4. Завдання для самостійної роботи під час підготовки до заняття.

4.1. Методичні вказівки для самостійної підготовки студентів (спс) та альбом для спс. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

4.2 Теоретичні питання до заняття:

1. Назвіть клінічні етапи виготовлення суцільнолитого бюгельного протеза з кламерною фіксацією.

2. Назвіть лабораторні етапи виготовлення суцільнолитого бюгельного протеза з кламерною фіксацією.

3. Обстеження пацієнта,підготовка зубних рядів і зубів до протезування.

4. Паралелометр, види, складові частини, застосування.

5. Контрольні лінії, її типи, призначення.

6. Шлях введення протеза, варіанти нахилу моделей.

7. Метод довільної орієнтації в паралелометрі.

8. Метод вибору.

9. Метод визначення середньої вісі опорних зубів (за Новаком).

10. Визначення глибини ретенції, методика.

4.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

• На фантомному мікростенді демонструвати конструктивні елементи бюгельних протезів.

• Використовуючі фантомний мікростенд, об’яснити план лікування при виготовленні бюгельних протезів.

• Охарактерезувати представленні зразки паралелометрів.

• Провести маніпуляцію паралелометрії.

• На моделі демонструвати клініко-лабораторні етапи виготовлення суцільнолитого бюгельного протеза з кламерною фіксацією.

Організація змісту навчального матеріалу .

Текст змісту заняття:

Клинико-лабораторні етапи виготовлення суцільнолитого бюгельного протеза з кламерною фіксацією.

Клінічні етапи Лабораторні етапи

1. Обстеження пацієнта:

а) постановка діагнозу;

б) складання плану лікування.

2. Підготовка зубних рядів і зубів

до протезування.

3. Отримання відтисків.

4. Відливання моделей.

5. Виготовлення воскових базисів з оклюзійними валиками.

6. Визначення ЦО.

7. Вивчення моделей в паралелометрі.

8. Нанесення малюнка каркаса бюгельного протеза.

9. Підготовка моделі до дублювання.

10. Дублювання гіпсової моделі.

11. Виготовлення вогнетривкої моделі, її термохімічна обробка.

12. Нанесення малюнка каркаса бюгельного протеза.

13. Моделювання каркаса бюгельного протеза.

14. Установка системи літників.

15. Формування в опоку.

16. Литво каркаса.

17. Механічна обробка каркаса, шліфовка, поліровка.

18. Припасування металевого каркаса бюгельного протеза на моделі.

19. Перевірка конструкції металевого

каркаса в порожнині рота.

20. Моделювання воскового базису, підбір і постановка штучних зубів.

21. Перевірка конструкції бюгельного

протеза в порожнині рота.

22. Заміна воску на пластмасу.

23. Остаточна механічна обробка (шліфовка, поліровка) протеза.

24. Припасування і накладення

бюгельного протеза.

25. Рекомендації по користуванню і

догляду за протезом.

Етапи 1,2. ОБСТЕЖЕННЯ ПАЦІЄНТА, ПІДГОТОВКА ЗУБНИХ РЯДІВ І ЗУБІВ ДО ПРОТЕЗУВАННЯ.

При виготовленні бюгельних протезів необхідно ретельно досліджувати зубощелепну систему: з'ясувати етіологію дефектів, характер морфологічних змін, ступінь функціональних і естетичних порушень, а також встановити прогноз ортопедичного лікування, проводити при необхідності підготовку зубних рядів і зубів до протезування.

План лікування повинен включати наступні заходи:

1. Вибір конструкції бюгельного протеза і способу його виготовлення.

2. Встановлення кількості опорних пунктів і місця їх розташування.

3. Вибір кламерів і способу їх з'єднання з сідлами протеза.

4. Підготовку опорних зубів, зубних рядів, оклюзійних поверхнь і слизової оболонки альвеолярного відростка.

5. Вибір способу отримання відтисків.

6. Вибір способу корекції оклюзії і стабілізації протеза.

Підготовка зубних рядів включає наступне:

1. Вирівнювання оклюзійної поверхні зубних рядів.

2. Відновлення висоти прикусу.

3. Заміщення невеликих дефектів зубних рядів незнімними протезами.

Підготовка опорних зубів включає:

1. Створення місця для оклюзійних лапок.

2. Зміна контурів опорних зубів.

3. Іммобілізацію недостатньо стійких або надмірно навантаженних зубів.

Цілі підготовки місця для оклюзійних накладок:

1. Створення необхідного простору між оклюзійними поверх-

ностями верхніх і нижніх зубів для виготовлення накладки достатньої товщини і міцності.

2. Створення правильного нахилу опорних поверхонь для накладок.

3. Забезпечення необхідної площі опори.

Опорна площадка оклюзійної накладки повинна перебувати під пря-

мим кутом до поздовжньої осі зуба. Опорна поверхня оклюзійних накладок повинна розташовуватися під кутом 70 ° до поздовжньої осі зуба.

Етап 3. ОТРИМАННЯ ВІДТИСКІВ.

Для виготовлення бюгельних протезів зняття відтисків має свої особливості. При дефектах зубних рядів, обмежених дистальною опорою, можна обійтися анатомічними відтисками, знятими добре підібраними стандартними ложками. При дефектах без дистальної опори необхідно знімати функціональні відтиски індивідуальними ложками для отримання точного відбитку беззубої ділянки. Висота і довжина ложки повинні підходити так, щоб можна було отримати відтиск твердих і м’яких тканин порожнини рота до нейтральної зони і лінії «А». Для виготовлення одного бюгельного протеза на вогнетривкій моделі необхідно отримати два робочих відбитка і один допоміжний.

Етапи 4, 5. ВІДЛИВАННЯ МОДЕЛЕЙ. ВИГОТОВЛЕННЯ ВОСКОВИХ БАЗИСІВ З ОКЛЮЗІЙНИМИ ВАЛИКАМИ.

Моделі для виготовлення бюгельних протезів повинні відливатися з

високоміцного гіпсу з використанням вібростолика. Висота моделі повинна бути не меншого 4-5 см.

Робочу модель, призначену для вивчення в паралелометрі і дублювання, відливають з високоміцного гіпсу. Другу допоміжну модель відливають з медичного гіпсу, вона необхідна для фіксації моделей в положенні центральної оклюзії, постановки штучних зубів і полімеризації пластмаси.

Етап 6. ВИЗНАЧЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ОКЛЮЗІЇ.

Визначення центральної оклюзії проводять по загальноприйнятій методиці, залежно від кількості зубів-антагоністів, що збереглися.

Етапи 7, 8. ВИВЧЕННЯ МОДЕЛЕЙ В ПАРАЛЕЛОМЕТРІ (ПАРАЛЕЛОМЕТРІЯ). НАНЕСЕННЯ МАЛЮНКА КАРКАСА БЮГЕЛЬНОГО ПРОТЕЗА (ПАРАЛЕЛОГРАФІЯ).

Для визначення шляху введення протеза і планування його конструкції необхідне вивчення моделей в паралелометрі. Шляхом введення протеза називається рух протеза від початкового контакту його кламерних елементів з опорними зубами до тканин протезного ложа, після чого оклюзійні накладки встановлюються на своїх місцях, а базис точно розташовується на поверхні протезного ложа.

Лінія екватора поділяє поверхню коронки опорного зуба на дві частини: оклюзійну (опорну) і ясеневу (ретенційну). При похилому положенні анатомічний екватор зуба не збігається з його клінічним екватором (направляючою лінією, лінією огляду, межовою лінією, контрольної лінією).

Розрізняють такі варіанти контрольних ліній:

1. Поздовжня контрольна лінія.

2. Контрольна лінія першого типу - з боку дефекту розташована

близько до шийки зуба, з протилежного боку - ближче до оклюзійної

поверхні.

3. Контрольна лінія другого типу - з боку дефекту розташована

близько до оклюзійної поверхні зуба, з протилежного боку -

ближче до шийки зуба.

4. Діагональна контрольна лінія - розташована діагонально з

великим нахилом.

5. Висока контрольна лінія - розташована близько до оклюзійної

поверхні на вестибулярній поверхні зуба.

6. Низька контрольна лінія - розташована близько до шийки зуба на

вестибулярної поверхні зуба.

У 1948 р. А. Грозовський описав методику визначення клінічного ек-

ватора зуба за допомогою спеціального приладу, що є прототипом

тимчасового паралелометра.

Паралелометр - це прилад, який служить для визначення відповідної паралельності двох і більше поверхонь зубів. З його допомогою можна

провести ряд наступних заходів:

1. Визначити необхідний кут нахилу моделі та відповідний

шлях введення бюгельного протеза.

2. Нанести на кожен опорний зуб лінію огляду.

3. Визначити зону ретенційних закінчень кламмеров.

4. Підрізати вкриті воском області зубів нижче лінії огляду для створення паралельності поверхонь на вогнетривкій моделі.

5. Правильно встановити фіксатори (замки) на незнімних конструкціях протезів.

Прилад складається з основи і вертикальної стійки. На стійці укріплено горизонтальне плече з цанговим патроном для стрижнів: стрижень для аналізу, графітовий стрижень, три стрижня для визначення глибини ретенции. Графітовий стрижень можна переміщати у вертикальній площині за допомогою ручки або маховика. Столик для фіксації моделі має підставу і фіксуючу частину, скріплені за допомогою шарнірного з'єднання.

Існує два види пристрою паралелометра:

1. Паралелометри, у якого столик для фіксації моделі переміщається

щодо підстави приладу, а горизонтальне плече пересувається тільки у вертикальній площині.

2. Параллелометрии, у якого столик для фіксації моделі непорушно

закріплений на підставі приладу, а горизонтальне плече пересувається у вертикальній і горизонтальній площині.

Змінюючи нахил моделі, можна знайти прийнятне для всіх опорних зу-

бів положення, при якому лінія огляду ділить коронкову частина зуба на відносно рівномірні зони: опорну і ретенційну. Слід звернути увагу на те, що шлях введення протеза визначається при обраному нахилі моделі, тому технік повинен проводити припасування бюгельного протеза на моделі при заданому її положенні.

Варіанти нахилу моделей:

1. Нульовий нахил.

2. Передній нахил (вище задній край моделі).

3. Задній нахил (вище передній край моделі).

4. Правий нахил (вище лівий кут).

5. Лівий нахил (вище правий кут).

Корекцію нахилу моделі проводять також для зменшення зон піднут-

рінь, особливо на фронтальних зубах. Зоною піднутріння називають про-

простір, обмежений стрижнем приладу і поверхнею зуба з боку

дефекту і слизовою оболонкою ясен. Ці зони помітно збільшуються при

конвергенції зубів.

У зонах піднутрінь на готових протезах знаходиться базисна пластмас-

са, яка заважає виведенню протеза. Корекція базису в цих місцях небажана, оскільки погіршуються естетичні якості протеза. З ситуації можливі два виходи: перший - необхідно пришліфувати суміжні поверхні конвергуючих зубів, другий - змінити кут нахилу моделі, зменшивши зону піднутріння у фронтальному відділі, збільшивши тим самим у бічному.

Методи орієнтації моделей в паралелометрі:

1. Метод довільної орієнтації в паралелометрі.

2. Метод вибору.

3. Метод визначення середньої осі опорних зубів (за Новаком).

Метод довільної орієнтації в паралелометрі показаний при пара-

лельності вертикальних осей зубів, при незначному їх нахилі, при малій кількості кламерів. Модель на столик паралелометра встановлюють таким чином, щоб оклюзійна поверхня опорних зубів була перпендикулярна стрижню грифеля. При цьому методі положення лінії огляду буде залежати від природного нахилу зуба і може не збігатися з анатомічним екватором. Слід враховувати, що в результаті цього на окремих опорних зубах можуть створюватися несприятливі умови для розташування кламерів.

Метод вибору. Модель на столик паралелометра встановлюють і закріплюють з нульовим нахилом (оклюзійна поверхня опорних зубів перпендикулярна стрижню грифеля). Аналізують розташування лінії огляду, наявність і величину опорної і утримуючої зон опорних зубів. Потім змінюють кут нахилу моделі і повторюють операції. З усіх можливих нахилів моделі вибирають той, при якому на всіх опорних зубах створюються оптимальні умови для розташування фіксуючих елементів.

Метод визначення середньої осі опорних зубів.

Для того, щоб було легше відшукати шлях введення (положення моделі відносно вертикального стрижня приладу) на вестибулярній поверхні моделі відзначають осі опорних зубів, продовжуючи їх на бічну поверхню гіпсової моделі. Встановлюють модель на столик паралелометра, закріплюють її гвинтами і заздалегідь нахиляють так, щоб поздовжні осі опорних зубів зайняли вертикальний напрямок.

При декількох опорних зубах, включаючи фронтальні і бічні, орієнтуватися слід по осях основних опорних зубів. Для цього підставку столика з моделлю нахиляють так, щоб поєднати вісь одного з опорних зубів з вказівним стрижнем. Потім столик переміщують по підставі приладу таким чином, щоб поєднати верхню частину позначки осі другого опорного зуба з вказівним стрижнем.

На бічній поверхні моделі проводять відмітку паралельно стрижня, в результаті чого утворюється кут між поздовжніми осями двох опорних зубів. Кут ділять навпіл і нахиляють підставку з моделлю до сполучення вказівного стрижня з бісектрисою кута. Так визначається середня вісь двох опорних зубів. З іншими зубами поводяться аналогічно і тим самим знаходять середню вісь всіх опорних зубів.

Для написання лінії огляду (паралелографіі) аналізуючий стрижень замінюють графітовим отмітчіком і окреслюють лінію огляду, що відповідає обраному нахилу моделі. Окреслення проводять тілом грифеля, а не його кінчиком. Потім приступають до визначення глибини ретенційного закінчення кламера у відповідній зоні.

Ретенційні властивості кламера залежать від наступних факторів:

1. Типу кламера, а саме - довжини плеча. Чим довше плече, тим

далі від лінії огляду його можна розташувати.

2. Кривизни поверхні зуба: чим більше виражена кривизна, тим

ближче до лінії огляду слід розташовувати ретенційне плече кламмера.

Тільки еластичні плечі можуть наближатися до пришийкової ділянки зуба.

3. Товщина кламмера: чим більше товщина кламмера, тим менше його

еластичність і, отже, тим ближче до лінії огляду він повинен розташовуватися.

4. Метал для виготовлення: чим більше у металі еластичності, тим

менше жорсткості у кламмера і, отже, його можна розташовувати далі від лінії огляду.

Для визначення глибини ретенції існують спеціальні стрижні, у

яких довжина виступу може бути: 0,25 мм, 0,5 мм; 0,75 мм. Кожному типу кламмера відповідає стрижень для визначення місця закінчення ретенції плеча.

Обраний стрижень з урахуванням кривизни поверхні зуба поміщають в

цангові кріплення паралелометра і присувають до моделі. Рухами

стрижня вгору-вниз домагаються контакту його осі з лінією огляду і краю козирка стрижня з поверхнею зуба. Останнє буде місцем закінчення ретенційних плеч кламмера. Позначивши таким чином глибину ретенційних закінчень кламмера, можна приступати до нанесення малюнка каркаса.

Матеріали для самоконтролю:

А. Завдання для самоконтролю:

Нарисувати схему клініко-лабораторних етапи виготовлення суцільнолитого бюгельного протеза з кламерною фіксацією.

Б. Тестові завдання:

1. Скільки існує основних типів нахилу моделі на столику паралелометра

A. 2 типу

B. 3 типи

C. 4 типи

D. 5 типів

E. 6 типів

2. Цоколь робочої моделі для конструювання бюгельного протеза повинен бути висотою

A. 1 мм

B. 15 мм

C. 30 мм

D. 40 мм

E. 50 мм

3. На цоколь робочої моделі для паралелометрії наносять такі лінії

A. огляду

B. екватора зуба

C. поздовжньої осі зуба

D. ясеневого краю

E. жувальної поверхні

4. Найбільш важливою лінією при розташуванні елементів в опорноутрмуючого кламера є

A. поздовжня вісь зуба

B. лінія анатомічного екватора

C. лінія вертикалі

D. контрольна лінія

E. лінія ясеневого краю

5. Загальну лінію, проведену по коронковій частині зубів на робочій моделі при паралелографіі, прийнято називати

A. лінією піднутрення

B. лінією анатомічного екватора

C. лінією огляду

D. лінією ясеневого краю

E. лінією жувальної поверхні і ріжучої поверхні

6. Скільки типів контрольних ліній Ви знаєте

A. 2 типу

B. 3 типи

C. 4 типи

D. 5 типів

E. 6 типів

7. Контрольною лінією називають

A. частину поздовжньої осі зуба

B. частину лінії ясеневого краю

C. частину лінії екватора

D. частину лінії жувальної поверхні

E. частину лінії огляду, що проходить на коронці зуба

8. Частина коронкової поверхні зуба, розташованої між контрольною лінією

і жувальної (ріжучої) поверхнею зуба, називають

A. зоною піднутрення

B. оклюзійної зоною

C. ретенційної зоною

D. зоною безпеки

E. кламерною зоною

9. Частину коронкової поверхні зуба, розташованою між контрольною ліній і ясенним краєм, називають

A. зоною піднутрення

B. оклюзійною зоною

C. ретенційною зоною

D. зоною безпеки

E. кламмерною зоною

10. Простір, розташованний між бічною поверхнею коронки зуба, альвеолярним відростком і вертикаллю паралелографа при заданому нахилі моделі називається

A. зоною піднутрення

B. оклюзійною зоною

C. ретенційною зоною

D. зоною безпеки

E. кламмерною зоною

Література.

Основна:

1.Аболмасов Н.Г., Аболмасов Н.Н., Бычков В.А., Аль-Хаким А. Ортопедическая стоматология, СГМА, 2000.-576 с.

2.Рожко М.М.,Неспрядько В.П. Ортопедична стоматологія, Київ: Книга плюс, 2003.-552 с.

3.Ортопедическая стоматология. Протезирование съёмными пластиночными и бюгельными протезами. под ред. С. А. Наумовича. Учеб. пособие – 2-е изд. – Минск : БГМУ, 2009. – 212 с.

4. Щербаков А.С. и др. Ортопедическая стоматология: Учебник. - СПб, 1997. - 565с.

5. Копейкин В.Н. Руководство по ортопедической стоматологии: - М.: «Триада-Х», 1998. - 496 с.

6. Бушан М.Г. Ошибки и осложнения при зубном протезировании и их профилактика.-Кишинев: ИПФ «Ракиль» - «Сириус», 2000.-419с.

7. Копейкин В.Н. Ошибки в ортопедической стоматологии. - М.: Медицина,, 1986.-174с.

Допоміжна:

1. Исидоре Эммануэль Лусьен Кененс «Конструкция бюгельного протеза» Москва 1999

2.Глен П. Макгивни, Алан Б. Карр «Частичные съёмные протезы» Львов 2006.

3.Вульфес, Хэннинг: Современные технологии протезирования: - Издание первое - Бремен: academia • dental- International School BEGO Germany. 2004

4.За редакцією Короля М.Д. Пропедевтика ортопедичної стоматології. - Вінниця: НОВА КНИГА, 2005.- 204 с.

5. Методические разработки.

6. Лекционный материал.

7. Милерян В.Е. Методические основы подготовки и проведения учебных занятий в медицинских вузах (методическое пособие) - Киев, "Крещатик", 1998. - 64 с.

8.Матеріалознавство у стоматології. Під заг. ред. проф. М.Д. Короля. Навчальний посібник для стоматологічних факультетів.- Вінниця: НОВА КНИГА. 2008.-240 с.

Методичну рекомендацію склав: к.мед.н. ас. Калашніков Д.В. ___________

Рецензент: д.мед.н. Король Д.М. ___________