5 Визначення критичної суми постійних витрат та критичного рівня ціни реалізації

5.1 Мета заняття:

отримання практичних навичок розахунку критичної суми постійних витрат та критичного рівня ціни реалізації.

5.2 Методичні вказівки з організації самостійної роботи студентів

Під час підготовки до практичного заняття слід вивчити теоретичний матеріал за конспектом лекцій і літературою [15–17].

Визначенню критичної суми постійних витрат та критичного рівня ціни реалізації передує велика робота за визначенням виробничої собівартості, вкладенням змісту у поняття «постійних і змінних витрат» і прийнятої цінової політики [18].

На практиці використовується поняття умовно-постійні витрати, оскільки, хоча даний вид витрат присутній навіть під час простою підприємства, їх величина може бути змінена залежно від величини вибраного періоду часу.

Постійні витрати є витратами, які не залежать від величини об'єму випуску, продажу товарів або надання послуг, що протиставляються змінним витратам, з якими в сумі складають загальні витрати.

Прямі витрати на виготовлення одиниці виробу (В_п) визначаються

, (5.1)

де В_з – величина змінних витрат на виготовлення даної кількості виробів;

В_пост – величина постійних витрат;

N – кількість виготовленої продукції.

Приклади постійних витрат:

- відсотки за зобов'язаннями під час нормальної діяльності підприємства і збереження об'єму позикових засобів за їх використання (повинні сплачуватися незалежно від об'ємів виробництва, проте, якщо об'єм виробництва малий, що підприємство готується до банкрутства, даними витратами можна нехтувати);

- налоги на майно підприємства, оскільки його величина достатньо стабільна, також є в основному постійними витратами, проте можна продати майно іншій компанії і брати його у неї в оренду (форма лізингу), зменшивши таким чином виплати податку на майно;

- амортизаційні відрахування при лінійному способі їх нарахування (рівномірно на весь термін використання майна);

- оплата охорони, сторожів, при тому, що може бути скорочена при зменшенні кількості тих, що працюють і зниження навантаження на контрольно-пропускні пункти – залишається навіть при простої підприємства, якщо воно хоче зберегти свою власність;

- оплата оренди залежно від типу виробництва, тривалості контракту і можливості укласти договір суборенди, може виступати як змінні витрати;

- передвиробничі витрати на розробку виробу;

- зарплата управлінського персоналу в умовах нормального функціонування підприємства є незалежною від об'ємів виробництва.

Змінні витрати – види витрат, величина яких змінюється пропорційно зміні об'ємів продукції.

До змінних витрат, зокрема, відносяться:

- витрати на придбання сировини, матеріалів, комплектуючих, напівфабрикатів;

- оплата праці виробничого персоналу;

- амортизація по основних виробничих засобах.

При правильному підході змінні (прямі) витрати повинні з'явитися тією межею, нижче якого жоден виробник не буде оцінювати свої вироби. У кожному разі функція витрат здійснюється у встановленні нижньої межі для первісної ціни на виріб, у той час як цінність цього виробу для споживача визначає вища межа встановлення ціни на нього. На практиці змінні витрати можуть у певних умовах виступати нижньою межею ціни (коли є більші потужності і стає питання про виживання фірми).

Методи визначення цін на базі витрат більше підходять для обґрунтування базисної ціни, яка повинна відповістити на запитання: можна або не можна виходити на ринок з даним виробом ніж для визначення остаточної продажної ціни.

Ціну можна розрахувати за формулою

(5.2)

де П_% – бажана частка прибутку, %.

Або за іншими підходами ціну розраховують як

. (5.3)

За методом повних витрат усі витрати підприємства, як виробничі, так і невиробничі (адміністративні, на збут), повністю відносяться на собівартість продукції. У такому разі прибуток підприємства від продажу продукції визначається за формулою

(5.4)

де П – прибуток від продажу (реалізації) продукції;

Д – виручка (дохід) від продажу продукції;

С_рп – повна собівартість реалізованої продукції.

Будь-який метод віднесення на собівартість товару постійних витрат (наприклад, арендної плати), які є видатками по керуванню підприємством, а не видатками для проведення даного товару, — умовний, і він спотворює справжній внесок продукту в прибуток підприємства.

У зв'язку із цим на практиці використовуються різні способи розподілу постійних витрат:

- пропорційно заробітній платі виробничих робітників;

- пропорційно витратам на матеріали;

- пропорційно змінним витратам.

Калькулювання за неповними витратами полягає в тому, що не всі витрати включаються у собівартість продукції. Це спрощує калькулювання і робить його оперативнішим. Які витрати включати у собівартість, а які не включати – це окрема проблема, яка вирішується кожним підприємством. В загальному вигдяді повна собівартість може складатися зі статей витрат, як вказано у таблиці 5.1 (таблиця спрощена, повний варіант слід запозичити з четвертої лабораторної роботи).

Таблиця 5.1 – Статті витрат для визначення повної собівартості (зразок)

№ з/п	Стаття витрат	Сума,грн.
1	Основні матеріали за вирахуванням відходів, що повертаються, включаючи транспортні витрати
2	Покупні вироби і полуфабрикати, включаючи транспортні витрати
3	Основна заробіна плата основних робітників
4	Додаткова заробітна плата 25-40% від п.3
5	Відрахування на соціальне страхування 37,2% від п.3+п.4
6	Утримання та експлуатація устаткування150% від п.3
6*	заробіна плата на Заробітна плата налагоджувачів
7	Загальновиробничі витрати 75% від п.3+п.6
8	Загальногосподарчі витрати 25% від п.3+п.6
9	Передвиробничі витрати
9*	Підготовка та освоєння виробництва
10	Виробнича собівартість
11	Позавиробничі витрати 5% від п.10
12	Повна собівартість (п.10 + п.11)

Оптова ціна підприємства п.12 + (п.12·0,2), 0,2 − норматив галузевої рентабельності (відношення галузевого прибутку до середньогалузевої повної річної собівартості)

Організація післяпродажного обслуговування та розрахунок повної суми витрат, визначення ціни та прибутку, аналіз беззбитковості об’єму продажу та зони безпеки виконується за методичними вказівками до лабораторних робіт.

Після визначення точки беззбитковості (Т_бз) – це такий обсяг продажу, при якому валова виручка (дохід) від реалізації покриває загальні сукупні постійні витрати і визначається як

, (5.5)

де В_пост – постійні витрати на розробку та реалізацію виробу;

– розрахункова ціна одиниці виробу;

В_зм – змінні витрати на одиницю виробу,– визначається критичний рівень постійних витрат.

Критичний рівень постійних витрат В_{пост кр} при заданому рівні доходу і кількості збуту виробів розраховується за формулою

(5.6)

де N_р – обсяг реалізації виробів.

Зміст цього розрахунку в тім, щоб визначити максимально припустиму величину постійних витрат, що покриваються доходом при заданому обсязі збуту (продажів), ціни і рівня змінних витрат на одиницю виробів. Якщо постійні витрати перевищать цей рівень, то підприємство буде збитковим.

Критичний рівень ціни визначається заданим обсягом реалізації і рівнем постійних і змінних витрат

, (5.7)

або в «грошовому» вигляді

. (5.8)

5.3 Контрольні запитання і завдання

1. Охарактеризуйте поняття «собівартість».

2. Чим визначаються типові статті витрат у калькуляції для великого і малого підприємств?

3. Проаналізуйте різницю цінності і вартості товару для виробника і споживача.

4. Проаналізуйте співвідношення ціни виробника і споживчої цінності товару.

5. Як здійснити оптимізацію цінової політики підприємства?

6. Що можуть містити позавиробничі витрати?

7. Що містять і як визначаються загальновиробничі витрати?

8. Що містять і як визначаються загальногосподарчі витрати?

9. Чим відрізняється технологічна собівартість від виробничої собівартості?

10. Як визначається критичний рівень постійних витрат і критичних рівень ціни?

5.4 Приклади аудиторних завдань

Для розробки інженерного рішення конструкторського напрямку у вигляді ФГ при обраній ціні в 325 грн. і змінних витрат на одиницю В_зм =190 грн., критичний рівень постійних витрат складе відповідно до формули (5.6):

В_{пост кр}=480 (325-190)= 64800 грн.

Критичний рівень ціни визначається по заданому обсязі реалізації – 480 од. і рівневі постійних витрат 1306 грн. і змінних витрат 190 грн за формулою (5.7):

Ц_кр = (1306/480) +190 = 192,72 грн. і дорівнює повної собівартості виробу.

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ

1. Ховард, К. Маркетинг: учебник [Текст] / К. Ховард, Н.Д. Эриашвили, Б.А. Соловьев, Ю.А. Цыпкин и др.; под ред. Н.Д Эриашвили. – М.: ЮНИТИ. 1998. – 255 с.

2. Липчук, В.В. Маркетинг: основи теорії та практики [Текст]: навчальний посібник/ В.В. Липчук, Р.П. Дудяк, С.Я Бугіль; за загальною ред. В.В. Липучка. – Львів: «Магнолія плюс», 2006. – 288 с.

3. Методичні рекомендації до виконання економічної частини дипломних проектів, робіт для студентів денної та заочної форми навчання усіх спеціальностей / Упорядник Л.В.Соколова, О.І. Горбач, С.В. Гришко, Є.В. Діденко, Л.В. Левченко, Г.М. Путятіна, В.Г. Харченко. – Харків: ХНУРЕ, 2010. –52 с.

4. Кардаш, В. Я. Товарна інноваційна політика [Текст]: підручник/ В. Я. Кардаш, І. А. Павленко, О. К. Шафалюк – К.: КНЕУ, 2002. – 266 с.

5. Методичні вказівки для виконання економічної частини дипломних проектів для студентів усіх форм навчання спеціальностей: 7. 090802 – “Електронні прилади та пристрої”, 7. 090801 – “Мікроелектроніка та напівпровідникові прилади”, 7. 090804 – “Фізична та біомедична електроніка”, 7. 091101 – “Лазерна та оптоелектронна техніка” / Упоряд. Стороженко О. В., Довбня І. А. – Харків: ХНУРЕ, 2003. – 44 с.

6. Котлер, Ф. Основы маркетинга [Текст]: пер. с англ. В. Б. Боброва; под общ. ред. и вступ. ст. Е. М. Пеньковой.– М.: Прогресс, 1991.– 651 с.

7. Панкрухин, А. П. Маркетинг [Текст]: учеб. для студентов, обучающихся по специальности 061500 «Маркетинг»/ А.П. Панкрухин; Гильдия маркетологов. — 3-е изд. — М.: Омега-Л, 2005. – 656 с.

8. Гаркавенко, С.С. Маркетинг [Текст]: підручник. – Київ: Лібра, 2007. –712 с.

9. Форми реклами. [Електронний ресурс]. Режим доступу: – http://marketing-helping.com/index.php – 26.05.11г. – Загол. з екрану.

10. Липчук, В.В. Маркетинг: основи теорії та практики [Текст]: навчальний посібник/ В.В. Липчук, Р.П. Дудяк, С.Я Бугіль; за загальною ред. В.В. Липучка. – Львів: «Магнолія плюс», 2006. – 288 с.

11. Голубков, Е. П. Маркетинговые исследования: теория, методология и практика [Текст] / Е. П. Голубков .– М.: Финпресс, 1998. – 416 с.

12. Петрович, Й.М. Організація виробництва [Текст]: підручник/ Й.М. Петрович, Г.М. Захарчин. – Львів, «Магнолія Плюс», 2005. – 400 с.

13 Петрович, Й.М. Організація виробництва [Текст]: практикум/ Й.М. Петрович, Г.М. Захарчин, С.О. Буняк. – Київ: Центр навчальної літ-ри, 2005. – 336 с.

14. Куликов, Н.И. Современная бюджетная система России [Текст]: учеб. пособие /Н.И. Куликов, Л.Н. Чайникова, Е.Ю. Бабенко. – Тамбов : Изд-во Тамб. гос. техн. ун-та, 2007. – 104 с.

15. Фатхутдинов, Р.А. Организация производства [Текст]: учебник. – М.: ИНФРА, – 2001. – 672 с.

16. Організація виробництва [Текст]: навч. посібник / В.О. Онищенко, О.В. Редлін та інш. – К.: Лібра, 2003. – 336 с.

17. Методичні вказівки до виконання економічної частини дипломних проектів для студентів усіх форм навчання спеціальностей: 7.091001 – Виробництво електронних засобів; 7.091002 – Біотехнічні та медичні апарати і системи; 7.091003 – Побутова електронна апаратура; 7.091004 – Технології та засоби телекомунікацій / Упоряд.: В.Г. Харченко, О.І. Горбач, Т.В. Божко – Харків : ХНУРЕ, 2004. – 36 с.

18. Шкварчук, Л.О. Ціноутворення [Текст]: підручник/ Л.О. Шкварчук. – К.: Кондор, 2006. – 460 с.

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до практичних занять з дисципліни

«Техніко-економічне обґрунтування інженерних рішень»

для студентів денної та заочної форм навчання

напряму 050902 “Радіоелектронні апарати”

Упорядник ГОЛОВКІНА Людмила Вячеславівна

Відповідальний випусковий

Редактор

Комп’ютерна верста

План 2012 , поз. .

Пiдп. до друку . . Формат 6084 1/16. Спосіб друку – ризографія.

Умов.друк.арк. . Облiк.-вид.арк. Тираж прим.

Зам. № . Цiна договiрна.

ХНУРЕ. Україна. 61166 Харків, просп. Леніна, 14

Віддруковано в навчально-науковому

видавничо-поліграфічному центрі ХНУРЕ