Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Самостійна робота. Метод. вказівки.DOC
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
580 Кб
Скачать
☆

Розділ 2. Електрохімія

Тема 2.1. Рівноваги у розчинах електролітів

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Що називають електролітичною дисоціацією? Які її причини?

  2. Сформулюйте основні положення теорії електролітичної дисоціації Арреніуса.

  3. Як класифікують електроліти? Наведіть приклади.

  4. Що називають ступенем дисоціації та константою дисоціації? Як вони пов’язані між собою? Від яких факторів залежать?

  5. Виведіть закон розведення Оствальда для 11 електроліту та покажіть, для яких випадків він справедливий.

  6. Що таке рН? Поясніть на прикладах, як його розраховують для розчинів слабких та сильних електролітів.

  7. Який розчин називається нейтральним? Як його рН залежить від температури?

  8. У чому полягає процес гідролізу солей? Виведіть вирази для константи гідролізу різних солей та поясніть їх.

  9. Що являють собою буферні розчини? Як приготувати буфер із заданим значенням рН?

  10. Які механізми утворення електролітного розчину?

  11. Наведіть та поясніть загальну схему рівноваги в розчинах електролітів. Як впливають фізичні та хімічні властивості розчинника на силу електроліту?

  12. Що таке активність електроліту? Середня іонна активність? Як вони пов’язані із активностями окремих іонів в загальному випадку та для 11 електроліту?

  13. Що називають середнім іонним коефіцієнтом активності електроліту? Покажіть на графіку, як він залежить від концентрації електроліту в розчині.

  14. Дайте визначення іонної сили розчину. Як її розраховують? В чому полягає правило іонної сили?

  15. Сформулюйте основні положення теорії сильних електролітів Дебая-Хюккеля. Який вигляд має модель розчину в межах цієї теорії?

Типові задачі

  1. Розрахунки із використанням закону розведення Оствальда.

  2. Визначення рН розчинів.

  3. Обчислення констант гідролізу солей.

  4. Визначення іонної сили розчинів.

Література: [1, § 151154, 156; 2, § VІІ.1VІІ.3; 3, Гл. 11, § 16; 4, 15.115.5, 16.116.9].

Тема 2.2. Електрична провідність (електропровідність) розчинів

Запитання і завдання для самоконтролю

  1. Що називають питомою електропровідністю? Яку розмірність вона має? Від чого залежить?

  2. Що являє собою молярна електрична провідність? Які фактори та як саме на неї впливають?

  3. Як пов’язані між собою питома та молярна електричні провідності? Наведіть графіки їх залежності від концентрації розчину та температури.

  4. Як експериментально визначають електропровідність розчинів електролітів?

  5. Що розуміють під граничною молярною електропровідністю? Як її визначають для сильних та слабких електролітів?

  6. Що називають абсолютною швидкістю руху іона в розчині? Рухливістю іона? Як вони пов’язані між собою?

  7. Сформулюйте та поясніть закон незалежного руху іонів Кольрауша.

  8. Як теорія сильних електролітів Дебая-Хюккеля-Онзагера пояснює залежність молярної електропровідності від концентрації електроліту в розчині? В чому суть електрофоретичного та релаксаційного ефектів?

  9. Що називають числом переносу катіона або аніона? Який зв’язок між ними? Як їх визначають експериментально?

  10. Що таке «аномальні» числа переносу іонів і чим вони обумовлені? Наведіть приклади.

  11. Опишіть механізми переносу струму в розчинах електролітів.

  12. Як розраховують ступінь дисоціації та константу дисоціації електроліту, виходячи із вимірювань електропровідності?

  13. Як визначають розчинність та добуток розчинності важкорозчинного електроліту за кондуктометричними даними?

  14. У чому суть кондуктометричного титрування? Наведіть типові графіки та поясніть їх.

Типові задачі

        1. Розрахунок електроліту за електролітів з одноіменними іонами.

        2. Розрахунки та з використанням чисел переносу.

        3. Визначення розчинності та добутку розчинності важкорозчинного електроліту за даними кондуктометричних вимірювань.

        4. Побудова графіків кондуктометричного титрування для конкретних прикладів.

Література: [1, § 163169; 2, § VІІ.4VІІ.7; 3, Гл. 11, § 712; 4, 15.615.7,17.117.3, 17.617.9].