Україна, не будучи державою, фактично існувала як унікальна державно-правова система, суб'єктом якої б> козацтво. З ним пов'язані і перші переписи населення в Україні, формування козацьких реєстрів, створення війсь реєстрових козаків.

У середині XVI ст. ідеї природного права, суспільного договору розробляв Станіслав Оріховськр Роксолан (1513—1566). Він обгрунтував положення, згідно з яким королівська (державна) влада дана не Богом виникла внаслідок договору між людьми, які підкоряються королю добровільно. Перед законом як гаранті розвитку та існування держави рівні всі, навіть королі. На думку С. Оріховського, природне право (закс важливіше від законів, які регулюють відносини у суспільстві і які за необхідності можна змінити.

Виникнення держави спричинене двома факторами: вродженим людським недоліком, який вимаг взаємної допомоги, і вродженою схильністю людей до зближення, яка ніби «клеїть» їх, в'яже одним вузле Обов'язок держави щодо громадянина — гарантувати кожному право на існування. Обов'язки індивіда пер державою ще вищі, його діяльність має спрямовуватися передусім у руслі інтересів держави.

Істотний внесок у розвиток соціологічних ідей зробив видатний український філософ, письменн Григорій Сковорода (1722—1794), який науку про людину вважав найважливішою і найвищою з усіх наук. Не перечуючи ролі й значення технічних досягнень, найголовнішою він вважав науку про умови та спосо забезпечення щасливого життя, про людину та її щастя. Розглядає Сковорода й проблему соціальної нерівнос визнаючи тільки одну — нерівність обдаровань і покликань, тобто нерівність природного походження.

Отже, суспільні концепції, які постали в Україні в період від античності до XIX спи, охоплювали ширс коло соціальних проблем і підходів до їх вирішення. З позицій свого часу, тодішнього рівня знань авто намагалися осмислити окремі і загальні соціальні явища, що створювало інтелектуальне підґрунтя с подальшого вивчення суспільства як системи, механамів його функціонування.

Подальший розвиток та якісно новий стан самоусвідомлення українства розпочинається з діяльності Кири. Мефодіївського братства, ідейне ядро якого утворювали Микола Костомаров, Тарас Шевченко, Пантелеймон Кулі Володимир Білозерський, Олександр Маркевич. Своєрідним маніфестом Братства стала «Книга бу українського народу»

Початок української соціології

Другий період розвитку соціологічної думки в Україні безпосередньо пов'язаний з виникненням соціолс як окремої науки. Прийнято вважати, що українська соціологія заявила про себе у 80-х роках XIX ст.

Серед учених-дослідників українського суспільства кінця XIX ст. насамперед вирізняється пост: Михайла Драгоманова (1841—1895), який чимало уваги приділяв перспективам історичного поступу Україї можливості її самостійного існування на європейському терені. Національне питання він вважав одним найважливіших. Основу для його вирішення вбачав передусім у демократизації суспільства, запровадже політичних свобод. Розглядаючи соціологію як науку про суспільство, важливу роль відводив порівняльне методу досліджень, намагаючись піднести їх до світових зразків.

Один з найвідоміших тодішніх вітчизняних соціологів Максим Ковалевський (1851—1916) Тілі соціологія, стверджував він, може ставити собі за мету розкриття елементів, необхідних для блага суспільства, то< для його порядку і прогресу, а також усіх різноманітних соціальних причин, від яких вони залежать.

Помітно збагатив українську соціологічну думку кінця XIX — початку XX ст. Іван Франко (1856— 191 який, роздумував над проблемами справедливості, нового соціального порядку, за якого торжествуєм самоуправління народу, його праця задля власного розвитку.

Видатний історик, політичний діяч Михайло Грушевський (1866—1934) вважав, що соціальний "•:* однаковою мірою визначається біологічними, економічними та психологічними чинниками. Значне місце н