- •Тема 1. Професійна діяльність психолога.
- •1. Міфи про психологів та психологію.
- •2. Освітньо-кваліфікаційна характеристика професії
- •3. Виробничі та типові задачі діяльності, які повинен виконувати випускник інституту.
- •4. Психолог-професіонал та психолог-любитель. В чім різниця?
- •5. Модель діяльності практичного психолога
- •6. Про професії і професіоналізм в цілому і про професію психолога зокрема
- •7. Відмінності життєвої і наукової психологій:
- •1. Загальні уявлення про прикладну психологію.
- •Тема 2. Практична психологія як сфера діяльності психолога.
- •2. Основні напрямки діяльності практичного психолога
4. Психолог-професіонал та психолог-любитель. В чім різниця?
Умовно можна виділити наступні відмінності:
Наявність теоретичної бази, де головне — систематизація, узагальнене уявлення про психіку та психологію. Фахівець-психолог вимушений мати узагальнене орієнтування у багатоманітному і проблемному психологічному знанні, а не просто знати окремі випадки і т.п.
Опора фахівця на метод наукового пізнання, що дозволяє йому не тільки зорієнтуватися в проблемах, а й уміти знаходити їх для себе там, де любитель не побачить. Без методу наукового пізнання психолог, навіть володіючи багатоманітними знаннями з часом є безсилим що-небудь зрозуміти в ситуації.
Використання фахівцем спеціальних розроблених психологами засобів: науковообгрунтовані і підтвержені на практиці конкретні види діяльності, спрямовані на досягнення певної мети: наукової, діагностичної, інформуючої. Суть в тому, що вона розширює можливості теоретика і практика. Якщо любитель спирається на свої особистісні якості (досвід, чарівність), то інший компенсує відсутність особистісних талантів знаннями.
Особлива відповідальність професіонала. Якщо любитель бере на себе відповідальність (і його “клієнтам” саме це і подобається, бо вони знімають відповідальність з себе), то задача професіонала-психолога — поступово формувати відчуття відповідальності у клієнтів.
Психолог-професіонал підтримує зв'язок зі своїми колегами. Це дозволяє бути в курсі подій, дізнаватися про новини, обмінюватися досвідом, одержувати морально-емоційну підтримку і допомогу у разі невдач і труднощів.
Наявність у психолога-професіонала документа про психологічну освіту. Не дивлячись на те, що ця відмінність здається формальністю, але для більшості клієнтів не байдуже, хто працює з ними. Отриманий диплом свідчить про надбання певного обсягу знань.
Особливий професійний такт і дотримання професійно-етичних норм психолога-професіонала. Любитель часто позбавляє права самостійно вирішувати проблеми. Задача доброго психолога — створити умови для самостійного вирішення клієнтами своїх життєвих труднощів, а в ідеалі — обходитися взагалі без допомоги психолога. В цьому є пошана до особистості клієнта.
Здатність до професійного розвитку при саморозвитку психолога-професіонала.
Розвинута професійна психогігієна праці психолога-фахівця (збереження особистого здоров'я фахівця).
Важлива характеристика професіонала — обережне і критичне відношення до існуючих і нових методів, що претендують часто на те, щоб вважатися психологічними.
5. Модель діяльності практичного психолога
Кваліфікований психолог |
Некваліфікований психолог |
1. Цілі психологічної допомоги |
|
Орієнтує клієнта в його цілях, пропонуючи йому максимально можливе число варіантів поведінки; свою задачу бачить в розширені можливостей клієнта. |
Переслідує свої цілі, використовує клієнта для реалізації власних схильностей, демонстрації своєї впливовості або вирішенні своїх проблем. |
2. Відгуки і реакції у ситуаціях професійної діяльності |
|
Дає різноманітні вербальні й невербальні відгуки, уникаючи оціночних думок, дає конструктивний зворотній зв'язок. |
Демонструє типовий шаблонний стиль спілкування як стереотипної оцінки. |
3. Світогляд (концепція) практичного психолога |
|
Розуміє складність дослідження людської індивідуальності і дій на неї, усвідомлює неможливість багатовимірного опису в рамках однієї концепції. Тому прагне використовувати в практиці безліч концепцій. |
Не має (чи має одну) концепцію, зміст і походження якої ясно не усвідомлює. |
4. Культурна продуктивність практичного психолога |
|
Здатний до вироблення безлічі ідей і моделей поведінки, як в своїй культурі, так і в рамках інших культур, що дозволяє йому приєднатися до свідомості клієнта, знайти розуміння життєвого шляху, відмінного від власного. |
Діє тільки в рамках власної культури, яку він розуміє через зміст своєї “Я”-концепції, часто неадекватний. |
5. Конфіденційність |
|
Чітко усвідомлює зміст одержуваної психологічної інформації, вміє берегти професійні таємниці. |
Порушує правила конфіденційності, схильний до розповсюдження інформації. |
6. Обмеження в діяльності практичного психолога |
|
Реально оцінює свої можливості і межі компетентності, готовий до співпраці з колегами і представниками суміжних професій (психіатр, психотерапевт, невропатолог). |
Працює без обмежень, береться за будь-яку проблему, не бажає співпрацювати з іншими спеціалістами. |
7. Міжособовий вплив у роботі практичного психолога |
|
Усвідомлює і фіксує взаємовплив його і клієнта, постійно усвідомлює своє відчутя, думки й бажання. Враховує результат міжособового впливу. |
Не розуміє, не приймає, не враховує особового впливу у взаємодії з клієнтом. |
8. Людська гідність |
|
Пошана гідності клієнта — це аксіома |
Може демонструвати неуважність або образливе відношення до клієнта, додає надзначущість своєї професії. займає позицію “зверху”, використовує псевдо-науковий жаргон, перевантажуючи мову спец.термінологією. |
9. Узагальнена теорія |
|
Активно усвідомлює зміст узагальненої теорії, постійно освоює нові теорії і підходи, іноді здатен до створення власної концепції психологічної допомоги, відкритий для сприйняття альтернативних точок зору. |
Прив'язаний до одного підходу, критично оцінює інші можливості, точки зору. Приймає відомий йому підхід за єдино вірний. Не засвоює загальну теорію як особистий спосіб мислення. |
10. Відношення до узагальненої теорії |
|
Бачить в теорії віддзеркалення психологічної реальності, яке може мінятися в залежності від зміни психологічної реальності клієнта. Усвідомлює факт існування в будь-якій теорії предмету і різних способів його опису. |
Ігнорує способи мислення авторів різних теорій, не виділяє предмету теорій, способи його опису. Не співвідносить свою теорію з іншими. |