паперів. Біржі як необхідні елементи ринкової інфраструктури.
- •86. Неспроможність суб`єкта господарювання. Господарсько-правова відповідальність учасників правових відносин.
- •87.Поняття та порядок укладання колективного договору.
- •88. Поняття, сторони та зміст трудового договору.
- •89. Порядок укладання трудового договору.
- •90. Випробування при прийомі на роботу.
- •91. Порядок припинення трудового договору з ініціативи працівника.
- •92. Порядок припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
- •93. Поняття робочого часу та його види за трудовим законодавством.
- •94. Поняття та види часу відпочинку за трудовим законодавством.
- •95. Види відпусток та порядок їх надання
- •96. Поняття і види заробітної плати.
- •97. Дисциплінарна відповідальність працівників.
- •98. Дисциплінарні стягнення: види та порядок застосування.
- •99. Матеріальна відповідальність та умови її застосування за трудовим законодавством.
- •100. Види матеріальної відповідальності.
- •101. Порядок вирішення індивідуальних трудових спорів.
- •102. Поняття колективних трудових спорів і порядок їх вирішення.
- •103. Суб`єкти права власності на землю.
- •104. Правовий режим земель різних категорій.
- •105. Правове становище сільськогосподарських підприємств.
- •106. Екологічні права та обов`язки громадян.
- •107. Поняття, ознаки та види злочинів.
- •108. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності.
- •109. Обставини, що виключають злочинність діяння.
- •110. Звільнення від кримінальної відповідальності.
- •111. Обставини, що пом`якшують кримінальну відповідальність.
- •112. Обставини, що обтяжуюсь кримінальну відповідальность.
- •113. Поняття, мета та види покарання.
- •114. Злочини проти власності.
- •115. Злочини у сфері господарської діяльності.
- •116. Злочин у сфері службової діяльності.
- •117. Поняття, система та джерела міжнародного права.
- •118.Суб`єкти міжнародного права.
Суб’єкти цивільних правовідносин.
У цивільно-правових відносинах мають брати участь принаймні дві особи, бо це відносини між людьми (відношення людини до речі не є правовим). Особи, які є учасниками цивільно-правових відносин, називаються суб’єктами. Суб’єкт цивільно-правових відносин, якому належить право, називається активним суб’єктом, або суб’єктом права. Суб’єкт цивільних відносин, на якого покладено обов’язок, називається пасивним суб’єктом, або суб’єктом обов’язку. Проте таких цивільно-правових відносин, у яких є лише суб’єкт права і лише суб’єкт обов’язку, дуже мало. Як правило, в цивільно-правових відносинах кожен з учасників має суб’єктивні права і несе суб’єктивні обов’язки. Наприклад, у правовідносинах, що виникають з договору купівлі-продажу, підряду, перевезення, комісії, кожен із суб’єктів правовідносин має права і несе обов’язки.
Суб’єктами цивільних правовідносин можуть бути: громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, юридичні особи (державні підприємства та установи, кооперативи, громадські організації, акціонерні товариства, орендні підприємства), Українська держава, інші організації (наприклад, релігійні організації, спільні підприємства за участю українських та іноземних юридичних осіб, іноземні підприємства й організації).
Громадянам, юридичним особам як суб’єктам цивільно-правових відносин притаманні такі суспільно-юридичні якості: цивільна правоздатність і цивільна дієздатність. Називаються вони суспільно-юридичними тому, що стосуються саме громадян та юридичних осіб і передбачені законом (статті 11 і 26 ЦК України).
Цивільна правоздатність та цивільна дієздатність громадян України.
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст.24 ЦК). До фізичних осіб належить громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Для того, щоб виступати суб'єктом цивільних правовідносин, фізичні особи повинні володіти цивільною правосуб'єктністю, яка включає в себе правоздатність та дієздатність. Цивільною правоздатністю називається здатність фізичної особи мати цивільні права і нести цивільні обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження і припиняється у момент її смерті. Цивільна правоздатність як суспільно-правова якість визнається за всіма громадянами України, які мають бути рівними перед законом. Вона закріплюється в цивільному законодавстві як рівна для всіх і для кожного незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, мови, релігійних поглядів, роду й характеру занять, місця проживання тощо. Кожен громадянин упродовж свого життя не може бути позбавлений цивільної правоздатності, але може бути обмежений у ній.
Цивільною дієздатністю фізичної особи називається її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність в разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку та психічного здоров'я фізичної особи. Виходячи з цього розрізняють декілька різновидів цивільної дієздатності: а) Часткова дієздатність характерна для фізичних осіб віком до 14 років (малолітня особа), які мають право самостійно вчиняти дрібні побутові правочини, що задовольняють їх потреби та стосується предмета, що має невисоку вартість і відповідає фізичному, духовому чи соціальному розвитку малолітнього. Малолітня особа не несе цивільно-правової відповідальності за завдану нею шкоду. За це відповідають його батьки (усиновителі) або опікуни. б) Неповна цивільна дієздатність характеризується тим, що за фізичною особою, у віці від 14 до 18 років, визначається право вчиняти не всі, а лише деякі дії передбачені законом. Вони мають право учиняти дрібні побутові угоди, розпоряджатися своєю заробітною платою або стипендією, здійснювати свої авторські або винахідницькі права на свої твори, винаходи, право вносити вклади до банківських та інших фінансових установ і розпоряджатися ними тощо. Неповнолітня особа відповідає за заподіяну нею шкоду, якщо вона має майно чи заробіток. Коли у неї цього немає, заподіяна нею шкода повинна бути відшкодована її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками. в) Повна цивільна дієздатність - це здатність фізичної особи своїми діями набувати і здійснювати будь-які майнові та особисті немайнові права, брати на себе й виконувати будь-які обов'язки. Повну цивільну дієздатність набуває фізична особа з досягненням повноліття, тобто з 18 років. Згідно з чинним законодавством у разі реєстрації шлюбу фізичної особи, яка не досягла повноліття повна дієздатність у неї настає з моменту реєстрації шлюбу. Повна цивільна дієздатність може бути надана неповнолітній особі, яка записана матір'ю або батьком дитини, а також фізичній особі, яка досягла 16 років і працює за трудовим договором або бажає займатись підприємницькою діяльністю.
Надання повної цивільної дієздатності провадиться за рішенням органу опіки та піклування за заявою заінтересованої особи і за письмовою згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальника, а у разі якщо такої згоди немає, за рішенням суду. г) Обмежена цивільна дієздатність визначається судом щодо фізичних осіб, які страждають на психічний розлад здоров'я, що суттєво впливає на їх здатність усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними. Також суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами і тим ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище. Над фізичною особою, цивільна дієздатність якої обмежена, встановлюється піклування. Вона може самостійно вчиняти лише дрібні побутові правочини. Правочини щодо розпорядження майном та інші правочини, що виходять за межі дрібних побутових, вчиняються особою, яка обмежена у дієздатності, за згодою піклувальника. Одержання заробітної плати, пенсії, стипендії, інших доходів особи, цивільна дієздатність якої обмежена, та розпорядження ними здійснюється піклувальником. В той самий час, піклувальник може письмово дозволити такій фізичній особі, яка обмежена у цивільній дієздатності, самостійно одержувати та розпоряджатися заробітком, пенсією, стипендією та іншими доходами. Особа, яка обмежена у цивільній дієздатності, самостійно відповідає за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, що завдана нею іншій особі. д) Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу здоров'я чи недоумства нездатна усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними. Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Над фізичною особою, яка визнана недієздатною, встановлюється опіка, що проводить до втрати нею можливості вчиняти будь-який правочин. За шкоду, заподіяну недієздатною фізичною особою, відповідають його опікун або заклад, який зобов'язаний здійснювати за нею нагляд. У разі видужання чи значного поліпшення психічного стану фізичної особи, яку визнано недієздатним, суд поновлює його в цивільній дієздатності.
