- •1. Загальні відомості про вагоноремонтне виробництво
- •1.1 Основні принципи організації і планування виробництва
- •1.2 Деякі особливості організації вагоноремонтного виробництва
- •2. Поняття виробничого процесу. Класифікація виробництв та їх техніко-економічна характеристика
- •3. Виробнича структура врз
- •3.1 Загальне уявлення про виробничу структуру заводу
- •3.2 Склад цехів та служб вагоноремонтного заводу
- •4. Структура управління вагоноремонтним підприємством
- •5.1 Сутність спеціалізації та кооперування
- •5.2 Основні форми спеціалізації
- •5. Принципи спеціалізації та кооперування на врп
- •5.3 Основні види кооперування
- •6. Підготовка виробництва на вагоноремонтному заводі
- •6.1. Особливості технічної підготовки виробництва
- •6.2. Конструкторська підготовка виробництва
- •6.3 Технологічна підготовка виробництва
- •6.4. Техніко-економічний аналіз технологічних процесів
- •6.5. Стандартизація та уніфікація у вагоноремонтному виробництві
- •7. Технічне нормування праці. Методи нормування
- •7.1. Сутність нормування праці
- •Методи нормування на підприємстві
- •7.3 Розрахунок технічної норми часу
- •7.4 Перегляд норм часу
- •8. Основи організації заробітної плати
6.2. Конструкторська підготовка виробництва
Конструкторська підготовка виробництва на вагоноремонтних заводах здійснюється відділом головного конструктора або конструкторським бюро технічного відділу. Основні питання, які вирішують при конструкторській підготовці, такі:
розробка технічних умов на ремонт вузлів і деталей вагонів;
складання ескізних і технічних проектів на ремонт і посилення ремонтуємих частин вагонів;
розробка ремонтних розмірів для деталей вагонів. Метод ремонтних розмірів дозволяє багаторазово використовувати зношені деталі з урахуванням запасу їх міцності, забезпечити взаємозамінність нових і відремонтованих деталей і знизити витрати на ремонт;
удосконалення й модернізація окремих елементів вагонів, що ремонтуються. При цьому модернізація здійснюється з метою збільшення вантажопідйомності вагона, можливості підвищення швидкостей руху, посилення слабких вузлів вагона й збільшення його надійності й довговічності;
уніфікація й стандартизація вузлів і деталей вагонів. Уніфікація ліквідує необґрунтоване різноманіття типів і конструкцій виробів, форми й розмірів деталей і заготівок, профілів і марок застосовуваних матеріалів.
Уніфікація створює передумови для організації серійного виробництва на дільницях по обробці й ремонту уніфікованих і, отже, однакових деталей.
На заводах і в депо за рахунок скорочення конструкторського різноманіття оброблюваних об'єктів і об'єктів, що збирають, з'являються нові можливості для механізації й автоматизації виробничих процесів. У результаті конструкторської уніфікації поліпшуються економічні показники виробництва - росте продуктивність праці, знижується собівартість продукції, скорочується тривалість виробничого циклу, створюються умови для ритмічної роботи цехів і заводу в цілому. При вирішенні основних питань конструкторської підготовки виробництва необхідно забезпечити максимальне наближення експлуатаційних якостей відремонтованих об'єктів до якості нових.
Конструкторська підготовка виробництва повинна здійснюватися в суворій відповідності із правилами заводського ремонту вантажних і пасажирських вагонів, що відповідають інструкціям й технічним вказівкам Головного керування вагонного господарства, а також Правилами технічної експлуатації залізниць. Роботи з модернізації вантажних і пасажирських вагонів виконуються відповідно до плану, який встановлюється Укрзалізницею щорічно. Вносити зміни в конструкції основних вузлів прийнятого в експлуатацію рухомого складу допускається тільки з дозволу Укрзалізниці, а інших вузлів і деталей - з дозволу начальників або головних інженерів відповідних головних управлінь Укрзалізниці.
Велика роль в організації конструкторської підготовки виробництва приділяється креслярському господарству підприємства. Повинний бути встановлений певний порядок зберігання креслень і інших технічних документів, своєчасного забезпечення ними цехів і робочих місць, підтримки суворої конструкторської й технологічної дисципліни.
Креслярське господарство вагоноремонтного заводу організується на основі певних принципів класифікації й індексації креслень і інших технічних документів, встановлених форм і методів їх зберігання, обліку й порядку внесення в них змін.
У цей час розроблений комплекс державних стандартів, що становлять єдину систему конструкторської документації (ЕСКД). Основні положення ЕСКД сформульовані в ГОСТ 2.101-68 -ГОСТ 2.109-68, експлуатаційна й ремонтна в ГОСТ 2.601-68 -ГОСТ 2.605-68.
Відповідно до ГОСТ 2.102-68 креслення класифікуються по видах, по стадіях конструкторської роботи, по цільовому призначенню й характеру використання. Креслення по видах підрозділяються на креслення деталі, складальне, загального виду, теоретичне креслення, габаритне і монтажне креслення.
По стадіях конструкторської роботи креслення підрозділяються на креслення проектні (технічні пропозиції, ескізний проект, технічний проект) і на робочі, передані у виробництво для виготовлення виробу.
По цільовому призначенню й характеру використання креслення діляться на ескізи, оригінали, дублікати, копії.
ГОСТ 2.604-68 встановлює правила виконання ремонтних креслень, специфікацій, відомостей і інших документів на вироби всіх галузей промисловості.
Всі креслення повинні мати привласнені їм індекси - скорочені умовні позначення.
