Методика і психолінгвістика

Психолінгвістика - наука, яка вивчає закономірності мовленнєвої діяльності. Психолінгвісти досліджують мовленнєву поведінку людини, описують моделі процесів мислення, операцій, дії, які відбуваються під час слухання і говоріння. Представники цієї науки роблять спроби визначити, які мовні одиниці і в якій послідовності беруть участь при кодуванні інформації говорінні) і її декодуванні (слуханні). Вони намагаються виявити подібність і різницю між лінгвістичною і мовленнєвою граматикою, яка формується у дини, встановити послідовність засвоєння системи мови і закономірності її функціонування.

Вирішення перелічених проблем має суттєве значення для методики навчання іноземних мов. В результаті здійснення мовленнєвої діяльності формуються механізми мовлення, які забезпечують сприймання при аудіюванні і читанні та породження мовленнєвого продукту при говорінні та письмі. У процесі навчання іноземної мови формується навчальна (пізнавальна) діяльність, під час якої учні оволодівають мовою, у них розвиваються механізми мовлення і мовленнєва діяльність, в якій мова і функціонує.

Подібно будь-якій діяльності, мовленнєва діяльність має свій предмет - думку (змістовий план висловлювання). Мовленнєва діяльність реалізується в конкретних діях та операціях, які забезпечують роботу певних механізмів мовлення, відповідальних за аудіювання, говоріння читання і письмо (0.0. Леонтьєв).

Об'єктом навчання мовленнєвої діяльності у діяльнісному підході при комунікативній орієнтації виступає мовленнєва дія. Однак мовленнєві дії можуть реалізовуватися лише за умови, якщо володіння мовним і мовленнєвим матеріалом доведене до рівня навичок і вмінь.

Володіння іноземною мовою - це володіння системою мовленнєвих навичок. Мова існує в психіці людини передовсім у формі таких навичок, які в будь-яку мить можуть бути реалізовані. Для спілкування недостатньо лише мовленнєвих навичок, необхідні мовленнєві вміння, які передбачають творчу діяльність, пов'язану з мисленням, уявою, емоціями.

Отже внесок психолінгвістики в методику навчання іноземних мов в уза­гальненому вигляді такий:

1) навчання мови передбачає розвиток мовленнєвої діяльності;

2) особливого значення набуває комунікативна функція мовлення, що зумовлює необхідність створення відповідних ситуацій спілкування;

3) впра­ви мають носити проблемний характер; вирішення проблеми сприяє як форму­ванню мовленнєвих навичок, так і активізації процесів мислення;

4) формування вмінь іншомовного мовлення буде ефективнішим при наявності мотивації.

Методика і педагогіка

Зважаючи на те, що методика - наука педагогічна, вона тісно пов'язана з педагогікою, яка складається із загальної педагогіки, теорії виховання і теорії навчання, тобто дидактики.

Методика базується на даних загальної педагогіки при вирішенні таких питань як цілі навчання, загальна спрямованість змісту навчання, організаційні форми навчання тощо. Методика спирається на досяг­нення педагогіки в питаннях виховання і загальної освіти у процесі навчання іноземної мови.

Особливого значення для методики набуває теорія навчання, насамперед дидактичні принципи і методи навчання, які реалізуються з урахуванням специ­фіки навчальної дисципліни. На основі положень дидактики організується процес навчання, розробляється теорія уроку, обира­ються методи контролю навичок і вмінь.

Однак механічне перенесення даних педагогіки на процес навчання інозем­ної мови не може вважатися правомірним.

Мета навчання іноземної мови відріз­няється від цілей навчання інших дисциплін: перше місце посідає не накопичення знань, а оволодіння іншомовною мовленнєвою діяльністю. Специфіка навчання іноземної мови, наприклад, залежність методів навчання іноземної мови від особливостей рідної мови і взаємодія двох мов, не відображені ні в педагогіці, ні в дидактиці.

Сучасна дидактика приділяє велику увагу організації активної діяльності самих учнів у засвоєнні нових знань та оволодінні вміннями, управлінні нав­чально-виховним процесом, стимулюванні активності учнів, залученні школярів До планування своєї навчальної діяльності, плануванні методів, засобів і форм навчальної діяльності, її самоорганізації, самоконтролю, тобто саморегулюван­ню навчання (В.М. Галузинський, М.Б. Євтух).

При такій постановці питання значно зростає роль учителя як організатора навчально-виховного процесу. Виникає необхідність у зміщенні акценту з актив­ної діяльності вчителя на активну діяльність учня. Ефективність оволодіння іноземною мовою знаходиться у прямій залежності від активності учнів, від способів залучення їх до всіх видів мовленнєвої діяльності та інтенсивного вправляння у говорінні, аудіюванні, читанні та письмі.

Практична реалізація цієї проблеми пов'язана з необхідністю навчити учнів прийомів навчання.

Насамперед школярі мають навчитися спостерігати за фактами мови, їх необхідно навчити бачити її закономірності.

Дітей також слід навчити перенесенню знань, навичок і вмінь, набутих при оволодінні рідною мовою, на оволодіння іноземною мовою; прийомів виконання завдань різних типів у всіх видах мовленнєвої діяльності. Учні мають оволодіти прийомами самоконтролю і самокорекції, а також самоаналізу результатів навчальної діяльності; навчитися користуватися підручником і навчальними посібниками. І, нарешті, школярі повинні вміти планувати свою роботу з іноземної мови.

Крім вищеописаних наук, методика використовує результати досліджень багатьох інших наук, наприклад, інформатики або кібернетики.

Інформатика вивчає структуру і загальні якості інформації, а також законо­мірності її створення, переробки, передачі й використання в різних сферах діяльності людини. Наукові дані інформатики дозволяють визначити кількість одиниць інформації у повідомленні, функціональну вагу того чи іншого мовного матеріалу в будь-якому виді мовленнєвої діяльності та з'ясувати причини зникнення певної інформації у процесі спілкування.

Кібернетика-наука про загальні закони одержання, збереження, передачі та перетворення інформації у складних системах управління.

Таблиця 1. Основні групи інноваційних педагогічних технологій

Група педагогічних технологій	Педагогічні технології	Автори
Традиційні педагогічні технологій	Пояснювально-ілюстративні технології навчання	В основі — дидактичні принципи Я. Коменського
Педагогічні технології на основі особистісно-педагогічного процесу	Педагогіка співробітництва Технологія саморозвитку Технологія організації групової навчальної діяльності. Технологія розвиваючого навчання Проектна технологія Технологія навчання як дослідження Технологія формування творчої особистості Технологія колективного творчого виховання Створення ситуації успіху Сугестивна технологія	Педагоги-новатори М. Монтессорі Й. Песталоцці, Дж. Дьюї Л. Виготський Дж. Дьюї, В. Кілпатрик М.Кларін, Б.Бухвалов. Є. Ільїн, І. Волков І. Іванов А. Бєлкін В. М’ясищев
Педагогічні технології на основі активізації та інтенсифікації діяльності учнів	Ігрові технології Проблемне навчання. Технологія комунікативного навчання іншомовної культури. Технологія інтенсифікації навчання на основі схем і знакових моделей навчального матеріалу	Б. Нікітін Дж. Дьюї Є. Пассов   Є. Шаталов,О. Шевченко
Педагогічні технології на основі підвищення ефективності управління та організації навчального процесу	Технологія перспективного навчання з використанням опорних схем при коментованому управлінні Технологія рівневої диференції навчання на основі обов’язкових результатів Культуровиховуюча технологія диференційованого навчання за інтересами дітей Технологія індивідуального навчання   Колективний спосіб навчання Групові технології Комп’ютерні (інформаційні) технології навчання	С. Лисенкові   В. Фірсов  І. Закатова  І.Унт, А. Границька, В. Щадріков А. Ривін, В. Дяченко Й. Песталоцці, Дж. Дьюї Є. Єршов
Педагогічні технології на основі дидактичного вдосконалення та реконструювання матеріалу	«Екологія і діалектика» «Діалог культур» Збільшення дидактичних одиниць Реалізація теорії поетапного формування розумових здібностей	Л. Тарасов Б. Біблер, С. Курганов П. Єрднієв В. Волович
Окремі предметні педагогічні технології	Технологія раннього та інтенсивного навчання грамоті Педагогічні технології на основі ефективних уроків.	М. Зайцев О. Окунєв
Альтернативні педагогічні технології	Технологія вільної праці (навчання)	С. Френч.
Педагогічні технології розвиваючого навчання	Система розвиваючого навчання Технологія розвиваючого навчання Ельконіна – Давидова Система розвиваючого навчання з напрямком на розвиток творчих здібностей особистості Особистісно-орієнтоване розвиваюче навчання Технологія саморозвиваючого навчання	Л. Заков Д. Ельконін, В. Давидов  І. Волков, Г. Альтшуллер, І. Іванов І. Якиманська Г. Селевко
Педагогічні технології авторських шкіл	Школа адаптуючої педагогіки «Школа самовизначення» Школа – парк Школа завтрашнього дня	Є. Ямбург, Б. Бройде О. Тубельський М. Балабан Д. Ховард

30