3. Міжнародне політичне і правове середовище та їх вплив на прийняття маркетингових рішень.

Кожна з країн, де проводять свої операції МНК, характеризується певними правовими, політичними та економічними структурами, рівнем розвитку та економічними умовами. Якщо фірма хоче досягти успіху, вона повинна ретельно вивчати можливі шляхи взаємодії політики координації та правового, політичного та економічного середовища з метою досягнення максимальної ефективності.

Одним із факторів зовнішнього середовища, що здійснює вплив на діяльність компанії, є політико-правове середовище.

Політико-правове середовище міжнародного маркетингу включає, насамперед, дві складові – політичний устрій і державну економічну політику.

Говорячи про політичний устрій, зазвичай мається на увазі дилема “відкрите (демократичне) суспільство – зачинене (авторитарне) суспільство”. Чим вища відкритість суспільства, чим більша його прихильність до демократичних традицій та верховенства закону, тим більш відкрита економіка та менший політичний ризик. Коли ж уряди часто змінюють один одного, а закони, які обмежують діяльність іноземних компаній, приймаються з більшою легкістю, привабливість ринку країни різко падає.

Державна економічна політика зазвичай є поєднанням двох полярних тенденцій:

• свобода торгівлі (лібералізація) – політика мінімального державного втручання у зовнішню торгівлю, яка розвивається на основі ринкових законів попиту та пропозиції;

• протекціонізм – державна політика захисту внутрішнього ринку від іноземної конкуренції шляхом використання тарифних та нетарифних інструментів.

Державна економічна політика відображається в законодавстві, що регулює господарську діяльність. Особливо впливають на міжнародний маркетинг суперечливість законів і різного роду обмеження, а саме:

1. валютний контроль, завдяки якому регулюють обсяги готівки, що ввозиться і вивозиться, в іноземній валюті, і її обмінний курс по відношенню до місцевої грошової одиниці та інших валют;

2. Тарифні методи регулювання:

• митний тариф – зведення митних ставок, які застосовуються до товарів, що переміщуються через митний кордон, систематизований у відповідності з товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності;

• мито – обов’язковий внесок, що стягується митними органами при перетинанні товаром кордону країни і який є умовою експорту чи імпорту; може бути експортне, імпортне і транзитне;

3. нетарифні кількісні методи регулювання (квотування, ліцензування) – адміністративна форма нетарифного державного регулювання торговельного обороту, яка визначає кількість і номенклатуру товарів, дозволених до експорту чи імпорту;

• квота – засіб обмеження експорту чи імпорту товару певною кількістю чи сумою на визначений проміжок часу; виокремлюють глобальні (незалежно від країни) та індивідуальні (для кожної конкретної країни – експортера чи імпортера) квоти;

• ліцензування – регулювання ЗЕД через дозволи (ліцензії), які видаються державними органами на експорт чи імпорт товарів у встановлених кількостях за визначений проміжок часу. Ліцензія буває:

• разова – письмовий дозвіл строком до 1 року на ввезення чи вивезення товару, який видається урядом конкретній фірмі на здійснення однієї зовнішньоторговельної операції;

• генеральна – письмовий дозвіл на ввезення чи вивезення того чи іншого товару протягом року без обмеження кількості операцій;

• глобальна – дозвіл ввезти чи вивезти даний товар у будь-яку країну світу за визначений проміжок часу без обмеження кількості чи вартості;

• автоматична – дозвіл, що видається негайно після отримання від експортера чи імпортера заявки, яка не може бути відхилена державним органом.