Мусієнко Ганнуся Антуан де Монкретьєн

(1576 — 1621)

Син аптекаря, Монкретьєн рано осиротів, з юних років займався літературною творчістю. Вів бурхливий спосіб життя; убивши суперника на дуелі, був змушений тікати до Англії і повернувся на батьківщину лише завдяки втручанню короля Якова I, сина героїні самого знаменитого з своїх творів - Марії Стюарт. Заснував залізні майстерню в Шатійон-на-Марні, спеціалізувався у виробництві ножових виробів. Став на бік протестантів, згинув в бою, тіло його було спалено.

Монкретьєн-драматург вважається одним з попередників Корнеля і одночасно спадкоємцем сценічних традицій французького Відродження. У двадцятирічному віці він склав першу зі своїх трагедій - «Софонісба» (Sophonisbe, 1596); вона заснована на однойменній п'єсі Триссино і була потім кардинально перероблена за порадою Франсуа Малерба. У 1601 році випустив збірник трагедій: «Лакедемонянки» (Les Lac?nes), «Давид» (David), «Аман» (Aman), «Шотландка, або Марія Стюарт» (L'Ecossaise ou Marie Stuart) та ряд інших. Крім того, перу Монкретьєн належать прозова «Пастораль» (La Bergerie) і поема «Сусанна». Остання з трагедій Монкретьєн, «Гектор» (Hector, 1604), відзначена зрілим драматургічним майстерністю.

Інтерес до економіки виник під час перебування в Англії, куди Монкретьєн втік в 1605 році після вбивства на дуелі.

У 1615 році Монкретьєн випустив «Трактат з політичної економії» (Traite d'economie politique), присвятивши його Марії Медичі . Монкретьєн ні до цього, ні після економічних робіт не писав. Характеризуючи ступінь самостійності трактату, в 1911 році Британська енциклопедія дала висновок, що він «в основному базується на роботах Жана Бодена». У трактаті міститься ряд рекомендацій підприємцю. Господарство країни розглядається як об'єкт державного управління. Джерело багатства країни - зовнішня торгівля, особливо вивезення промислових і ремісничих виробів. Іноземці порівнювалися з насосом, що викачують багатство з Франції. Пропонувалося їх вигнання, розвиток вітчизняної промисловості, схвалювалося втручання держави в економічне життя, справляння податків і присвоєння навіть торгового прибутку.

Монкретьєн надавав першорядне значення «природному багатству» (хліб, сіль, вино і т. п.), так як не кількість золота робить державу багатою, а «наявність предметів, необхідних для життя».

Монкретьєн ввів термін «політична економія» для позначення економічної науки, так як слідом за Ксенофонтом і Аристотелем термін «економіка» вживали в першу чергу в сенсі домоводства, управління особистим господарством. Потрібно було виділити проблеми управління саме державним господарством, науку, що вивчає процеси, що йдуть в масштабах всього народного господарства. Слідом за Монкретьєном і аж до кінця XIX століття під політичною економією розумілася наука про державний господарстві, про економіку окремих держав. Проте, політична економія представляється Монкретьєном як сукупність правил господарської діяльності.

Питання:

Про що йдеться у «трактаті з політичної економіки»?/

У трактаті міститься ряд рекомендацій підприємцю. Господарство країни розглядається як об'єкт державного управління. Джерело багатства країни - зовнішня торгівля, особливо вивезення промислових і ремісничих виробів. Іноземці порівнювалися з насосом, що викачують багатство з Франції. Пропонувалося їх вигнання, розвиток вітчизняної промисловості, схвалювалося втручання держави в економічне життя, справляння податків і присвоєння навіть торгового прибутку.