1.2. Історичні аспекти зміни форми грошей та їх характеристика
Гроші пройшли тривалий і складний шлях розвитку від предметів першої необхідності до так званих електронних грошей. Високий рівень розвитку фінансово-економічних відносин та істотне ускладнення вимог ринку до грошового еквівалента, зумовлювало зміну форм грошей, більш адекватних новим умовам. Історичні аспекти розвитку форм грошей схематично показано на рис.1.
Еволюція форм грошей відбувалася в напрямі від повноцінних грошей до неповноцінних, якими є сучасні гроші.
Повноцінні гроші – гроші, у яких номінальна вартість відповідає реальній вартості, тобто вартості матеріалу, з якого вони зроблені. Наприклад, до таких грошей, відносять металеві гроші ( мідні, срібні, золоті монети).
Неповноцінні – це гроші, які не мають власної (субстанціональної) вартості.
Початковою висхідною формою повноцінних грошей були товарні гроші. На різних етапах розвитку, в різних країнах і регіонах роль товарних грошей спочатку виконували різні товари першої необхідності. “Що тільки не використовували люди в якості грошей! Діапазон таких речей дуже великий – від черепів корів на острові Борнео, до солі в Африці, від металевих списів в Конго, до черепів людини на Соломонових островах”, - пише Г.А.Федоров-Давидов [9]. Та найрозповсюдженішим видом товарних грошей була худоба. Згодом на роль грошей стали претендувати предмети розкоші та дорогоцінні вироби.
В міру розвитку товарного виробництва, збільшення кількості продуктів обміну, поглиблення суспільного поділу праці, ускладнення та розширення територіальних меж обміну товарами ринок поставив перед товаро-грошима нові вимоги:
портативність (велика вартість у невеликому об’ємі);
здатним тривалий час зберігати свою вартість;
економічна ділимість (наприклад, перлину або худобу не поділити на дві частини однакової вартості, а злиток золота, поділений на дві рівні за вагою частини, означає що і вартість кожної його половини рівно вдвічі зменшується);
збереженість.
Задовольнити такі вимоги попередні гроші не могли у зв’язку з їх фізичними властивостями. На їх місце ринок стихійно висунув різні метали, серед яких спочатку використовувались – залізо, мідь, бронза, що найчастіше вживалися людьми, а згодом цю роль почали виконувати дорогоцінні метали - срібло і золото.
Спершу металеві гроші виступали у формі зливків срібла або золота, а згодом у формі монети.
Перші монети з’явилися майже двадцять шість століть тому в Стародавньому Китаї і Лідійській державі. У Київській Русі першими металевими грошима, були гривні - злитки із срібла, і які датуються ще Х ст.
Монета виявилася найдосконалішою формою повноцінних грошей. Вона обслуговувала економічні відносини людей протягом майже трьох тисячоліть. За цей час вона розвивала і змінювала свій зовнішній вигляд, ваговий вміст.
Найбільш зручною для обігу виявилася кругла форма монети, лицьова сторона якої адверс, зворотня - реверс і обріз – гурт. З метою запобігання псуванню монети, гурт почали робити нарізним [1].
Спочатку в обігу знаходились водночас золоті і срібні монети, цей етап у розвитку грошей називався золото-срібним біметалізмом. До золотого обігу країни перейшли в другій половині XIX ст. і установився золотий монометалізм.
Ускладнення та розширення ринкових відносин зумовили неспроможність золота назавжди закріпитись в ролі загального еквівалента.
Новим етапом розвитку грошей, стала поява знаків вартості. Курс вартості (замінники повноцінних грошей) - гроші, номінальна вартість яких вище реальної, тобто витраченої на їх виробництво суспільної праці. Карбування поряд з повноцінною монетою замінника повноцінних грошей було викликано об’єктивними причинами:
золото, це м’який метал і монети, що перебувають в обігу, з часом стираються (підраховано, що золота монета щороку втрачає 0,07% від власної ваги);
золотодобування не встигало за виробництвом товарів і не забезпечувало повну потребу в грошах;
поширена в середньоріччі фальсифікація грошей державою. В обігу з’явилися розмінні монети, номінальна вартість яких значно перевищувала їхню вагову вартість. Прибуток, отриманий з різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей і витратами на їхню емісію, дістав назву сеньйораж. У цьому разі фальсифікована монета використовувалася лише як знак вартості повноцінної монети [9];
золотий стандарт, в цілому, не стимулював виробництво і товарообіг.