Тема 4: «Виробнича логістика»
Виробнича логістика розглядає питання управління матеріальними та інформаційними потоками в середині підприємства.
Основні постулати виробничої логістики:
Відмова від надлишкових запасів;
Відмова від виготовлення деталей, на які відсутній попит;
Усунення простоїв обладнання;
Обов’язкове усунення раку;
Усунення нераціональних перевезень в середині підприємства;
Налагодження партнерських зв’язків із замовниками та постачальниками.
Основні положення традиційної концепції організації виробництва
Повне завантаження обладнання.
Виготовлення продукції якомога більшими партіями та наявність запасу матеріальних ресурсів (надлишкових).
Поняття гнучких виробничих систем
Підприємства в умовах ринку можуть вижити, якщо вони здатні швидко змінювати кількість та асортимент продукції. В Умовах ринкової економіки це може бути досягнуто за рахунок запасів виробничих потужностей.
Виробничі потужності
Кількісна гнучкість Якісна гнучкість
Резерв обладнання; - універсальність персоналу;
резерв робочої сили. - автоматизація обладнання.
Система управління матеріальними потоками
Існує 2 принципово різні системи управління матеріальними потоками:
«штовхаючі система» - це система організації виробництва, в якій предмети праці, які надходять на виробничу ділянку безпосередньо цією ділянкою не замовлялись.
Матеріальний потік «виштовхує» по команді, яка надходить з центральної системи керівництва. Принцип дії: попередня виробнича ділянка «проштовхує» частину продукції на наступну незалежно від того, чи є потреба в ній на цій ділянці. Прикладом є MRP i DRP.
Умови існування «штовхаючої» системи – це високий рівень автоматизації та комп’ютеризації виробництва, який дозволяє:
Ефективно регулювати та контролювати рівень запасів;
В реальному часі узгоджувати роботи різних служб.
«тягнуча» система – представляє собою систему управління виробництвом, в якій деталі та напівфабрикати подається на наступну технологічну операцію по мірі необхідності.
Прикладом є системи КАНБАН та «точно в термін».
Принцип роботи: ділянка наступного етапу виробництва «витягує» необхідну продукцію з ділянки попередніх етапів, незалежно від того, чи є на цій ділянці потреба в продукції.
Обов’язковою умовою існування «тягнучої» системи – це висока відповідальність персоналу та чітке забезпечення строків доставки.
Закони в організації виробничих процесів:
Правило «80-20» або крива АВС. У відповідності з правилом «80-20» вся продукція розподіляється на три групи:
Група виробів А (найбільш цінні вироби, на частку яких припадає 80% вартості, 15-20% по кількості).
Група виробів Б (середні по вартості вироби, на частку яких припадає 15-20% по вартості та близько 30% по кількості).
Група виробів С (найбільш дешеві вироби - 5-10% по вартості та найбільш масові – 50% по кількості).
Правило «80-20» використовується при складанні оптимального замовлення з урахуванням попиту споживачів. Група виробів А потребує чіткого нагляду та контролю; група Б – звичайного контролю, налагодженого та постійного обліку; група С потребує періодичної перевірки рівня запасів.
«Закон впорядкованого руху предметів праці у виробництві» . Без попередньої організації руху предметів праці у виробництві по типовим внутрішньовиробничим маршрутам ефективне планування ходу виробництва неможливе.
Впорядкований рух предметів праці у виробництві може бути досягнутий двома шляхами:
А) стандартизація та типізація внутрішньовиробничих технологічних маршрутів;
Б) проектування типової схеми руху на основі розробок конструкторсько-технологічного бюро.
Це забезпечує 10-кратне зменшення маршруту.
Закон безперервності ходу виробничого процесу. Час виробничого процесу характеризується:
тривалістю виробничого циклу та часом простою робочого місця;
часом пролежування («пролеживания») предметів праці у виробництві.
Міжопераційне пролежування предметів праці, простой робочих місць можуть бути своєрідними компенсаторами один одного.
Якщо такої синхронізації неможливо досягнути, то необхідно врахувати вид виробництва, а саме поточне або непоточне виробництво.
Поточне виробництво – це проміжок часу між операціями, який менше або рівний максимальній тривалості виробничих операцій.
Непоточне виробництво – це проміжок часу між операціями, який є більшим за час максимальної тривалості операції.