3. Основи організації фінансів підприємств

Перехід до ринкової економіки зумовлює посилення ролі фінансів підприємств у системі господарювання. Фінансо­вий стан, платоспроможність підприємств визначаються раціо­нальною організацією фінансів. Організація фінансової діяльнос­ті підприємства має бути побудована так, щоб це сприяло під­вищенню ефективності виробництва.

Функціонування фінансів підприємств здійснюється не авто­матично, а з допомогою цілеспрямованої їх організації.

Під орга­нізацією фінансів підприємств розуміють форми, методи, спо­соби формування та використання ресурсів, контроль за їхнім оборотом для досягнення економічних цілей згідно з чинними за­конодавчими актами.

В основу організації фінансів підприємств покладено комер­ційний розрахунок. За ринкової економіки господарський меха­нізм саморозвитку базується на таких основних принципах:

• са­морегулювання,

• самоокупність,

• самофінансування.

Цим принци­пам відповідає комерційний розрахунок, тобто метод господарю­вання, що полягає в постійному порівнюванні (у грошовому ви­раженні) витрат та результатів діяльності. Його метою є одер­жання максимального прибутку за мінімальних витрат капіталу та мінімально можливого ризику. Питання про те, що виробляти, як виробляти, для кого виробляти, за ринкових умов для підпри­ємств визначається основним орієнтиром — прибутком.

Комерційний розрахунок справляє значний вплив на організа­цію фінансів підприємств. Він передбачає, що фінансові відноси­ни підприємств регламентуються державою в основному еконо­мічними методами — з допомогою важелів відповідної подат­кової, амортизаційної, відсоткової, протекціоністської політики. Збитки (у тім числі втрачена вигода), котрих зазнало підприємст­во внаслідок виконання таких, що суперечать чинному законо­давству, вказівок державних органів та посадових осіб, повинні бути відшкодовані відповідними органами.

Суб'єкт господарювання має справжню фінансову незалеж­ність, тобто право самостійно вирішувати, що і як виробити, кому реалізувати продукцію, як розподілити виручку від реалізації продукції як розпорядитися прибутком, які фінансові ресурси формувати та як їх використовувати. Повна самостійність підприємств не означає, однак, ігнорування певних правил їхньої поведінки. Ці правила розроблено та законодавчо закріплено у відповідних нор­мативних актах. Ясна річ, що підприємства можуть приймати рі­шення самостійно тільки в рамках чинних законів.

Суб'єкти фінансових відносин несуть реальну економічну від­повідальність за результати діяльності та своєчасне виконання своїх зобов'язань перед постачальниками, споживачами, держа­вою, банками. За своїми зобов'язаннями підприємство відповідає власним майном і доходами. За невиконання зобов'язань підпри­ємством до нього застосовується система фінансових санкцій.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємств є ре­ально зароблені доходи від реалізації продукції та від фінансових інвестицій. Економічна відповідальність підприємства настільки велика, що його можуть оголосити банкрутом у разі неспромож­ності виконати зобов'язання перед кредиторами.

У підприємств формуються партнерські взаємовідносини з банками та страховими компаніями. Підприємства й банки є рів­ноправними партнерами, які організовують фінансові взаємовід­носини з метою одержання прибутку. Банки не надають підпри­ємствам безкоштовних та безстрокових кредитів. Підприємства, у свою чергу, за зберігання грошових коштів на банківських ра­хунках одержують певні відсотки. Страхові компанії страхують численні ризики, пов'язані з підприємницькою діяльністю суб'єк­тів господарювання, створюючи певні гарантії стабільності ви­робничої діяльності.

У підприємств формуються взаємовідносини з бюджетом та Державними цільовими фондами, створеними для підтримання комерційних засад в організації підприємництва. Держава вста­новлює податкові платежі, обов'язкові збори та внески на такому Рівні, щоб не підірвати заінтересованості підприємств у розвитку виробництва та підвищенні його ефективності. Бюджетні асигнування виділяються підприємствам у вигляді цільових субсидій та субвенцій, що виключає можливість паразитування за рахунок державних коштів.

На організацію фінансів впливають організаційно-правові фор­ми господарювання, сфера та характер діяльності підприємств. Це виявляється в процесі формування капіталу (статутного фонду), розподілу прибутку, утворення грошових фондів, внутрішньові­домчого розподілу засобів, у взаємовідносинах з бюджетом.

У ринковій економіці основною формою господарювання є акціонерне товариство. Розрізняють акціонерні товариства за­критого та відкритого типів. Акціонерне товариство закритого типу засновує обмежена кількість акціонерів. При цьому будь-який член товариства не може продати свого паю без згоди ін­ших акціонерів, які мають переважне право на придбання цього паю. Акціонерне товариство відкритого типу орієнтовано на більшу кількість акціонерів через встановлення відкритої перед­плати на акції. При цьому акціонер має право на власний розсуд продавати, дарувати чи заставляти свої акції.

Акціонерне товариство організовується на добровільних заса­дах фізичними та юридичними особами. У статутний фонд вони можуть вносити не тільки відповідні кошти (у тім числі в інозем­ній валюті), а й робити внески у вигляді нерухомості, обладнан­ня, інтелектуальної власності, інших основних засобів.