13.3. Мито

Мито ─ це непрямий податок на споживання, який стя­гується з товарів, що переміщуються через митний кордон України. Політика у сфері митного оподаткування спрямова­на насамперед на формування раціональної структури екс­порту та імпорту за відсутності прямого втручання держа­ви. Митне оподаткування є одним з основних напрямів зовнішньо-економічної політики держави. Україна самостій­но вибирає митну політику, може укладати митні угоди з ін­шими державами. Нормативне регулювання оподаткування митом в Україні здійснюється згідно з Митним кодексом (від 11.07.2002 № 92-ІV), який набрав чинності 1.01.2004 р.

Основні принципи митного регулювання:

─ виключна юрисдикція України на її митній території;

─ виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи;

─ законність;

─ єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

─ системність;

─ ефективність;

─ додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

─ гласність та прозорість.

Ставки мита диференційовані, як і для підакцизних то­варів. Від акцизного збору вони відрізняються тим, що спла­чуються тільки при переміщенні через митний кордон, і пе­релік товарів, що обкладаються митом, значно ширший, ніж перелік підакцизних товарів.

Митна територія України ─ це територія України, зайня­та сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні Ук­раїни, на які поширюється виключна юрисдикція України.

Митний кордон ─ кордон митної території України, у то­му числі території штучних островів, установок і споруд­жень, що утворюються в морській зоні України.

Види переміщень через митний кордон товарів та інших предметів:

─ ввіз в Україну;

─ вивіз із України;

─ транзит через територію України ─ це переміщення товарів (предметів) через територію України під митним контролем між двома або в межах одного пункту на її митному кордоні.

Усі товари (предмети), що переміщуються через митний кордон України, підлягають декларуванню з метою митного контролю. Митний контроль передбачає проведення митни­ми органами мінімум митних процедур, необхідних для за­безпечення додержання законодавства України з питань митної справи. Обсяг таких процедур та порядок їх застосу­вання визначаються відповідно до Митного кодексу, інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку.

Митний контроль здійснюється безпосередньо посадови­ми особами митних органів шляхом:

─ перевірки документів та відомостей, необхідних для та-­ кого контролю;

─ митного огляду (огляду та переогляду товарів і транс­портних засобів, особистого огляду громадян);

─ обліку товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

─ усного опитування громадян та посадових осіб підприємств;

─ перевірки системи звітності та обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, які відповідно до законів справляються при переміщенні товарів через митний кордон України;

─ огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться або можуть знаходитися товари і транспортні засоби, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою покладено на митні органи законом;

─ використання інших форм, передбачених Митним ко­дексом та іншими законами України з питань митної справи.

Документи, необхідні для здійснення митного контролю, подаються митному органові під час:

─ перетинання товарами і транспортними засобами митного кордону України;

─ декларування товарів і транспортних засобів;

─ повідомлення митному органу про намір здійснити переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

─ здійснення митними органами інших контрольних функцій.

Декларування здійснюється шляхом заяви за встановле­ною

формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точ­них відомостей про товари і транспортні засоби, мету їх пе­реміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Перелік товарів, що підлягають обов’язковому декларуванню, встановлюється Митним ко­дексом та актами Кабінету Міністрів України.

Необхідно розрізняти терміни ─ мито й митний збір:

─ мито ─ це загальнодержавний платіж, що сплачується в держбюджет;

─ митний збір ─ це плата за митне оформлення, яка зали­шається в розпорядженні митниці.

Митний збір використовується для розвитку системи митних органів, щорічно державний митний комітет Ук­раїни публікує звіт про цільове використання цих коштів.

Об’єкт оподатковування ─ це митна вартість товарів або інших переміщуваних предметів або їхня кількість залежно від ставки.

Механізм розрахунку митної вартості подано фор­мулою

МВ = ФВ + БП + КП,

де МВ ─ митна вартість на момент перетинання кордону;

ФВ ─ фактурна вартість (у тому числі транспортні витрати);

БП ─ брокерські послуги;

КП ─ комісійні послуги.

В Україні існує два основних види мита:

─ ввізне ─ на імпортовані товари;

─ вивізне ─ на експортовані товари.

З метою захисту економічних інтересів України та її това­ровиробників можуть застосовуватися особливі види мита:

─ спеціальне (підвищене) ─ застосовується як захисний захід, якщо товари ввозяться в Україну в таких кількостях і на таких умовах, що стосуються інтересів українських товаро-виробників як попереджувальний захід до учасників зовнішньоекономічної діяльності, що порушують загально- державні інтереси у тій галузі, у якій виробляються товари, а також як захід попередження несумлінної конкуренції та як діяння проти недружніх намірів інших держав;

─ антидемпінгове мито (підвищене) ─ застосовується при ввезенні в Україну товарів за ціною, істотно нижчою конку­рентної ціни в країні експорту, якщо при цьому порушують­ся інтереси українських товаровиробників, та при вивезенні товарів, які істотно нижчі за ціни інших експортерів;

─ компенсаційне мито (підвищене) ─ застосовується при ввезенні або вивезенні товарів, під час виробництва яких прямо або побічно використовувались субсидії.

Залежно від способу встановлення існує два види ставок мита:

─ у відсотках до митної вартості (пропорційне);

─ у твердій сумі за одиницю товару (тверде).

Види ставок ввізного мита залежно від розміру:

─ преференційні — застосовуються до товарів (предметів), які походять із країн, що входять у митні союзи з Україною, або створюють разом з нею спеціальні митні зони, до товарів із країн, що розвиваються, крім деяких груп товарів (наприклад, продукція тварин­ництва, харчової промисловості);

─ пільгові — застосовуються до товарів або інших предметів із країн або економічних союзів, що користуються в Україні режимом найбільшого сприяння (Великобританії, Італії, Франції, США та ін.), та із країн, що розвиваються (крім тих товарних груп, щодо яких застосовуються преференційні ставки);

─ повні (загальні) ─ до всіх інших товарів (предметів).