2. Сутність і особливості інформаційного суспільства.

Можна вважати, що історія виникнення концепції «інформаційного суспільства» бере свій початок з робіт австрійсько-американського економіста-дослідника Фріца Махлупа, який в 1933 році почав вивчати вплив патентів на наукові дослідження. Його робота досягла вершини в 1962 році проривною публікацією «Виробництво і розподіл знань в Сполучених Штатах». Махлуп ввів поняття «індустрії знань», до якої він включив п'ять секторів інформаційної діяльності у суспільстві: освіта, наукові дослідження і розробки, засоби масової інформації, інформаційні технології та інформаційні послуги. Базуючись на цій класифікації і статистичних даних США, Махлуп вирахував, що в 1959 році 29 % валового національного продукту США було вироблено індустрією знань.

Своєю назвою термін «інформаційне суспільство» зобов’язаний професору Токійського технологічного інституту Ю. Хаяши, чий термін було використано у роботах, які практично одночасно появилися в Японії і США  — роботи Ф. Махлупа (1962 і Т. Умесао (1963). Теорія «інформаційного суспільства» була розвинута такими відомими авторами, як М. Порат, Й. Массуда, Т. Стоунер, Р. Карц; тою чи іншою мірою вона отримала підтримку зі сторони тих дослідників, які акцентували увагу не стільки на прогресі саме інформаційних технологій, скільки на становленні технологічного, або технотронного (technetronic — от греч. techne), суспільства, або ж визначали сучасний соціум відштовхуючися від від зростаючої ролі знань, як «the knowledgeable society», «knowledge society» або «knowledge-value society». Сьогодні існують десятки понять, запропонованих для позначення окремих, деколи навіть зовсім несуттєвих ознак сучасного суспільства, назви яким формують з певних причин, але, тим не менше, які спираються на його характеристики.

Починаючи з 1992 року термін стали вживати і західні країни (н-д поняття «національна глобальна інформаційна інфраструктура» ввели в США після відомої конференції Національного наукового фонду і знаменитого виступу Біла Клінтона і Альберта Гора. В кінці XX в. терміни інформаційне суспільство і інформатизація міцно зайняли своє місце, причому не тільки в лексиконі спеціалістів в області інформації, а і в лексиконі політичних діячів, економістів, викладачів і вчених. В більшості випадків це поняття асоціювалося з розвитком інформаційних технологій і засобів телекомунікації, які дозволяли на платформі громадянського суспільства здійснити новий еволюційний стрибок і 21 століття розпочати в якості інформаційного суспільства.

27 березня 2006 р. генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, яка проголошує 17 травня Міжнародним днем інформаційного суспільства.

Інформаційне суспільство – це історично конкретний етап розвитку суспільства, за якого відбуваються фундаментальні зміни в структурі продуктивних сил суспільства, а інформація та знання перетворюються в основний фактор виробництва на об’єкт власності.

З розвитком людства виникає потреба ефективного управління інформацією, що виконують інформаційні технології. У США в 70-х роках ця теорія отримала назву теорії постіндустріального суспільства.

Теорія мережевого суспільства (автор Емануель Кастельс) популярна у 80-ті роки – є етапом такого розвитку, за якого основним фактором конкурентоспроможності підприємства стає здатність швидко нагромаджувати та ефективно управляти інформацією, а вплив на економічні відносини починають здійснювати інформаційні зв’язки між членами суспільства.

Завдяки зростаючій ролі інформації важливе місце в економічній діяльності починають відігравати ІС, використання яких дозволяє мінімізувати як звичайні так і транзакцій ні витрати підприємства і підвищити його рентабельність.

Ознаки інформаційного суспільства:

1. Переважання сфери послуг у структурі ВВП (70-75%)

2. Значна частка державних витрат на розвиток науки і техніки

3. Прискорення швидкості за стрівання знань, що обумовлює необхідність навчання протягом всього життя

4. Зростання частки нематеріальних активів в структурі капіталу підприємства

5. Зростання ролі технократії в державній політиці

6. Набуття працею творчого характеру (перехід від фізичної до інтелектуальної праці)

7. Значна кількість користувачів ІТ

8. Зростання ролі ІТ в підприємницькій і економічній діяльності