- •1. Загальні положення.
- •3.3. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів (за необхідності)
- •3.4. Вступ
- •3.5. Основна частина
- •4.2. Нумерація
- •4.3. Ілюстрації
- •4.4. Таблиці
- •4.5. Формули
- •4.6. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела
- •4.7. Оформлення списку використаних джерел
- •4.8. Додатки
4.7. Оформлення списку використаних джерел
Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.
Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т.ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок, вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування і рекомендований при написанні реферату), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.
Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць.
Бібліографичний опис оформлюється згідно ДСТУ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографичний запис. Бібліографичний опис. Загальні вимоги та правила складання».
4.8. Додатки
Додатки оформлюють як продовження реферату на наступних його сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті реферату.
Якщо додатки оформлюють на наступних сторінках реферату, кожний такий додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток _ » і велика літера, що позначає додаток.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д. Один додаток позначається як додаток А.
Текст кожного додатку за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатку. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатку А; В.3.1 - перший підрозділ третього розділу додатку В.
Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатку Д); формула (А.1) - перша формула додатку А.
5. Література
Бутинець Ф.Ф. Історія бухгалтерського обліку: В 2-х частинах. Ч.I: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів спеціальності 7.050106 «Облік і аудит» / 2-е вид., доп і перероб. – Житомир: ПП «Рута», 2001.- 512 с.
Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.99 № 996.
Лень В.С., Нехай В.А. Облік і аудит. Вступ до фаху: Навч. Посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009.-256с.
Остап”юк М.Я., Лучко М.Р., Даньків Й.Я. Історія бухгалтерського обліку: Навч посіб. – К: Знання, 2005. – 276с.
Пачоли. Л. Трактат о счетах и записях. – М.: Финансы и статистика. 2001.
