Тема 2. Організація грошових розрахунків підприємств.

Питання

1. характеристика і склад грошових надходжень підприємств;

2. доходи від операційної діяльності;

3. доходи від фінансових операцій та від іншої звичайної діяльності;

4. формування валового і чистого доходу.

Операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства – це його звичайна діяльність.

Рис.1. Класифікація грошових потоків за видами діяльності

Звичайна діяльність – це будь-яка основна діяльність підприємства, а також операції, що забезпечують основну діяльність або виникають в наслідок її здійснення.

Надзвичайна подія – це подія або операція, яка не входить у звичайну діяльність підприємства та настання котрої не очікується періодично або в кожному наступному звітному періоді (стихійне лихо, експропріація власності підприємства за кордоном).

Усі доходи підприємства поділяються на дві групи:

1. доходи від звичайної діяльності;

2. доходи від надзвичайних подій.

Відповідно й грошові надходження від звичайної діяльності підприємств включають доходи від:

1. основної (операційної) діяльності;

2. іншої операційної діяльності;

3. фінансових операцій;

4. іншої звичайної діяльності.

Доходи від надзвичайних подій включають:

1) відшкодування збитків від надзвичайних подій;

2) інші надзвичайні доходи.

Рис.2. Класифікація доходів

У доходах від операційної діяльності важливе місце займають доходи (виручка) від реалізації продукції (робіт, послуг).

Прямий вплив на розмір виручки справляє рівень відпускних цін. За умов ринкової економіки існують вільні, фіксовані та регульовані ціни. З метою встановлення оптимального рівня цін, враховуючи фактори, що впливають на ціни, а також прийняту підприємством ринкову стратегію, використовують різні методи ціноутворення.

За методом «витрати + прибуток» ціна (Ц₁) обчислюється за формулою:

Ц₁ = С + П,

де С – собівартість продукції, грн.; П – величина прибутку в ціні, грн.

Прибуток визначається у відсотках до собівартості, виходячи із міркувань забезпечення як прибутковості продукції, так і її конкурентоспроможності.

Встановлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і податок на додану вартість.

Ц₂ = С + П + ПДВ,

де Ц₂ - ціна продукту з податком на додану вартість;

ПДВ – податок на додану вартість.

Ц₃ = С + П + АЗ + ПДВ,

де Ц₃ - ціна продукту з акцизним збором і податком на додану вартість;

АЗ – акцизний збір

Ц₄ = С + П + АЗ + ПДВ + ТН,

де Ц₄ - роздрібна ціна продукції;

ТН – торгова націнка.

Виручка від реалізації – це сума коштів, які надійшли на поточний рахунок підприємства в банку або касу підприємства від продажу товарів та надання послуг. Вона є основним джерелом грошових доходів і фінансових ресурсів підприємства.

Підприємство визначає як планову, так і фактичну виручку від реалізації продукції. Для забезпечення достовірності її визначення надзвичайно важливе значення мають дані про різницю між часом відвантаження і часом оплати продукції; питома вага поставок продукції з попередньою оплатою; поставок, які будуть оплачені протягом одного-двох місяців після відвантаження; поставок за бартером; змін дебіторської заборгованості.

Планову виручку від реалізації продукції визначають методом прямого рахунку. Виручка від реалізації визначається множенням кількості реалізованих виробів на їхню реалізаційну ціну і додаванням отриманих сум за всією номенклатурою виробів.

Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначають за формулою:

В = Р*Ц,

де В – виручка, Р – кількість реалізованих виробів, Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Обсяг реалізації можна розрахувати укрупненим методом, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, додаючи залишки виробів на початок планового періоду і віднімаючи такі на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації визначають за формулою:

Р = З₁ + Т – З₂,

де Р – обсяг реалізації в плановому періоді;

З₁ – залишки кожного виду готових виробів на складі та відвантажених на початок планового періоду;

Т – випуск товарної продукції в плановому періоді;

З₂ - залишок кожного виду готових виробів на складі на кінець планового періоду.