2. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

   1. Методичні вказівки для самостійної роботи студентів та

альбом для самостійної роботи студентів.

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Особливості отримання гіпсової моделі при плануванні виготовлення часткового знімного пластинкового протезу та креслення його меж.

2. Топографія перехідної складки, поняття про «нейтральну зону» щелеп.

3. Поняття про лінію «А» та її значення при виготовленні чзп.

4. Будова піднебіння та його значення при визначенні межі чзп.

5. Особливості визначення межі чзп на верхній щелепі при різноманітних клінічних умовах.

6. Особливості визначення межі чзп на ніжній щелепі при різноманітних клінічних умовах.

7. Позамолярний трикутник, ретроальвеолярний простір, топографія, значення для часткового знімного протезування.

8. Особливості анатомо-морфологічної будови в/щ та н/щ.

9. Особливості конструкції чзп на в/щ та на н/щ.

10. Значення правильного визначення межі часткових знімних протезів, в клініке ортопедичної стоматології.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

За допомогою діагностичних моделей, мікростендів студентами демонстративно розглядається:

1. На фантомном мікростенді демонструвати етапи виготовлення часткового знімного пластинкового протезу.

2. Використовуючи альгінатний відтискний матеріал отримати анатомічний відтиск та отримати гіпсову модель.

3. На гіпсовій моделі нанести межі майбутнього часткового знімного пластинкового протеза на верхній та нижній щелепах при різноманітних клінічних умовах.

Зміст теми:

Виготовлення ортопедичних конструкцій починається з одержання відтиску. В ортопедичній стоматології це поняття розуміється як негативне (обернене) відображення поверхні зубів, форми твердих і м'яких тканин порожнини рота (альвеолярного відростка, піднебіння, перехідної складки слизової оболонки), отримане за допомогою спеціального (відтискного) матеріалу.

При плануванні меж часткового знімного пластинкового протезу необхідно нанести на гіпсові моделі його орієнтири, виходячи з різноманітних клінічних умов.

Величина базиса съемных зубных протезов зависит от количества сохранив­шихся зубов, протяженности дефекта, формы альвеолярного отростка верхней челюсти и альвеолярной части нижней челюсти, степени атрофии беззубых участков, состояния подлежащей слизистой оболочки. Подлежащие мягкие ткани протезного ложа имеют различную степень податливости, которая опре­деляется толщиной подслизистого слоя.

Известно, что чем больше площадь съемного зубного протеза, тем меньшее давление он оказывает на подлежащие ткани, поэтому чем больше дефект зуб­ного ряда, тем больше должна быть поверхность базиса. Однако пластмассовый базис, покрывающий небо, являясь инородным телом, может вызывать ряд неприятных -ощущений и побочных эффектов, для устранения которых при изготовлении съемных зубных протезов выбирают минимально возможный по площади базис. Введение в конструкцию съемных зубных протезов опорных элементов, в частности опорно-удерживающих кламмеров, позволяет значи­тельно уменьшить площадь базиса, так как часть жевательной нагрузки пере­распределяется со слизистой оболочки на пародонт опорных зубов.

Края базиса съемных зубных протезов располагаются только в пределах пассивно подвижных тканей. Со щечной и губной поверхности край базиса протеза в области отсутствующих зубов проходит по переходной складке, обходя уздечки верхней и нижней губы и тяжи слизистой оболочки преддверия рта. При дефекте зубного ряда в переднем отделе верхней челюсти в случае хорошо выраженного альвеолярного отростка граница базиса съемного протеза доходит лишь до вершины альвеол гребня. Искусственные зубы в этом случае уста­навливают «на приточке», т. е. без искусственной десны. При этом исходят также из требований эстетики. Изготовление съемного зубного протеза с искусственной десной в подобных случаях приводит к утолщению верхней губы, а при короткой губе - к невозможности сомкнуть губы без напряжения. Постановка «на при­точке» показана также при короткой верхней губе или прогнатическом прикусе (протрузии беззубого альвеолярного отростка верхней челюсти).

С язычной стороны граница базиса съемных зубных протеза на нижней челюсти перекрывает внутреннюю косую линию и заканчивается на переходной складке. В дистальном отделе граница базиса съемных зубных протезов нижней челюсти при двусторонних дистально неограниченных дефектах (I класс по Кеннеди) зубного ряда обычно заканчивается у основания слизистого бугорка. Однако для уменьшения давления на подлежащие ткани (при большой потере зубов, низком пороге болевой чувствительности и неподвижной слизистой обо­лочке) дистальную границу базиса съемных зубных протезов удлиняют, пере­крывая слизистый бугорок. При одностороннем дистально неограниченном дефекте зубного ряда нижней челюсти (II класс по Кеннеди) дистальная граница базиса съемных зубных протезов проходит на стороне отсутствующих зубов до слизистого бугорка, а на противоположной половине заканчивается в межзубном промежутке моляров или второго премоляра и первого моляра.

При наличии дистально ограниченных дефектов (III класс по Кеннеди) граница базиса проходит с оральной стороны до дистальной поверхности моляра, ограничивающего дефект.

При дефекте во фронтальном участке зубного ряда нижней челюсти (IV класс по Кеннеди) дистальная граница базиса с оральной стороны проходит по межзубному промежутку второго премоляра и первого моляра.

Все сохранившиеся зубы на нижней челюсти перекрываются базисом про­теза (также как премоляры и моляры — на верхней) почти до окклюзионной поверхности (т. е. не менее чем на 2/3 высоты коронки). Резцы и клыки на верх­ней челюсти перекрываются лишь на 1/3, т. е. до зубных бугорков.

Дистальная граница базиса съемных зубных протезов верхней челюсти зависит от величины и топографии дефекта зубного ряда. При двусторонних и односторонних дистально не ограниченных дефектах зубного ряда (I и II классы по Кеннеди) дистальная граница базиса съемных зубных протезов проходит впе­реди от линии «А» с обязательным перекрытием бугров верхней челюсти. (Линией А принято называть участок перехода слизистой оболочки с твердого неба на мягкое.) Такое название объясняется тем, что при произнесении звука «а» мягкое небо приподнимается, благодаря чему четко обрисовывается переход неподвижной слизистой оболочки — в подвижную.

Перекрытие базисом съемных зубных протезов бугров верхней челюсти является важнейшим условием надежной фиксации и стабилизации съемных зубных протезов при дефектах зубных рядов, не имеющих дистальных опор (I и II классы по Кеннеди). При дефектах зубного ряда верхней челюсти, име­ющих дистальные опоры, так называемые включенные дефекты (III класс по Кеннеди), возможно четыре варианта расположения базиса: переднее, заднее, среднее, кольцевое. При переднем расположении базиса его дистальная граница значительно укорочена и проходит по средней трети неба, медиально базис плотно прилегает к шейкам передних зубов. При заднем расположении базиса освобождают переднюю треть неба, что позволяет сохранить фонетику и вку­совое восприятие, улучшает тактильную и температурную чувствительность. При небольших по протя­женности двусторонних включенных дефектах воз­можно срединное располо­жение базиса с укорочен­ной передней и задней гра­ницами-. Четвертый вари­ант — кольцевой — встре­чается в случаях резко вы­раженного костного вы­ступа в зоне срединного небного шва. Ме­сто сращения небных от­ростков может иметь три варианта: гладкое, втяну­тое и выпуклое. Образова­ние торуса относится к третьему, наименее благо­приятному для протезирования съемными зубными протезами варианту. В этом случае дистальная граница базиса протеза несколько не доходит до линии «А», а медиально проходит по шейкам фронтальных зубов. В базисе соответственно проекции костного возвышения делается вырез.

При восстановлении дефекта фронтального участка зубного ряда верхней челюсти (IV класс по Кеннеди) базис протеза имеет вид параболы, оканчиваясь дистально в межзубных промежутках моляров.

С небной стороны сохранившихся зубов базисная пластинка должна пере­крывать боковые зубы до экватора, а передние — до зубных бугорков. Величина перекрытия поверхности зубов базисом определяется индивидуальными особен­ностями прикуса.

Введение в конструкцию съемных зубных протезов опорно-удерживающих кламмеров, штанговых, рельсовых, кнопочных, телескопических и других фиксирующих и опорных элементов позволяет уменьшить площадь базиса и, что особенно важно, освободить пришеечную область сохранившихся зубов от прилегания базиса. Это имеет первостепенное значение для профилактики пора­жения пародонта оставшихся зубов при лечении вторичной частичной адентии съемными зубными протезами.

Матеріали для самоконтролю:

1. Місця ізоляції піднебінного торуса на гіпсовій моделі вказує:

1. Зубний технік;

2. Зубний технік спільно з лікарем;

3. Лікар стоматолог-ортопед;

4. Медсестра кабінету;

5. Асистент стоматолога.

2. Укажіть послідовність змін структури шва твердого піднебіння в різні вікові періоди (молодому, підлітковому та похилому відповідно):

1. Сполучнотканинний, синартроз, синдесмоз;

2. Синдесмоз, сполучнотканинний, синартроз;

3. Синартроз, сполучнотканинний, синдесмоз;

4. Сполучнотканинний, синдесмоз, синартроз;

5. Синартроз, синдесмоз, сполучнотканинний.

3. Величина перекриття природних зубів базисом пластинкового протеза у фронтальній ділянці нижньої щелепи складає:

1. Менше 1/3 висоти коронки;

2. 1/3 висоти коронки;

3. 2/3 висоти коронки;

4. Більше 2/3 висоти коронки;

5. 1/2 висоти коронки.

4. Величина перекриття природних зубів базисом пластинкового протеза у фронтальній ділянці верхньої щелепи складає:

1. Менше 1/3 висоти коронки;

2. 1/3 висоти коронки;

3. 2/3 висоти коронки;

4. Більше 2/3 висоти коронки;

5. 1/2 висоти коронки.

5. Величина прекриття природних зубів базисом пластинкового протеза у фронтальній ділянці верхньої щелепи складає:

1. Менше 1/3 висоти коронки;

2. 1/3 висоти коронки;

3. 2/3 висоти коронки;

4. Більше 2/3 висоти коронки;

5. 1/2 висоти коронки.

6. Величина перекриття природних зубів базисом пластинкового протеза в бічній ділянці верхньої щелепи складає:

1. Менше 1/3 висоти коронки;

2. 1/3 висоти коронки;

3. 2/3 висоти коронки;

4. Більше 2/3висоти коронки;

5. 1/2 висоти коронки.

7. Тіло кламера в частковому знімному протезі верхньої щелепи розташовується:

1. Над екватором;

2. Нижче екватора;

3. На рівні екватора;

4. На 1-1,5 мм від ясен;

5. У кожному випадку індивідуально.

8. Найбільш оптимальний вид кламерних ліній для фіксації часткового знімного протеза на верхній щелепі – це:

1. Сагітальна лінія;

2. Трансверзальна лінія;

3. Діагональна лінія;

4. Вертикальна лінія;

5. Сагітальна, трансверзальна і вертикальна лінії.

9. Анатомічну ретенцію в часткових знімних протезах підвищують:

1. Перехідна складка;

2. Вуздечка язика;

3. Вуздечка губи;

4. Щічні тяжі;

5. Горби верхньої щелепи.

10. Кламер часткового знімного протеза буде виконувати свою функцію, якщо він розміщений:

1. Вище межової лінії;

2. Нижче межової лінії;

3. По межовій лінії;

4. Вище і нижче межової лінії;

5. Біля шийки зуба.