- •1/ Поняття, предмет, та система зовнішньоекономічного права.
- •2/ Поняття зед, її принципи та види.
- •3/ Правовий статус суб’єктів зед та їх види.
- •4/ Види джерел правового регулювання зед.
- •5/ Експорт та імпорт.
- •6/ Зовнішньоекономічна операція.
- •7/ Мета, завдання, система і види державного регулювання зед.
- •8/ Основні види суб’єктів державного регулювання зед.
- •9/Поняття і види спеціальних правових режимів зед.
- •10/ Компетенція органів державного регулювання зед.
- •11/ Повноваження Міністерства економіки України щодо регулювання зед.
- •12/ Надайте характеристику правового становища торгово-промислових палат як органів недержавного регулювання зед.
- •13/ Повноваження Торгово-промислової палати України.
- •14/ Які Ви знаєте угоди сот. Які принципи покладені в основу цих угод.
- •15/ Режим найбільшого сприяння у зовнішній торгівлі
- •16/ Економічних методів державного регулювання зед.
- •17/ Основні правила застосування тарифних та нетарифних методів.
- •18. Правове регулювання ліцензування зовнішньоекономічних операцій.
- •19. Види зовнішньоекономічного договору.
- •20. Вимоги, які ставляться до форми зовнішньоекономічного договору
- •21. Система умов зовнішньоекономічного договору
- •22. Як визначається кількість та якість у договорі.
- •23. Визначення ціни і умов платежів у зовнішньоекономічному договорі.
- •24. Рекламації та санкції у зовнішньоекономічному договорі.
- •25. Укладення договору міжнародної купівлі-продажу товарів.
- •26. Правове регулювання валютних операцій
- •27. Повноваження нбу в сфері валютного регулювання.
- •28. Види рахунків, які відкриваються клієнтам банками України.
- •29. Правове регулювання іноземних інвестицій.
- •29Державна реєстрація іноземних інвестицій.
- •30. Види гарантій, які надаються іноземним інвесторам в Україні.
- •31. Регулювання спеціальних (вільних) економічних зон.
- •32. Характеристика правового режиму митного ліцензійного складу.
- •33. Поняття та ознаки товарообмінних (бартерних) операцій в зед.
- •34. Операції з давальницькою сировиною в зед.
- •35. Порядок реалізації на митній території України готової продукції виробленої з давальницької сировини.
- •36. Якими органами і у якому порядку проводиться антидемпінгове розслідування
- •37. Умови, за яких субсидія визнається нелегітимною.
- •38. Порядок проведення антисубсидиційного розслідування
- •39. Компенсаційні заходи. Порядок їх застосування.
- •40. Форми відповідальності суб'єктів зед за порушення законодавства про зед.
- •41/ Загальні засади юридичної відповідальності суб’єктів зед.
- •42/ Особливості провадження у справах за участю іноземних осіб.
- •43. Адміністративно-господарські санкції за порушення норм законодавства у сфері зед.
18. Правове регулювання ліцензування зовнішньоекономічних операцій.
іцензування експорту (імпорту) товарів здійснюється у формі автоматичного або неавтоматичного ліцензування.
Автоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких не встановлюються квоти (кількісні або інші обмеження). Автоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії не справляє обмежувального впливу на товари, експорт (імпорт) яких підлягає ліцензуванню.
Неавтоматичне ліцензування визначається як комплекс дій органу виконавчої влади з надання суб'єкту зовнішньоекономічної діяльності дозволу на здійснення протягом визначеного періоду експорту (імпорту) товарів, щодо яких встановлюються певні квоти (кількісні або інші обмеження). Неавтоматичне ліцензування експорту (імпорту) як адміністративна процедура з оформлення та видачі ліцензії використовується в разі встановлення квот (кількісних або інших обмежень) на експорт (імпорт) товарів.
Ліцензування експорту товарів запроваджується в Україні в разі:
- значного порушення рівноваги щодо певних товарів на внутрішньому ринку, особливо сільськогосподарської продукції, продуктів рибальства, продукції харчової промисловості та промислових товарів широкого вжитку першої необхідності або інших товарів, що мають вагоме значення для життєдіяльності в Україні;
- необхідності забезпечення захисту життя, здоров'я людини, тварин або рослин, навколишнього природного середовища, громадської моралі, національного багатства художнього, історичного чи археологічного значення або захисту прав інтелектуальної власності, а також відповідно до вимог державної безпеки;
19. Види зовнішньоекономічного договору.
Зовнішньоекономічний договір (контракт) — матеріально оформлена угода двох або більше суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на визначення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов'язків у зовнішньоекономічній діяльності.
До зовнішньоекономічних договорів про виробниче співробітництво, спеціалізацію і кооперування, виконання будівельно-монтажних робіт застосовується право країни, де здійснюється така діяльність або де створюються передбачені договором результати, якщо сторони не погодили інше. До зовнішньоекономічного договору про створення спільного підприємства застосовується право країни, на території якої спільне підприємство створюється і офіційно реєструється. До зовнішньоекономічного договору, укладеного на аукціоні, в результаті конкурсу або на біржі, застосовується право країни, на території якої проводиться аукціон, конкурс або знаходиться біржа.
Товарообмінні (бартерні) операції суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню
20. Вимоги, які ставляться до форми зовнішньоекономічного договору
Зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається в письмовій формі, якщо інше не встановлено законом або чинним міжнародним договором, згоду на обов’язковість якого надано Верховною Радою України
Форма зовнішньоекономічного договору (контракту) визначається правом місця його укладення. Місце укладення договору (контракту) визначається відповідно до законів України. Так само і форма зовнішньоекономічних договорів (контрактів) щодо земельних ділянок, будівель та іншого нерухомого майна, розташованого на території України, визначається законами України.
Відповідно до Положення «Про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)», затвердженого наказом Міністерства економіки України від 06.09.2001 № 201 зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб’єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій формі. Повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення, статутних документів, договорів та інших підстав, які не суперечать Закону[1].
