Тема 2

Інституційна база соціальної політики в Україні

Міністерства праці та соціальної політики(участь у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики у сфері зайнятості та трудової міграції, соціального захисту населення, у тому числі інвалідів, ветеранів війни, розроблення заходів, спрямованих на подолання бідності, забезпечення розвитку соціально-трудових відносин та захисту прав працюючих громадян), Пенсійного фонду(питання формування державної політики у сфері пенсійного забезпечення та соціального страхування, забезпечує її реалізацію.), Міністерства охорони здоров’я(забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони здоров'я, розроблення, координація та контроль за виконанням державних програм розвитку охорони здоров'я), Міністерства науки і освіти України(Міністерство затверджує Перелік наукових спеціальностей, за яким:здійснюється підготовка наукових кадрів,

проводяться захисти дисертацій на здобуття наукових ступенів кандидата наук і доктора наук,присуджуються наукові ступені і присвоюються вчені звання), місцевих держадміністрацій.

Підходи до класифікації інститутів, які мають відношення до формування та реалізації соціальної політики. Організаційні рівні інституцій.

У сучасній соціології склалися матеріальні, формальні й функціональні підходи до визначення й аналізу соціальних інституцій і соціальних організацій.

Інститут сім´ї регулює процес біологічного відтворення населення, засвоєння індивідами в процесі соціалізації певної культури; інститут економіки забезпечує виробництво та розподіл товарів і послуг; інститут політики виконує функцію поділу влади в соціумі; інститут релігії репрезентує сукупність цінностей і ритуалів, які підтримують у суспільстві солідарність і згоду; інститут освіти забезпечує передачу знань і набутих цінностей культури від одного покоління до іншого. Проте вона акцентує увагу на специфічності функцій інституцій — їхній спрямованості на упорядкування глобальних процесів у суспільстві.

Групи документів, що визначають державну соціальну політику та її реалізацію

Групи документів:

– Конституція;

– декларації, хартії, конвенції, та інші міжнародні угоди стосовно прав людини;

– міжнародні та міжурядові угоди;

– документи, що визначають напрями

державної політики;

– законодавство;

– правила тлумачення законодавства;

– документи, що регламентують реалізацію державної політики у певній сфері

або галузі щодо окремої групи громадян

або певної проблеми;

– угоди між окремими юрисдикціями про

фінансування або проведення тієї чи

іншої політики або програм;

Основоположним актом соціального законодавства України є її Конституція. Вона визначає найбільш загальні концептуальні підходи до формування соціальної політики, побудови соціальної держави. Цей документ урегульовує організаційне забезпечення соціальної політики на різних рівнях державної влади, управління та місцевого самоврядування.

Класифікація нормативно-правових актів

За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на дві великі групи: закони і підзаконні акти.

Закон — це нормативно-правовий акт, прийнятий в особливому порядку органом законодавчої влади або на референдумі, володіє вищою юридичною силою та регулює найбільш важливі суспільні відносини.

за суб'єктами законотворчості: закони, що приймаються представницькими державними органами влади; іншими центральними органами влади, які займаються правотворчістю на основі делегування їм правотворчих повноважень від представницьких органів; уповноваженими громадськими організаціями (муніципальними органами, профспілками тощо); спільними (державних органів та інших соціальних структур); народом України, прийняті на референдумі;

за предметом правового регулювання: конституційні (Закон України «Про вибори народних депутатів»), адміністративні (Кодекс України про адміністративні правопорушення), цивільні (Цивільний кодекс України), кримінальні (Кримінальний кодекс України), екологічні (Закон України «Про охорону атмосферного повітря») тощо;

за терміном дії: постійні (Конституція України) і тимчасові (Тимчасовий регламент Верховної Ради України), надзвичайні — їх дія обмежена у часі і залежить від існування відповідних зазначених в цьому законі надзвичайних обставин;

за структурою: прості (Закон України «Про освіту»), кодифіковані (Житловий кодекс України, Основи законодавства України про культуру);

за сферою дії: загальнодержавні (Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища»), окремих адміністративно-територіальних одиниць (постанови або рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим).