3. Навчальна програма курсу «теоріяаргументаціївполітиці». Вступ.

Оскільки дисципліна «Теорія аргументації в політиці» є органічним продовженням і завершенням курсу логіки, її вивчення доцільне почати із самостійного критичного переосмислення багажу ваших логічних знань і ліквідації можливих пробілів.

Уже при вивченні логіки значна увага приділялася виробленню навичок і вмінь практичного застосування її законів і принципів в інтелектуальній діяльності. І все-таки на першому плані, і це цілком природно, було придбання теоретичних знань, освоєння категоріального апарата й методичних засад науки про правильне мислення. Теорія аргументації акцентують увагу на актуальних проблемах вербального спілкування, надаючи першорядне значення практичним аспектам даних проблем.

Специфіка нашої дисципліни полягає, зокрема, у тому, що вона не обмежується тільки логічними, але торкається й різних внелогічних аспектів людської комунікації (маніпуляції свідомістю, нейролінгвістичне програмування). Цим обумовлена її тісний зв'язок із цілим рядом інших, насамперед, гуманітарних предметів. Це особливо стосується до вивчаемих у нашому вузі основ ораторської майстерності (риториці), етиці, психології та ін. Тому в ході освоєння нашої дисципліни бажане не просто фіксувати наявність цих зв'язків і взаємодій, але й прагнути свідомо реалізовувати їх як у навчальному процесі, так і надалі в професійній діяльності.

Змістовний модуль і: предметізавданнятеоріїаргументації.

Тема 1. (2 год) Предмет і завдання теорії аргументації.

Предмет теорії аргументації. Визначення аргументації. Особливості процедур обґрунтування в реальній мовній діяльності. Аргументація як галузь наукового знання, що з'єднує дослідження, обґрунтування й переконання. Проблема обґрунтування в пізнанні та спілкуванні.

Обґрунтування предмета теорії аргументації як особливої галузі знання, що представляє собою «комплексне вчення про найбільш ефективних у комунікативному процесі логічних і внелогічних методах і прийомах переконуючого впливу».

Міждисциплінарний характер досліджень аргументаційного процесу.  Різні підходи до аргументації (логічний, когнітивний, психологічний, прагматичний, нейролінгвістичний). Основні задачі  аргументації. Головні підходи до побудови теорії аргументації. Культурно-семиотичні системи аргументації (міф, мистецтво, наука, політика, філософія, повсякденність). 

Тема 2: ( 2 год. ) Основні історичні етапи становлення й розвитку теорії аргументації.

Виникнення інтересу до сили слова в Прадавньому світі. Формування західної традиції аргументації. Софісти: формування риторики як мистецтва красномовства, еристики - як мистецтва суперечки й діалектики - як мистецтва доказу. Діалектика Сократа й Платона. Аристотелев аналіз логічних і психологічних основ процесу аргументації. Аристотелева традиція в риториці. «Топіка» як систематичний розгляд принципів раціональної дискусії. Компоненти мови, способи переконання, роль прикладів. Римське ораторське мистецтво та його значення в античному Римі. Цицерон про ораторське мистецтво. Принцип доречності як базовий принцип риторичної практики. 

Проблеми аргументації в період панування середньовічної схоластики. Граматика, діалектика та риторика в середньовічних університетах. Відрив риторики від філософії та логіки в період Відродження. Ф.Бекон: аргументація як метод переконання в науковому пізнанні. Картезіанська логіка. Граматика та логіка Пор-Рояля. Х.Вольф про теоретичну та прикладну логіку.

Відродження інтересу до проблем аргументації, діалогу й переконання в 40-х рр. ХХ століття. "Нова риторика" Х.Перельмана.  Модель аргументації Ст. Тулміна. "Критичне мислення" і неформальна логіка. Прагма-Діалектичний підхід до дослідження аргументації та його основні принципи.