Корисність в економічній теорії та проблема її виміру, види корисності.
Споживання економічних благ задовольняє потреби людей, а мірою задоволення потреб виступає корисність.
Корисність (utility) – це ступінь задоволення, який отримує людина від споживання певного блага або сукупності благ. Звичайно, це поняття суб’єктивне, чим зумовлюється різноманіття смаків і вподобань людей.
Термін „корисність” вперше зустрічається в працях англійського філософа і соціолога Дж. Бентама (1748-1832 р.р.).
Прийнято розрізняти ординальну та кардинальну корисність.
Ординальна корисність – це впорядкований набір благ за ступенем привабливості для людини. Тому ординальну корисність можна виразити за допомогою співвідношень типу: набір „Х” кращий, ніж набір „У”.
Кардинальна корисність – це вимірювання корисності числом, для чого вводяться умовні одиниці корисності – „ютилі”.
Розмежовують пряму, непряму та повну корисність .
Благом з прямою корисністю називається благо, яке безпосередньо впливає на умови життя людини.
Благо має непряму корисність, якщо воно безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення благ, які мають пряму корисність.
Сукупність прямої та непрямої корисності становить повну корисність благ.
Розрізняють також різні види корисності від споживання одного й того самого блага у однаковій кількості, тобто тактичну та стратегічну корисність.
Тактична корисність – це корисність сьогомоментна. Вона вимірюється жертвою, на яку здатна особа заради отримання набору благ, заради поліпшення самопочуття в даний момент.
Стратегічна корисність – це корисність з урахуванням наслідків довготривалого споживання.
Закон спадної граничної корисності блага.
Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як певного співвідношення обсягів споживання благ і рівня корисності, що досягається споживачем:
U=f(x1;х2;...хn).
U - рівень корисності;
X – кількість споживаних благ;
n – кількість видів благ.
Розглянемо наступний приклад.
Нехай на графіку представлено залежність між споживанням мінеральної води та ступенем задоволення, який отримує людина від неї, тобто величиною корисності мінеральної води в розрахунку на одиницю споживання (склянку) в умовних одиницях корисності – ютилях.
В міру того, як зростає величина споживання мінеральної води, величина корисності, отриманої від споживання кожної додаткової одиниці цього блага, зменшується.
В результаті досліджень ще в 19 ст. помітили, що при споживанні не завжди отримується та сама величина корисності. Уільям Джевонс сформулював принцип спадної граничної корисності благ, суть якого полягає в тому, що чим більша кількість спожитих благ, тим менша гранична корисність, яка припадає на споживання кожної послідуючої одиниці цього блага . Цей закон є справедливим передусім для одного акту споживання (за годину, день, тиждень тощо), його дія для більшості благ розпочинається з другої одиниці.
Гранична корисність ( MU - marginal utility)- це зміна корисності блага при зміні споживання цього блага на одиницю.
Загальна чи сукупна корисність ( TU – total utility) – сумарний рівень корисності, що досягається споживачем при споживанні певної кількості одиниць певного блага.