(Вишня провів поглядом синьйора Помідора, знову підійшов до лопуха і заглянув під листок.)

ВИШНЯ (Гусені). Ах, ти моя бідолашна, ти, напевно, зголодніла, а у мене немає навіть скоринки хліба. (Із-за кущів показалася Суниця.)

СУНИЧКА. Граф Вишня! Вишня!

ВИШНЯ. А, це ти, Суничка!

СУНИЧКА. Я принесла тобі шматок солодкого пирога, це усе, що лишилося після обіду графинь Вишень.

ВИШНЯ. Дякую, Суничко. Цей пиріг я розділю навпіл.

СУНИЧКА (зворушено). Дякую...

ВИШНЯ. Обіцяєш нікому нічого не говорити?

СУНИЧКА. Обіцяю!

ВИШНЯ. Присягнися!

СУНИЧКА. Щоб я ніколи в житті не їла більше солодкого пирога!

ВИШНЯ. Добре! Дивись! (Вишня підняв лист лопуха). Мені треба нагодувати оцю гусінь.

СУНИЧКА. Яка гарна. А де ти її взяв?

ВИШНЯ. Я врятував її від синьйора Помідора. Він знайшов її в нашому парку і хотів посипати дустом, як шкідника. А доки він ходив за дустом, я її і врятував.

СУНИЧКА. А що ти з нею робитимеш?

ВИШНЯ. Я її виховаю, і вона перетвориться на метелика.

СУНИЧКА. Вона?! На метелика?!

ВИШНЯ. Метелика! Тільки для цього їй потрібно добре їсти.

СУНИЧКА. Вишня, давай будемо виховувати її разом. Я годуватиму її солодкими крихтами з кухні графинь Вишень.

ВИШНЯ. Молодець! Бери гусінь і йди з нею на кухню. А мені потрібно терміново знайти Чіполліно та попередити його про небезпеку... Але як це зробити? Я ж його навіть ніколи не бачив. До того ж тітоньки забороняють мені виходити за огорожу парку... Мені все забороняють...

За огорожею парку з´являються Чіполліно і Редисочка.

РЕДИСОЧКА. Синьйор Вишня! Синьйор Вишня!

ВИШНЯ. Даруйте, синьйори, не маю честі знати вас. І вибачте мене, але у мене невідкладні справи.

ЧІПОЛЛІНО. Нічого собі, який поважний сеньйор!

РЕДИСОЧКА. Синьйор Вишня, ви не могли б підійти до нас на хвилиночку?

ВИШНЯ. На жаль, не можу. Мені заборонено розмовляти з незнайомими овочами.

ЧІПОЛЛІНО. Ходімо звідси, Редисочко, з нами не хочуть розмовляти.

РЕДИСОЧКА. Та почекай ти, Чіполліно!

ВИШНЯ. Чіполліно?!

РЕДИСОЧКА. Звичайно! Чіполіно! Власною особою!

ВИШНЯ. У такому разі, я зараз до вас підійду, якщо ви дійсно - Чіполліно.

ЧІПОЛЛІНО. Підійдіть, будьте ласкаві.

РЕДИСОЧКА. Мене звуть Редисочка. А ось це - Чіполліно.

ВИШНЯ. Дуже приємно, синьйора. Дуже радий, синьйор Чіполліно. Я про вас багато чув.

ЧІПОЛЛІНО. Цікаво, від кого?

ВИШНЯ. Від синьйора Помідора.

ЧІПОЛЛІНО. Від синьйора Помідора? А він ще не луснув від злості і жадібності?

ВИШНЯ. Начебто ні, він пішов обідати.

ЧІПОЛЛІНО. Пішов обідати! Ось під час обіду і лусне! Я думаю, нічого хорошого він про мене не сказав.

ВИШНЯ. Не сказав. Навіть навпаки. Він навіть хотів кинути вас до овочевого підвалу.

РЕДИСОЧКА. До овочевого підвалу?!

ВИШНЯ. Так, і саме тому я і подумав, що ви, мабуть, достойний сеньйор. І бачу, що не помилився.

ЧІПОЛЛІНО. Так?

ВИШНЯ. Так!

ЧІПОЛЛІНО. Так чому ж тоді ми розводимо церемонії і говоримо на «ви»? Давай на «ти»!

ВИШНЯ. Згоден. Давай на «ти»! Дуже приємно, синьйора, дуже радий, синьйор!

ЧІПОЛЛІНО. Принц Лимон і сеньйор Помідор кинули мого батька в підвал нашого замку...

СУНИЧКА. Вишня, нам потрібна твоя допомога.

У алеї парку знову показалися графині Вишні.

СТАРША. Що за ґвалт? І чому в нашому парку тхне цибулею?

МОЛОДША. Не вірю своїм очам, це ж Чіполліно!

СТАРША. Чіполліно в нашому парку!

ГРАФИНІ РАЗОМ: Синьйор Помідор! Синьйор Помідор!

(Помідор не змусив довго чекати на себе)

ПОМІДОР. Що сталося, синьйори?

СТАРША. Він ще запитує, що сталося!

МОЛОДША. Невже ви не бачите! Чіполліно в нашому парку!

ПОМІДОР. Не може бути, сеньйори!

СТАРША. Негайно проженіть його!

ПОМІДОР. Хвилинку, сеньйори. (Вишні). Відійдіть, графе!

ВИШНЯ. Друзі мої, тікайте, інакше вам буде непереливки!

Сеньйор Помідор намагається спіймати Чіполліно, пролізши крізь огорожу, але йому це не вдається.

ЧІПОЛЛІНО. Спокійніше, синьйор Помідор! А то від злості вітаміни пропадають.

ПОМІДОР. Що?! Це ти мені?! Ах, ти ворог фруктового народу! Ех, покришу в салат!

(Розлючений Помідор протиснувся, нарешті крізь огорожу і кинувся за Чіполліно і Редисочкою).

СТАРША. А ви, граф Вишня, будете негайно покарані!

МОЛОДША. Ми замкнемо вас у вашій кімнаті і залишимо без обіду!

СТАРША. І без вечері!

ВИШНЯ. А мені все одно! Я вже до всього звик!

ГРАФИНІ РАЗОМ: Але, але, але!

МОЛОДША. Ще не вистачало, щоб від вас тхнуло цибулею.