4. Історичне значення просвітницького руху
Філософи, економісти і письменники виступили проти всіх основ феодалізму й абсолютної монархії. Ідеологи буржуазії піддали нищівній критиці пережитки кріпосництва, дріб'язливу регламентацію торгівлі і промисловості. Вони вимагали свободи приватного підприємництва, зміцнення буржуазної власності, звільнення особистості від феодального гніту.
Діяльність Шарля Монтеск'є і Вольтера, зокрема «Перські листи» Монтеск'є заставили суспільство змінити свою думку щодо абсолютизму, звичаїв двору, податкову політику, несправедливі загарбницькі війни Франції. Твори Вольтера на філософську і політичну тематику змінили погляди народу на релігію. Ці два велетні просвітницького руху поклали початок прогресивній думці і змінам в суспільстві, що наближалися.
Трохи у зміненому варіанті, з деякими доповненнями розпочали свою діяльність на ниві просвітництва фізіократи, зокрема Дені Дідро. Заснована ним «Енциклопедія» зробили справжній переворот в науці, механіці, культурі Франції XVIII ст.
Зміни у свідомості дрібної буржуазії, що відбулися у другій половині XVIIIст. Були наслідком діяльності Жан-Жака Руссо і його школи сентименталістів. Отже, значення французьких просвітителів і процесу Просвітительства просто неоціненна. Тому що, всі процеси гуманного характеру, всі прояви якими користуються люди в сучасному суспільстві були закладені принципами просвітительства XVIII ст., і зокрема французькою як найактивнішого і найпродуктивнішого гравця на світовій культурно-освітній арені.
Висновки
Отже, підсумовуючи все вище сказане слід сказати, що розвиток капіталістичних відносин і розпад феодально-абсолютиського ладу стали матеріальною основою поширення у Франції буржуазної ідеології , що вилилось у якісно новий суспільно-політичний і культурний рух – Просвітництво. Діячі даного процесу ставили вимоги надання свободи приватному підприємництву , зміцнення буржуазної власності , звільнення особистості від феодального гніту. Сліпій релігійній вірі , що освячувала підвалини феодалізму і абсолютизму , вони протиставляли процес людського розуму , науки, освіти.
Я визначив головні течії Просвітництва це: класицизм, фізіократи або енциклопедисти. Визначив головних діячів цих течій це: Монтеск’є , Вольтер, Дідро, Лесаж, Руссо охарактеризував їх погляди і діяльність, а також відмінності в поглядах основні дискусійні питання, що виникали між цими діячами. На завершення свого курсового дослідження визначив значення і вплив просвітницького руху на життя , свідомість суспільства Франції XVIII ст., а також на світове співтовариство на сучасному етапі розвитку.
Список використаної літератури
Андреев Л.Г., Козлова Н.П., Косиков Г.К. История француской литературы – М., 1987
Артамонов С.Д. Вольтер и его век: книга для учащихся – М., 1980
Зарубежная литература ХVII – XVIIIвв.: Хрестоматия / Сост. С.Д. Артамонов – М.: Просвищение , 1982
Зарубежная литература второго тысячилетия , 1000- 2000. - М., 2001
Зарубіжна література в людинотворному вимірі. Книга для вчителя - К.: Генеза, 2003
Зарубіжна література від античності до поч. ХІХст. історико естетичний нарис – К.,2004
История зарубежной литературы XVIII века: Страны Европы и США / П.Неустроев – М.:Из-во МГУ, 1987
История зарубежной литературы XVIII в.Учебник для вузов – М., 2001
История зарубежной литературы ХVII – XVIIIвв. М.: Просвищение , 1967
Ніколенко О.М. Бароко, класицизм, просвітництво. Література ХVII – XVIIIст. – Х., 2003