Задача № 4.

Сидоренко та Заковоротнюк 22 липня 2004 року уклали договір довічного утримання, за умовами якого Сидоренко передає Заковоротнюк право власності на чотирикімнатну квартиру, а Заковоротнюк зобов’язується надавати довічне утримання Сидоренко у розмірі 250 гривень на місяць.

5 грудня 2005 року Сидоренко звернувся до суду з позовом про визнання договору недійсним. На обґрунтування своїх вимог він зазначив:

По-перше, договір був укладений ним під впливом вкрай тяжких для нього обставин. Сидоренко надав докази про те, що на час укладення угоди він страждав цілим рядом тяжких захворювань, у лютому 2004р. став інвалідом 2 групи, а з грудня 2005 р. - інвалідом 1 групи . Стан його здоров’я погіршився після смерті дружини, яка померла у вересні 2002р. За збігом тяжких життєвих обставин він вимушений був на вкрай невигідних для нього умовах погодитись на передачу 4-х кімнатної квартири загальною площею 61,6 кв. м відповідачу за матеріальне забезпечення в сумі 250 грн. щомісячно.

По-друге, договір довічного утримання укладений з порушенням форми, так як він був посвідчений приватним нотаріусом з порушенням ст. 36 Закону України "Про нотаріат", яка прямо забороняє приватним нотаріусам посвідчувати договори довічного утримання.

Відповідачка позов не визнала, пред’явила зустрічний позов про визнання договору дійсним, посилаючись на те, що на підставі Указу Президента України від 23.08.98р.№ 932/98 "Про врегулювання діяльності нотаріату в У країні", приватний нотаріус на законних підставах посвідчив договір довічного утримання, а оскільки умови договору виконані сторонами, просила застосувати аналогію закону та на підставі ч. 2 ст. 220 ЦК України визнати договір дійсним.

Хто правий у цьому спорі? Яке рішення повинен винести суд?

Задача № 5.

Іваненко звернулася до кредитної спілки з проханням надати їй кредит для ремонту частини садиби (13/20), яка належить їй на праві власності. Голова кредитної спілки пояснив, що кредит у сумі 90000 гривень може бути наданий тільки за умови оформлення договору дарування частини будинку, яка належить Іваненко на праві власності на його користь. Свої вимоги він пояснив тим, що не відокремлена частина будинку не може виступати заставою кредиту. А тому договір дарування буде виступати засобом забезпечення повернення Іваненко кредиту. 27.05.05 Був укладений договір кредиту між кредитної спілкою та Іваненко. А 31.05.05. Іваненко та голова кредитної спілки Василенко уклали договір дарування 13/20 частини садиби.

У липні 2005 року Іваненко звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним, посилаючись на те, що договір був укладений під впливом тяжких обставин, так як їй дуже були потрібні гроші на ремонт дому, а голова кредитної спілки цим скористувався. Крім того, Іваненко вважала, що договір дарування, який вона уклала з Василенко не є безоплатним, а це суперечить його суті.

Василенко, дізнавшись про те, що Іваненко звернулася до суду з позовом, продав отриману ним в дар частину будинку Захарову.

Яке рішення повинен винести суд?