- •Тема 1. Методичне заняття. Поняття етики як самостійної науки
- •1.Загальні вимоги до курсу «Етичні проблеми в медицині».
- •2.Етика як «практична філософія», «теорія моральності».
- •3.Генезис поняття «етика», «мораль», «моральність».
- •4.Місце етики в системі філософських, гуманітарних і медичних знань.
- •5.Особливості етики як науки.
- •6.Основні завдання етики в сучасних умовах.
- •Тема 2. Специфіка професійної етики та моралі
- •Тема 3. Медична етика. Лікарська етика
- •Тема 4. Деонтологія
- •Тема 5. Принципи моралі медпрацівників
- •Тема 6. Правила взаємин медпрацівників та пацієнтів
- •Тема 7-8. Етика медичного колективу
- •Професійний склад медичного колективу:
- •Головні умови формування потрібних взаємовідносин в колективі:
- •Тема 9-10. Конфлікти в медичному середовищі.
- •Форми мислення:
- •Розлади мислення:
- •Функції мови:
- •Розлади мови:
- •Форми інтелекту:
- •Типи інтелекту:
- •Розлади інтелекту:
- •Тема 11-12. Актуальні проблеми сучасної медичної етики
- •Тема 13-14. Біоетика
- •Клятва лікаря
- •Тема 15. Глобальні проблеми і медицина
Розлади мислення:
маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати:
манія впливу – хворі думають, що їх гіпнотизують і т.п.;
манія величності – хворі вважають себе видатним громадським діячем, вченим, артистом і т.п.;
нав’язливі ідеї гріховності, самозвинувачення - хворі вважають себе злочинцями і т.п.;
нав’язливі ідеї самоприниження – хворі вважають, що вони не варті того, щоб до них ставились по-людськи і т.п.;
нав’язливі іде матеріального руйнування – хворі вважають, що вони, їх рідні, їх діти, місто – все зруйновано і т.п.;
іпохондричного характеру – хворі вважають, що в них рак шлунку, немає серця і т.п.;
параноїдна манія переслідування – хворим здається, що все оточення має до нього відношення; більшість людей є ворогами і хочуть їх отруїти чи вбити і т.п.;
маячні ідеї метаморфози – зміни особистості.
Над цінні ідеї – патологічне перетворення природної реакції на реальні події; домінування у свідомості ідей, які не відповідають їх дійсному значенню, супроводжуються значною емоційною напругою і відсутністю. Критичного відношення до них.
Нав’язливі думки – думки, уявлення. Згадування. Які виникають мимо волі людини при повній критичності своїх суджень:
нав’язливі стани, серед яких – фобії;
агорафобія – страх перед широким простором;
клаустрофобія – боязнь закритих приміщень і інші.
Паралогічне мислення – порушення здатності висловлювати правильні логічні судження.
Розенерство – безплідне мудрування” (міркування заради міркування).
Сповільнене мислення – хворі розмовляють і думають повільно.
В’язке мислення – хворі повторюють одні і ті самі думки.
Прискорене мислення – мовне збудження, вихор думок, що швидко змінюють одна одну; непослідовність думок; хворий не встигає закінчити оду фразу, а вже починає іншу.
За такими хворими дуже непросто доглядати. Хворі можуть неправильно розуміти або по своєму тлумачити звернення до них питання. Їхні неадекватні вчинки і висказування викликають роздратованість навколишні. Саме тому такі хворі потребують витримки і високого рівня співчуття. Найкраща форма поведінки для медичного працівника – доброзичливість.
Мова – основа мислення.
Мова – суспільно-зумовлена система знаків, що служить засобом спілкування в даному суспільстві.
Функції мови:
спілкування (комунікативна функція) – це головна функція мови;
означення (сигніфікативна функція);
вираження (експресивна);
впливу;
передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду та знаряддя інтелектуальної діяльності тощо.
Фізіологічна основа мови – центральні механізми (різні відділи кори півкуль головного мозку) і периферичні механізми (функція голосових зв’язків, органів мови і дихання).
Види мови:
усна (експресивна) – мова вголос;
внутрішнє (імпресивна) – мова про себе і для себе;
письмова – мова при писанні.
Оскільки з допомогою речень людина має змогу виражати поняття, судження про предмети і явища, про їх найрізноманітніші властивості, зв’язки, тому мова тісно пов’язана з мисленням. Вона є безпосередньою дійсністю думки.
