- •4.3. Неперервність функції
- •4.3.1. Основні поняття
- •Графічна ілюстрація
- •4.3.2. Властивості неперервних функцій
- •1) F(X) g(X); 3) const g(X);
- •4.3.3. Розриви функції
- •4.3.8. Властивості функцій неперервних на відрізку
- •4.3.5. Наслідки з формул для визначних границь
- •4.3.6. Порівняння нескінченно малих величин
- •4.3.7. Шкала еквівалентних нескінченно малих величин
- •4.3.9. Рівномірна неперервність
4.3.5. Наслідки з формул для визначних границь
1.
2.
3.
.
4.
.
5.
4.3.6. Порівняння нескінченно малих величин
Розглянемо
функції
,
,
і припустимо, що
де
а
— скінчена точка або нескінченність,
тобто
,
,
— нескінченно малі величини.
Означення. Нескінченно малі величини і називаються нескінченно малими величинами одного порядку мализни, якщо
Означення.
Нескінченно мала величина
називається нескінченно
малою
величиною вищого порядку мализни,
порівняно з
,
якщо
Означення.
Якщо границя
не існує, то
і
називаються непорівнянними
нескінченно малими величинами.
В
еличина
— нескінченно мала вищого порядку
мализни порівняно з х,
оскільки
В
еличини
і х
нескінченно малі при
та непорівнянні, оскільки
— не
існує.
Означення.
Нескінченно малі величини
і
при
називаються еквівалентними,
якщо
Позначення: Еквівалентність нескінченно малих величин і позначається ~ і означає, що величина «поводиться як» величина .
В
еличини
і х
при
еквівалентні, оскільки
.
Теорема
1.
Для того щоб дві нескінченно малі
величини були еквівалентними, необхідно
і достатньо, щоб їх різниця
була нескінченно малою величиною вищого
порядку мализни порівняно з
і .
Доведення.
Необхідність.
Нехай
і
—
еквівалентні нескінченно малі величини
при
.
Знайдемо
Аналогічно,
.
Отже, — нескінченно мала величина вищого порядку мализни порівняно з і .
Достатність. Нехай
і
.
Тоді
Отже,
.
Теорема 2. Нескінченно малі величини, які входять до добутку та відношення, можна замінювати їм еквівалентними.
Доведення. Нехай . Шукаємо границю:
Нескінченно
мала величина
замінюється еквівалентною їй величиною
.
При цьому значення границі не змінюється.
Означення. Нехай і — нескінченно малі величини. У разі, коли
говорять, що нескінченно мала величина має порядок k відносно нескінченно малої величини або скорочено: — величина порядку k. Тоді
Величина
— називається головною
частиною нескінченно малої величини
.
П
орівняємо
нескінченно малі величини
і
при
Тоді
.
Отже,
величина
є нескінченно малою другого порядку
мализни відносно х.
Її головна частина дорівнює
.
4.3.7. Шкала еквівалентних нескінченно малих величин
1.
2.
3.
4.
5.
6.
7.
З найти границю:
З
ауваження.
У виразі, який містить суму та різницю,
заміна нескінченно малих величин
еквівалентними їм може іноді призвести
до помилки.
З найдемо границю
Спосіб
1-й. Скориставшись формулою
,
запишемо:
.
Спосіб
2-й. У чисельнику застосуємо формулу
:
ВИСНОВОК. Спосіб 1-й помилковий. Якщо в сумі або різниці при заміні нескінченно малих їм еквівалентними взаємно знищуються малі вищого порядку, то така заміна неприпустима.
4.3.8. Властивості функцій неперервних на відрізку
Теорема
1.
(Больцано-Коші).
Нехай функція
неперервна на відрізку [а;
b]
і на кінцях його набуває значень різних
знаків. Тоді на інтервалі (а;
b)
знайдеться точка с,
в якій функція перетворюється на нуль.
Д
Рис.
4.16, а
(рис. 4.16, а),
розіб’ємо відрізок [а;
b]
пополам. У точці
значення функції f(x)
може дорівнювати нулю. У такому разі
теорему доведено. Якщо ця функція не
перетворюється на нуль у зазначеній
точці, то позначимо [а1;
b1]
ту з половин даного відрізка, де на
кінцях функція f
(x)
набуває значень різних знаків. Аналогічно
відрізок [а1;
b1]
також розіб’ємо пополам. Якщо в його
середині функція перетворюється на
нуль, то теорему доведено. Якщо в цій
точці функція відмінна від нуля, то
позначаємо [а2;
b2]
ту з половин відрізка [а1;
b1],
на кінцях якої набуває значень різних
знаків. Міркуючи так, або дістанемо
функцію, що стає нулем у середині одного
з утворюваних відрізків, або утворимо
нескінченну послідовність вкладених
відрізків [а;
b],
[а1;
b1],
[а2;
b2],
… .
Довжина
цих відрізків прямує до нуля. Отже, існує
точка с,
така що
.
За припущенням маємо
тобто
і
.
Це означає, що
.
З ауваження 1. Точок, в яких функція перетворюється на нуль, може бути кілька (рис. 4.16, б).
Рис. 4.16, б
2. Алгоритм, запропонований Коші, придатний для чисельного відшукання коренів функції.
Теорема
2
(Коші).
Нехай функція у
= f(x)
неперервна на відрізку [а;
b]
і на його кінцях набуває різних значень.
Позначимо
і
.
Тоді при будь-якому С:
А
< C
< B
знайдеться точка с
із [a,
b],
така що f(с)
= С.
Д
Рис. 4.17
.
Вона неперервна як різниця неперервних
функцій. Маємо:
Тоді за
теоремою Больцано—Коші знайдеться
значення с,
для якого
і
Теорема 3 (Вейєрштрасса). Якщо функція у = f(x) визначена і неперервна на деякому відрізку [а, b], то вона обмежена на цьому відрізку.
Доведення.
Якщо функція у
= f(x)
неперервна на відрізку [а,
b],
то в кожній точці х0
цього відрізка при деякому заданому
знайдеться інтервал
,
де функція задовольняє не-
рівності
,
або
За
теоремою Бореля із нескінченного
покриття відрізка інтервалами завжди
можна вибрати скінченне підпокриття,
тобто існує скінченна множина точок
з інтервалів
,
що покривають відрізок
,
таких що на кожному інтервалі виконується
нерівність
Позначимо
За
побудовою інтервалів виконується
нерівність
.
Отже, функція обмежена.
Р
озглянемо
функцію
Вона неперервна на інтервалі (0; 1], але
не обмежена (рис. 4.18).
Рис. 4.18
Теорема 4 (Вейєрштрасса). Функція у = f(x), неперервна на відрізку [а, b], досягає на ньому свого найбільшого та найменшого значення.
Доведення.
Міркуємо від противного. Нехай функція
у
= f(x)
має точну верхню межу
,
але не досягає її, тобто при всіх х
виконується нерівність
.
Розглянемо функцію
.
Вона не
перетворюється на нуль, тому вона
неперервна і згідно
з теоремою 3 обмежена. Існує число
,
таке що при всіх х,
які належать відрізку
,
маємо:
або
.
Маємо
суперечність. Адже М
не є точною верхньою межею функції f(x)
при будь-якому х.
Отже, припущення не правильне, тобто
неперервна функція досягає своєї точної
верхньої межі. Це означає, що існує точка
,
в якій
.
Розглянемо функцію у
= f(x).
За доведеним вона досягає свого точного
нижнього значення m
при
.
Р озглянемо функцію у = х на інтервалі (0; 1). Ця функція обмежена. Її значення мають точну верхню та точну нижню межі. Побудуємо графік (рис. 4.19).
Рис. 4.19 |
Можна
знайти
|
