Оформлення документації при судово-ветеринарному розтині

Лікарі ветеринарної медицини, які залучаються для вирішення судово-ветеринарних питань за матеріалами речового доказу, одночасно з речовими доказами одержують супровідний документ (відношення або постанову), де вказуються обставини справи, поставлені експерту питання і кому доручається проведення експертизи. У тих випадках, коли лікарю представлено на експертизу матеріал без постанови слідчих органів про порушення кримінальної справи, він за матеріалами речовинного доказу дає довідку, в якій вказує дату надходження матеріалу, хто направляв, кількість зразків, дату вилучення, вид пакування, наявності пломб і відбитків з обох боків, а також наявність етикетки усередині упаковки і позначень на ній. Потім детально описує речовий доказ і дає висновок з конкретними відповідями на поставлені питання.

У тих випадках, коли лікарю ветеринарної медицини надається на експертизу матеріал із постановою слідчих органів про порушення кримінальної справи, він за матеріалами речового доказу чи матеріалом кримінальної справи дає підписку, викладає результат дослідження і висновок судово-ветеринарної експертизи за стандартною формою.

Про кожний судово-ветеринарний розтин трупу тварини складається відповідний документ-акт, у якому фіксуються знайдені в трупі відхилення від норми і дається висновок про причину загибелі тварини.

Акт судово-ветеринарного розтину складається з 3-х частин: вступної, описової і заключної.

Вступна частина акта включає ряд загальних питань. У ній указуються:

1) хто робить судовий патологоанатомічний розтин;

2) хто присутній при цьому;

3) час і місце його здійснення;

4) підстава, на якій він проводиться;

5) найменування об'єкта експертизи (вид, стать, маса, масть, мітки, вік і т.д.);

6) усі відомі попередні дані і хід розтину.

До розтину лікар-експерт має право на надання йому всіх попередніх даних. Він повинен з'ясувати, чи хворіла раніш тварина і як довго, чи лікували її, хто і коли. Якщо тварину лікували або вона знаходилася під наглядом ветеринарного фахівця, останній зобов'язаний на прохання експерта надати усне чи письмове пояснення про всі обставини, що відбувалися до загибелі тварини.

Описова ('протокольна') частина акта має найбільш важливе значення і являє собою докладний виклад усіх виявлених фактичних змін. Вона повинна мати описовий (оповідний) характер. Насамперед проводиться ідентифікація, тобто ототожнення трупу з даними, позначеними в супровідних документах: вид тварини, його порода, стать, масть, мітка, вік і т.д. Усі ці дані звіряються із супровідними документами, якщо такі були. Про наявність розбіжностей між документами і фактичними даними робиться спеціальне застереження. Після цього проводиться опис загального виду трупу.

По закінченню зовнішнього огляду приступають до розтину й огляду внутрішніх органів і порожнин.

Порядок опису їх приблизно такий:

1) Розмір:

- величина;

- маса;

-об’єм.

2) Форма:

- загальний вид і обриси;

- співвідношення частин;

- характер країв.

3) Поверхня:

- колір, прозорість, стан крові і ступінь наповнення судин;

- вологість поверхні;

- форма поверхні - опуклості і поглиблення, блиск, накладення;

- як знімається капсула.

4) Консистенція:

- органа в цілому;

- окремих частин чи ділянок.

5) Внутрішня будова:

- паренхіматозних органів - поверхня розрізу;

- у порожнинних органах - вміст: кількість, відношення до стінок

порожнини, колір, прозорість, консистенція, стан стінок порожнини.

При судово-ветеринарному розтині не можна обмежуватися такими висновками, як: катаральне запалення, набряк і т.п. У кожному випадку необхідно дати об'єктивний опис знайдених при розтині змін. Наприклад, передні частки обох часток легень

ущільнені, червоного кольору, шматочки з ущільнених ділянок занурюються у воду, з поверхні їхнього розрізу видаляється каламутна рідина, а з бронхів - слиз (катаральна бронхопневмонія). Якщо в будь-якому органі різні ділянки мають неоднакові зміни, то обов’язково потрібно зробити опис кожної частини. Наприклад, у тієї ж тварини задні частки легені яскраво-рожевого кольору, містять повітря, шматочки з них плавають на поверхні води, а і поверхні розрізу видаляється піниста рідина (набряк).

У випадках судових справ по можливості уникають таких висловлювань, як «у нормі», «без видимих змін» і т.п.; краще описувати все те, що видно при огляді органів. Справа в тім, що нерідко акт судово-ветеринарного розтину йде на додаткову експертизу, і другий експерт на підставі навіть незначних, змін може прийти до іншого висновку щодо причин загибелі тварини Наприклад, при смерті від правця відсутні запальні процеси, єдиними ознаками є виражене трупне задубіння і різке скорочення органів, що мають гладку мускулатуру. Шлунок коня, хворого на правець, зменшується в розмірі приблизно до 10 см у діаметрі, і н ньому знаходять лише клаптик подрібненого сіна. Якщо до цього додаються ще деякі клінічні спостереження, наприклад, судоми, то це є достатньою підставою для визначення діагнозу.

Судово-ветеринарний розтин повинний бути завжди повним, тобто при зазначеному розтині потрібно обов'язково обстежувати всі органи і системи, доступні огляду, навіть у тих випадках, коли діагноз здається зрозумілим уже на початку проведення розтину.

Заключна частина акта включає патологоанатомічний діагноз. У цій частині акта докладно підсумовують описані раніше зміни н органах і позначаються спеціальними термінами. Наприклад, описані ущільнення в легенях тут позначаються як катаральна, крупозна чи гнійна бронхопневмонія, зміни в шлунку - як гастрит і т.д.

Тут же виділяється й основне захворювання, тобто те захворювання, що безпосередньо або через ускладнення, тісно і ним зв'язані, спричинило загибель тварини; ускладнення основною захворювання, тобто ті патологічні процеси, що патогенетично зв'язані з основним захворюванням, і супутні хвороби, що виявлені при дослідженні трупу, але не зв'язані з причинами, що викликали загибель тварини.

До складу основного захворювання можуть входиш конкуруючі, поєднані і фонові хвороби.

Висновок судово-ветеринарного експерта викладається їй наступною схемою:

«На підставі проведеного мною судово-ветеринарного розгину трупу... і даних представлених мені документів (вказати, яких саме) приходжу до висновку, що причиною загибелі тварини є...» (вказуються основна і супутні хвороби, їх давнина і безпосередні причина смерті). Висновки повинні бути науково обґрунтованими, мотивованими і містити відповідь на питання, поставлені перед експертом судово-слідчими органами.

Якщо в результаті проведеної експертизи є можливим розширити коло питань, що мають значення для справи, і вони знаходяться в компетенції експерта, то він має право поставити їх і дати на них відповідь у своєму висновку.

Вступна й описова частини акта пишуться на місці відразу після розтину і підписуються всіма присутніми на розтині.

Заключна частина акта може бути зроблена пізніше, після отримання результатів досліджень, і підписується лікарем-експертом, який проводив розтин.

Акт судово-ветеринарного розтину передається особисто або відправляється поштою тій особі, за вимогою якої проводилося дослідження групу. Дублікат акта зберігається у експерта.

Варто завжди пам'ятати, що акт судово-ветеринарного розтину групу тварини є основним документом справи про загибель тварини і нерідко після утилізації (або закопування) трупу - найважливішим документом для слідчих і судових органів, і зазнає суворої критики з боку останніх, а також експертів. Цей документ нерідко також є предметом всебічного обговорення сторін. Природно, що він повинний бути максимально точним і повним.