2.5 Картографічна генералізація

Навантаження карти, тобто її заповнення умовними знаками і написами, повинна бути такою, щоб з одного боку карта добре читалася – перевантажена карта погано читається, а з іншого боку – карта повинна представляти всю інформацію, що вона може дати у відповідності зі своїм призначенням, масштабом і задумом укладача. Іншими словами навантаження карти повинне бути оптимальним.

Важлива роль в оптимізації навантаження карти належить генералізації.

Генералізація – добір і узагальнення зображуваних на карті об'єктів, а також їх якісних і кількісних характеристик відповідно призначенню карти, її масштабу й особливостям картографованої території.

Очевидно, генералізація зв'язана з масштабом, тобто зі зменшенням загального розміру зображення, і обумовленим цим недостачею місця на карті. Однак такий підхід до генералізації буде сильно спрощеним. Генералізація необхідна не тільки через нестачу місця, але і для переходу від простих об'єктів і явищ до узагальнюючих об'єктів і явищ більш високого порядку.

Таким чином, завдання генералізації полягає не тільки в усуненні інформації, що стала надмірною, але й у виявленні основних, найбільш типових характеристик об'єктів і явищ, що підлягають картографуванню.

У результаті абстрагування від подробиць і усунення зайвої інформації генералізація дозволяє одержати якісно нові знання про картографованні об'єкти і явища. Отже, у процесі генералізації з одного боку йде втрата інформації про подробиці, деталі низького порядку, а з іншого боку – відкривається можливість одержати інформацію про об'єкти і явища більш високого порядку.

Як приклад, розглянемо генералізацію населеного пункту. При переході до більш дрібних масштабів на першому етапі здійснюється перехід від зображення окремих будівель і їхніх деталей до забудованих і незабудованих кварталів. У результаті одержуємо інформацію про загальне планування населеного пункту.

Далі, при переході до ще більш дрібних масштабів зменшується число кварталів усередині і згладжуються зовнішні обриси, поки не одержимо замкнутий контур населеного пункту. Межею генералізації замкнутого контуру буде точка.

Очевидно, при цьому буде втрачена інформація про форму і густоту вулиць, форму території та площу, що займає даний населений пункт . Одночасно ми одержимо новий геометричний образ – розсип точок, що дає інформацію про взаємне розміщення населених пунктів у даній місцевості, про відстані між ними, про зв'язок їхнього розташування з різними природними і соціально-виробничими комплексами.

У природоохоронному картографуванні генералізація дозволяє перейти від окремих об'єктів і явищ до цілісних экосистем. Таким чином, генералізація дозволяє:

• показати типові об'єкти і їхні ознаки, зберігаючи і навіть підкреслюючи характерні індивідуальні риси окремих об'єктів;

• узагальнити (спростити) зовнішні обриси об'єктів, зберігаючи при цьому загальну подобу зображення реальному об'єкту;

• зберегти, наскільки це можливо, точність положення основних і характерних точок і ліній, а також точність взаємного положення об'єктів при значному зменшенні масштабу;

• сполучити максимальне навантаження карти з її читаністю.

Генералізація переслідує дві мети: дотримати, по можливості, геометричну точність і зберегти при цьому змістовну відповідність. Генералізація з одного боку поліпшує сприйняття картографічного образу, а з іншого боку - створює перешкоди для точних кількісних вимірювань.

Основними факторами, що визначають напрямок генералізації, є:

• Тема карти, її призначення й умови користування. Наприклад, для управління, довідкова, навчальна, туристична; кишенькова, настільна чи настінна.

• Масштаб карти. Як відзначалося раніше не тільки з технічних причин, але і по суті : більше охоплення території вимагає іншого підходу.

• Особливості зображуваної території і своєрідність картографованих об'єктів. (порізаність узбережжя, конфігурація ярово-балкової мережі).

• Наявність джерел для складання карти і їхня якість.

• Обрана система умовних знаків.

Добір явищ, які треба показати на карті

Зміст карти обмежують тільки тими об'єктами і явищами, що відповідають темі і призначенню карти. Всі інші об'єкти і явища виключаються.

Так, наприклад, на карту забруднення поверхневих вод наносять тільки ті підприємства, що скидають промислові стоки. Або на карту мережі громадського транспорту наносять житлові і промислові зони, місця масового відпочинку, торгові центри. При цьому немає ніякої необхідності показувати міські інженерні мережі.

Процес добору багатоступеневий. Він включає:

добір предметних областей, тобто елементів змісту карти; добір усередині кожної предметної області конкретних об'єктів і їхніх частин;

добір якісних і кількісних характеристик по кожній предметній області;

добір сутєвих зв'язків між об'єктами.

Навантаження карти – функція чотирьох величин: масштабу карти; густоти об'єктів на місцевості; значення об'єктів; розміру умовних знаків.

Добір може здійснюватися на підставі кількісного цензу (ценз – максимальне чи мінімальне значення якого-небудь показника), тобто встановлюється межа добору.

Ценз може бути вибірним, тобто як виняток необхідно показати окремі конкретні об'єкти.

Можливий добір по нормі. Наприклад, підписати не більш 5 висот точок на 1 дм² карти.

Цензи і норми можуть змінюватися в залежності від особливостей району, який треба показати на карті.

 Геометрична просторова генералізація.

Це продумане спрощення й узагальнення контурів лінійних і площадкових об'єктів, при якому зберігаються суттєві і необхідні з точки зору призначення карти особливості відображуваних об'єктів.

Узагальнення здійснюється в такій послідовності:

• Виявлення найбільш характерних точок і ліній контуру.

• Виключення дрібних нехарактерних деталей, а також деталей, розміри яких нижче порога зорового сприйняття і технічних можливостей відтворення.

• Перебільшення масштабного зображення важливого об'єкта для його виділення серед інших.

• Зміщення зображення менш важливого об'єкта при малій відстані між об'єктами.

Узагальнення кількісних характеристик

Здійснюється шляхом переходу від безперервної шкали до ступневої або укрупненням інтервалів ступневої шкали. При цьому кількісні показники усередині шкали не знаходять відображення.

Наприклад: виключення кількості поверхів будинків; збільшення висоти перерізу рельєфу горизонталями; зменшення числа ступіней за рівнем забруднення; скорочення числа ступіней в угрупованні населених пунктів.

 Узагальнення якісних характеристик.

Здійснюється шляхом скорочення якісних розходжень для даної категорії об'єктів або виключенням нижчих ступеней класифікації.

Наприклад: заміна матеріалу покриття доріг на два види – із твердим покриттям і ґрунтові; заміна знаків хвойних, листяних і змішаних лісів одним загальним знаком лісу.

 Перехід від простих до більш складних моделей.

Здійснюється шляхом уведення збірних позначень: окремі дерева заміняють загальним знаком смуги озеленення, парку чи скверу; окремі будівлі поєднують у міський квартал; території промислових підприємств, що прилягають одна до одної, поєднують у загальну територію промислової зони; розсип точок поєднується в ареал; виключають заболочені ділянки у лісі, чагарнику або сіножаті, замінивши їх загальним контуром заболоченого лісу, чагарника або сіножаті відповідно. Усі способи генералізації не існують самі по собі, незалежно один від іншого. Вони тісно взаємозалежні. Застосування одного зі способів, як правило, майже неминуче спричиняє застосування інших.

Для правильної генералізації необхідно розуміти сутність відображуваних об'єктів і явищ: обумовленість конфігурації вулиць рельєфом і річковою мережею; зв'язок мережі міського транспорту з плануванням міста і щільністю населення; зв'язок ареалів забруднення з джерелами викиду і т.д.

Основні труднощі генералізації – протиріччя між геометричною точністю карти і її змістовною вірністю. Якщо карта використовується для вимірів важлива геометрична сторона, якщо ж для оглядових цілей – змістовна.

На сьогоднішній день генералізація – складний евристичний, тобто творчий, процес, що поки не вдається автоматизувати.

Оскільки у наданих даних я буду використовувати весь обсяг інформації, генералізувати нічого не потрібно. По тій причині що всі дані зв’язані між собою, згенералізувавши будь-які з них ми не отримаємо повної та правдивої інформації по землям сільськогосподарського призначення в Україні

2.6 Вихідні дані

Землі с/г призначення у власності та користуванні громадян (тис.га)

№ п/п	Назва області	Загальна площа	Для ведення особистого та підсобного господарства	Для колективного та індивідуального садівництва	Для городництва	Для сінокосіння та випасу худоби
1.	Руспубліка Крим	158451	4589,0	128716,0	24335,0	811,0
2.	Вінницька	94476	35652,0	44530,0	14294,0	0,0
3.	Волинська	120660	60374,0	20863,0	24429,0	14994,0
4.	Дніпропетровська	271582	9066,0	213779,0	47982,0	755,0
5.	Донецька	250132	795,0	211298,0	37052,0	887,0
6.	Житомирська	132024	8177,0	35237,0	34649,0	53961,0
7.	Закарпатська	140105	7431,0	25594,0	15993,0	87087,0
8.	Запорізька	271205	6391,0	129967,0	133161,0	1686,0
9.	Івано-Франківська	309996	34392,0	46969,0	38635,0	190000,0
10.	Київська	425723	5670,0	187241,0	220308,0	12504,0
11.	Кіровоградська	164622	8814,0	59730,0	92954,0	3124,0
12.	Луганська	128842	8387,0	103460,0	16995,0	0,0
13.	Львівська	209967	46943,0	82397,0	80627,0	0,0
14.	Миколаївська	107395	4844,0	68960,0	2263,0	31328,0
15.	Одеська	176630	20188,0	120343,0	15055,0	21044,0
16.	Полтавська	97198	6720,0	48243,0	40201,0	2034,0
17.	Рівненська	81897	4703,0	16375,0	51379,0	9440,0
18.	Сумська	138383	20512,0	79303,0	11239,0	27329,0
19.	Тернопільська	40994	0,0	22436,0	18558,0	0,0
20.	Харківська	244691	1400,0	169905,0	62581,0	10805,0
21.	Херсонська	130716	9413,0	53945,0	67358,0	0,0
22.	Хмельницька	257238	752,0	39945,0	14182,0	202359,0
23.	Черкаська	28459	0,0	28129,0	330,0	0,0
24.	Чернівецька	4893	0,0	4462,0	431,0	0,0
25.	Чернігівська	75235	7092,0	44666,0	11850,0	11627,0