2. Становлення та розвиток юридичної деонтології.

Система юридичних деонтологічних знань склалася значно пізніше, ніж у медицині, а наука «Юридична деонтологія» виникла зовсім недавно.

У 70-ті роки в юридичних навчальних закладах викладався спеціальний курс «Вступ до юридичної спеціальності», метою якого була підготовка студентів до включення їх у процес навчан­ня та інформація про майбутню професійну діяльність.

Пізніше було видано відомий широкому колу спеціалістів підручник Алєк­сєєва С.С. (1976 р.). Це був перший крок на шляху до створення нової юридичної науки, хоча у той час термін «юридична деонто­логія» ще не використовувався. Автор підручника дослідив та виклав важливі аспекти проблеми, які допомагають осмислити юридичну науку та юридичну практику, наблизитися до розуміння професійної юридичної діяльності.

Алєксєєв С.С. довів необхід­ність етики юриста:

1. Право, законність - це інститути соціального життя, що тісно пов'язані з суспільною мораллю, вони втілюють її ідеали та принципи. Здійснення правових норм багато у чому залежить від моральної озброєності суддів, прокурорів, працівників міліції, від дотримання ними вимог професійної етики.

2. Специфіка юридичної роботи містить у собі потенційну небезпеку професійної деградації особи, що виявляється в актах бюрократизму, формалізму, втрати самоконтролю, відповідального ставлення до справи, в прояві грубості, нелюдяності тощо.

3. Робота юриста прямо впливає на долі людей, на їх взаємо­відносини, що споріднює професію юриста з професією лікаря. Тому питання про етику цих професій виникає з об'єктивною закономірністю.

Таким чином, діяльність юриста за своєю специ­фікою глибоко вторгається у сферу моралі і тому, як підкреслює Алєксєєв С.С., повинна співвідноситися з моральними вимогами, враховувати особливості юридичної діяльності. Етика юриста, на його думку, охоплює одночасно загальні моральні принципи, особливі вимоги, виходячи з окремих видів юридичної роботи, та включає своєрідний етикет - правила ввічливості, такту, куль­туру поведінки.

Слід згадати також ім'я професора Горшенєва В.М., який спра­ведливо вважається засновником науки «Юридична деонтологія».

У 1988 році авторським колективом було опубліковано з його участю навчальний посібник, де послідовно викладено предмет, функції нової науки, її принципи та роль у системі юридичних знань. Горшенєв В.М. зробив спробу узагальнити всю інформа­цію про кваліфікаційну характеристику юриста, розглянути про­фесію юриста за кількома аспектами: а) юрист як особа; б) юрист як політичний діяч; в) юрист як спеціаліст; г) юрист як носій високих моральних якостей; д) естетична культура юриста.

Теоре­тичні положення та висновки Горшенєва В.М. заклали підвалини подальшого розвитку системи філософсько-етичних знань у про­фесійній діяльності юристів.

До питань співвідношення права і моралі, етики юристів за останні десятиліття так чи інакше зверталося багато вчених (Агєшин Ю.О., Сливка С.С., Суворов Л.К, Бородін В.В. та інші). Правовій свідомості та правовій культурі служителів Феміди було присвячено значну кількість наукових досліджень, що складає міцну базу для поширення наукових деонтологічних знань.

Виходячи з наведеного вище, робимо висновок, що юридична деонтологія виникла не на порож­ньому місці і розвивається цілком природно та закономірно.

У галузі правових знань теж робилися спроби формулювання на офіційному рівні моральних якостей працівників юридичної сфе­ри. В 20-х роках було затверджено певний порядок атесту­вання працівників суду, згідно до якого передбачалося робити професійний підбір кадрів на посаду судді лише з урахуванням визначеного переліку їх якостей.

У 1982 році Мінвузом СРСР було затверджено новий документ - Кваліфікаційну характерис­тику юриста, де визначалася система вимог до знань та умінь юриста.

Деонтологічні питання не залишилися поза увагою і міжнародного співтовариства. Так у 1979 році Генеральною Асам­блеєю ООН було прийнято Кодекс поведінки посадових осіб по підтриманню правопорядку (резолюція №З4/ 169). Існують також інші міжнародні документи, які відображають окремі сторони професійної етики юристів.

Юридична діяльність значною мірою пов'язана з політи­кою і політичною діяльністю. Цим можна пояснити той інтерес, який періодично виявлявся до юриспруденції з боку політичного керівництва країни. Особливо це було помітно у період керівної ролі КПРС - період зрощення апаратів партії та держави. У партійних документах, які використовувались на рівні законів, йшлося про відданість комуністичній ідеї, про знання основ марксизму, радянського ладу та партійної програми, що становило основу моральних та професійних якостей юриста. Така політи­зація суспільних відносин, політизація юридичної науки негативно впливала на її стан, на хід наукових досліджень, на суспільство в цілому.

Зараз ситуація дещо змінилася, але у системі деонтологіч­них знань, ще існують недоліки, які, в основному, мають науково­-методологічний характер. Наприклад, досі чітко не визначені межі предмету даної науки, недосконалою являється і структурна композиція навчальних програм з юридичної деонтології, не вистачає комплексних наукових досліджень. Слід згадати про проблеми кадрового, методичного забезпечення, які існують в системі юридичної освіти. У порівнянні з медичною деонтологією просліджується відставання у формуванні чіткої, узгодженої системи знань.

Позитивним моментом останнього етапу розвитку правової доктрини в Україні після розпаду СРСР стала департизація правоохоронних органів та деідеологізація сфери наукових дослід­жень. Зняття ідеологічного контролю досить значно вплинуло не тільки на деонтологічні уявлення щодо особистих та профе­сійних якостей юристів, але й на саму правову практику, яку здійснюють не тільки юристи-професіонали.

На перший план у системі професійних вимог тепер ставлять­ся не ідейно-політичні, а морально-ділові якості. Головним призна­ченням юристів тепер можна назвати не служіння ідеям партії або державним інтересам, а служіння закону, праву, ідеалам сус­пільної моралі. Це не означає повну безідейність та безприн­циповість, а мова йдеться лише про те, що в умовах багатопартій­ної системи захисники свободи та справедливості не можуть бути підконтрольні тій чи іншій партії або відчувати ідеологічний тиск. Їх головний контроль - закон та совість. При цьому можна вірити, підтримувати ідейно ті чи інші програмні положення, співчувати політичним намаганням окремих лідерів.

Така ідейно-політична переорієнтація суспільства висвітила ряд недоліків у системі деонтологічних знань щодо особи праців­ника правової сфери. Це можна пояснити таким чином. Деонто­логічний аспект професіограми юриста - це в основному мораль­ний аспект, хоча професійність має також велике значення для характеристики особи.

Та, на жаль, мораль - це такий норматив­ний регулятор, який не змінюється швидко із зміною політичних та економічних відносин. І та глобальна перебудова, що відбулася в нашому суспільстві за короткий час, не призвела до формування нових моральних норм та вимог, в тому числі і у професії юриста. Не відбулося належного переосмислення суспільством цінності права, правової роботи, ролі юридичної професії в системі со­ціальних зв'язків. І це ставить проблему переосмислення особи юриста, а саме його внутрішнього світу, зовнішніх зв'язків та ефективності функціонування у різних сферах суспільного життя з урахуванням ускладненої структури соціального середовища.

Розшарування суспільства вимагає урахування специфічних особливостей спілкування з його представниками. Крім того, у середовище юридичної еліти також прибувають представники різних соціальних станів. Однак їхній інтерес, рівень забезпече­ності, звички, традиції не повинні впливати на розуміння права, правової роботи, суспільної моралі, справедливості.

Перед нормами права у формальному розумінні рівні всі, навіть ті, хто його засто­совує. З цього приводу можна вказати ще на одну причину. що розкриває роль юридичних деонтологічних знань у формуванні юриста-професіонала та вказує на досить широку перспективу їх подальшого розвитку.