Питання 2. Об’єкт та предмет макроекономіки.

Макроекономіка формує наукові уявлення про функціонування економіки на національному рівні. Аналізуючи основні фактори і наслідки макроекономічного розвитку, ця наука водночас пропонує певні рецепти та методи активного впливу на об'єкт свого дослідження, тобто на економічну систему. Не визначаючи безпосередньо зміст економічної політики держави, макроекономіка завжди виступає її теоретичною основою. Це свідчить про те, що вона не тільки досліджує фактичний стан національної економіки, а й дозволяє виробити різні варіанти впливу на процес економічного розвитку.

Національна економіка – це сукупність домогосподарств, підприємств, відповідних державних інституцій і установ, інфраструктури та різних активів у межах певного природного середовища й державної території.

Суб’єктами національної економіки є:

1. домогосподарство – економічна одиниця, що складається з однієї або більше осіб, яка володіє ресурсами, постачає ними економіку і використовує отримані за це доходи для купівлі товарів і послуг, які задовольняють матеріальні потреби його членів. Домогосподарство як поняття не завжди збігається з поняттям сім'ї, але для спрощення аналізу вважають, що кількість домогосподарств у національній економіці дорівнює кількості сімей у країні.

2. фірма – це ділова одиниця, яка використовує куплені у домогосподарств ресурси для виробництва товарів і послуг і володіє та керує одним або багатьма підприємствами.

3. держава – виконує важливі економічні функції: формує правове середовище, визначає „правила гри”, яких зобов’язані дотримуватися економічні суб’єкти. Через податки і трансферти держава перерозподіляє доходи, забезпечує суспільство благами громадського вжитку, проводе стабілізаційну політику.

Об'єктом макроекономіки є не просто національна економіка, а її відповідний тип , тобто історично визначена економічна система.

Можна виділити наступні типи економічної системи: ринкову, командно-адміністративну і змішану економіку. В залежності від типу економічної системи визначається механізм впливу держави на формування відповідного економічного середовища.

Щоб уміти впливати на економіку, потрібно знати також і механізм її функціонування. Предметом макроекономіки – є ефективність функціонування національної економіки або, кажучи точніше, ефективність функціонування механізмів економічної системи.

С. Р З метою вивчення свого предмету, макроекономіка виконує дві функції: позитивну і нормативну.

Позитивна функція спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку країни.

Нормативна функція спрямована на обґрунтування рекомендацій щодо шляхів подальшого розвитку національної економіки.

Питання 3. Метод макроекономіки.

Макроекономічні процеси вивчаються за допомогою різних методів. Під методом розуміють сукупність прийомів, способів и форм вивчення предмета даної науки. Макроекономіка використовує як загальнонаукові так і специфічні методи досліджень.

До загальнонаукових відносять:

• наукову абстракцію,

• аналіз і синтез,

• єдність історичного та логічного,

• економіко-математичний,

• об’єднаність нормативного и позитивного підходів.

Основними специфічними методами, які використовує макроекономіка є

1. макроекономічне агрегування – об’єднаність явищ та процесів в єдине ціле. Агреговані величини характеризують ринкову кон'юнктуру та її зміни (ринкова % ст., ВНП, загальний рівень цін та ін.).Макроекономічне агрегування розповсюджується на економічні суб'єкти, державу, зовнішньоекономічний сектор и ринки всіх видів.

2. економічне моделювання - це формалізовані описання різних економічних явищ і процесів, спрощене відображення економічної дійсності.

Макроекономічні моделі дозволяють відволіктися від другорядних елементів та зосередитися на головних елементах системи та їх взаємозв'язках. Так як моделі – абстрактне відображення реальної дійсності, то вони не можуть охватити всі процеси та явища.

В макроекономіці використовується багато моделей, які можуть бути класифіковані по різним критеріям:

• по ступеню узагальнення – абстрактно-економічні та конкретно-економічні

• по структурі – мало розмірні и великорозмірні

• по взаємозв’язку елементів – лінійні и нелінійні

• по ступеню обхвату – відкриті та закриті

• по фактору часу – статичні и динамічні

В макроекономічних моделях використовують два типа змінних:

1. екзогенні – це змінні, які модель бере як дані.

2. ендогенні – це змінні, які модель намагається пояснити. Метою моделі є з’ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

До екзогенних змінних найчастіше відносять державні видатки, ставки оподаткування, величину пропозиції грошей та ін. До ендогенних змінних здебільшого належать обсяг національного виробництва, рівень зайнятості, рівень інфляції тощо.

С. Р Досліджуючи національну економіку, макроекономісти використовують велику кількість різноманітних статистичних показників, які характеризують макроекономічні змінні. Існують численні класифікації макроекономічних показників; наведемо окремі з них.

Макроекономічні показники поділяють на натуральні, які вимірюють у різних фізичних одиницях, та вартісні (грошові). Вартісні показники можуть визначатися у постійних або поточних цінах. Постійна — це ціна базового року. Показники також поділяють на абсолютні (натуральні та вартісні) та відносні, визначені у відсотках.

Особливо важливе значення у макроекономіці має поділ показників на запасові й потокові та номінальні й реальні.

Запасові — це показники, які вимірюють кількість чого-небудь у певний момент часу. Потокові — це показники, що вимірюють кількість чого-небудь за одиницю часу, здебільшого за рік.

У макроекономіці існує певний взаємозв'язок між показниками запасу і потоку. По-перше, запас дорівнює нагромадженим за певний період часу потокам. По-друге, потік дорівнює різниці між запасами на початок і кінець періоду.

Наприклад: майно особи – запас, її доход і видатки – потік;

кількість безробітних – запас, кількість людей, що втрачають роботу – потік.

Слід розрізняти два типи кількісних змінних: запас і потік.

Запас – це кількість будь-чого в даний момент часу.

Потік – це кількісна визначеність зміни будь-чого за певний проміжок часу.

Вилучення – це частина поточного доходу, яка не використовується для здійснення видатків на виробництво ВВП.

Ін’єкції – це приріст видатків поточного періоду, які здійснюються за рахунок доходу попереднього періоду.