Розлади мислення:

1. маячення – уявлення і умовиводи, що не відповідають реальності і в помилковості яких патологічно впевненого в їх правильності суб’єкта неможливо переконати:

• манія впливу – хворі думають, що їх гіпнотизують і т.п.;

• манія величності – хворі вважають себе видатним громадським діячем, вченим, артистом і т.п.;

• нав’язливі ідеї гріховності, самозвинувачення - хворі вважають себе злочинцями і т.п.;

• нав’язливі ідеї самоприниження – хворі вважають, що вони не варті того, щоб до них ставились по-людськи і т.п.;

• нав’язливі іде матеріального руйнування – хворі вважають, що вони, їх рідні, їх діти, місто – все зруйновано і т.п.;

• іпохондричного характеру – хворі вважають, що в них рак шлунку, немає серця і т.п.;

• параноїдна манія переслідування – хворим здається, що все оточення має до нього відношення; більшість людей є ворогами і хочуть їх отруїти чи вбити і т.п.;

• маячні ідеї метаморфози – зміни особистості.

2. Над цінні ідеї – патологічне перетворення природної реакції на реальні події; домінування у свідомості ідей, які не відповідають їх дійсному значенню, супроводжуються значною емоційною напругою і відсутністю. Критичного відношення до них.

3. Нав’язливі думки – думки, уявлення. Згадування. Які виникають мимо волі людини при повній критичності своїх суджень:

• нав’язливі стани, серед яких – фобії;

  • агорафобія – страх перед широким простором;

  • клаустрофобія – боязнь закритих приміщень і інші.

4. Паралогічне мислення – порушення здатності висловлювати правильні логічні судження.

5. Розенерство – безплідне мудрування” (міркування заради міркування).

6. Сповільнене мислення – хворі розмовляють і думають повільно.

7. В’язке мислення – хворі повторюють одні і ті самі думки.

8. Прискорене мислення – мовне збудження, вихор думок, що швидко змінюють одна одну; непослідовність думок; хворий не встигає закінчити оду фразу, а вже починає іншу.

За такими хворими дуже непросто доглядати. Хворі можуть неправильно розуміти або по своєму тлумачити звернення до них питання. Їхні неадекватні вчинки і висказування викликають роздратованість навколишні. Саме тому такі хворі потребують витримки і високого рівня співчуття. Найкраща форма поведінки для медичного працівника – доброзичливість.

• Мова – основа мислення.

Мова – суспільно-зумовлена система знаків, що служить засобом спілкування в даному суспільстві.

Функції мови:

• спілкування (комунікативна функція) – це головна функція мови;

• означення (сигніфікативна функція);

• вираження (експресивна);

• впливу;

• передачі і засвоєння суспільно-історичного досвіду та знаряддя інтелектуальної діяльності тощо.

Фізіологічна основа мови – центральні механізми (різні відділи кори півкуль головного мозку) і периферичні механізми (функція голосових зв’язків, органів мови і дихання).

Види мови:

1. усна (експресивна) – мова вголос;

2. внутрішнє (імпресивна) – мова про себе і для себе;

3. письмова – мова при писанні.

Оскільки з допомогою речень людина має змогу виражати поняття, судження про предмети і явища, про їх найрізноманітніші властивості, зв’язки, тому мова тісно пов’язана з мисленням. Вона є безпосередньою дійсністю думки.