Модуль іі. Викладач вищого навчального закладу як організатор навчально-виховного процессу

1. Цілеспрямована, систематична діяльність щодо власного самовдосконалення, називається:

а) перевиховання;

б) самовиховання;

в) виховання.

2. Характеристика взірця фахівця з вищою освітою, яка грунтується на вивченні особливостей особистості та структури професійної діяльності тих осіб, які успішно реалізують професійні функції – це:

а) професіоналізм;

б) психолого-педагогічна модель фахівця;

в) професійна самосвідомість студента.

3. Суб’єкт педагогічної діяльності – це...

4. Основні функції викладача ВНЗ – це...

5. Форми прояву педагогічної культури:

-.................................................................

-.................................................................

6.Професійно –педагогічне спілкування – це.......

7. Педагогічний професіоналізм – це:

а) професіоналізм знань і професіоналізм спілкування;

б) професіоналізм спілкування і професіоналізм самовдосконалення;

в) професіоналізм знань, професіоналізм спілкування і професіоналізм самовдосконалення.

8. Праця викладача вищого навчального закладу є:

а) двобічною – спеціальною та соціально-виховною;

б) двобічною – науковою та творчою;

в) односторонньою – навчальною.

9. Тип спілкування викладачів зі студентами при якому викладач демонструє свою зверхність. Ставлення до студентів грунтується на примітивних правилах і реакціях поведінки – амбіціях, самовдоволенні називається:

а) стандартизований;

б) діловий;

в) примітивний;

г) маніпулятивний.

10. Сукупність якостей особистості, які забезпечують високий рівень самоорганізації професійної діяльності педагога це:

а) педагогічна майстерність;

б) професіоналізм;

в) педагогічна моральнісь.

Модуль ііі. Психологія професійної освіти

1. Процес і результат засвоєння й активного відтворення індивідом соціального досвіду, який здійснюється в спілкуванні й діяльності, як в умовах стихійного впливу різноманітних обставин життя в суспільстві, так і за умов виховання – цілеспрямованого формування особистості – це:

а) навчання;

б) соціалізація;

в) учіння;

г) виховання.

2. Професійне самовизначення – це:

а) процес прийняття людиною рішення про вибір майбутньої трудової діяльності;

б) результат прийняття людиною рішення про вибір майбутньої трудової діяльності;

в) процес і результат прийняття людиною рішення про вибір майбутньої трудової діяльності;

г) прийняття людиною рішення про вибір майбутньої трудової діяльності.

3. Управління формуванням особистості студента – оперативне регулювання становлення й розвитку особистості студента за допомогою системи заходів і способів впливу на його:

а) психіку;

б) поведінку;

в) навчання.

4. Структурний компонент і одночасно спосіб реалізації викладачем методів і прийомів педагогічних впливів, спрямованих на особистісне зростання й професійне зростання студентів – це:

а) психолого-педагогічне спілкування;

б) педагогічне спілкування;

в) педагогічний вплив.

5. Основними компонентами професійної компетентності фахівця є:

а) знання, вміння, навички;

б) професійна позиція;

в) індивідуально-психологічні особливості людини;

г) акмеологічні варіанти.

6. До основних механізмів формування „Я-концепції” особистості людини належать:

а) соціальне порівняння;

б) інвентаризація;

в) самоатрибуція;

г) смислова інтеграція життєвих переживань.

7. Учіння – це:

а) процес і результат засвоєння систематизованих наукових знань, умінь, і навичок про соціальну сутність і зміст конкретної професійної діяльності;

б) цілеспрямований, систематичний і планомірний процес взаємовпливу тв взаємодії з людиною з метою формування в неї певних особистісних якостей;

в) цілеспрямоване засвоєння соціального досвіду на основі оволодіння системою знань, умінь і навичок із метою наступного використання їх у практичному житті;

г) пізнавальна діяльність студента, в результаті якої він оволодіває знаннями, навичками та вміннями.