2.1.2. Монтаж нагрівальних приладів і стояків центрального опалення

Приймаючи об'єкт для монтажу, звертають увагу на наявність: отворів і рівчаків для прокладання трубопроводів; штукатурки або іншого лицювання в місцях встановлення нагрівальних приладів і прокладання трубопроводів; позначок чистих підлог. Пристосування для кріплення трубопроводів і нагрівальних приладів встановлюють до штукатурних робіт. Стояки систем опалення встановлюють переважно відкрито; приховане прокладання застосовують, якщо це відповідно обгрунтовано ( під час такого прокладання в місцях розташування розбірних з'єднань і арматури передбачають лючки).

Стояки не повинні відхилятись від вертикалі більше ніж на 2 мм на 1 м довжини трубопроводу. Пристосування для кріплення стояків не передбачаються, якщо висота поверху до 3 м. В житлово-адмшістративних будинках, де висота поверху більша за 3 м, кріплення стояка передбачається на половині висоти поверху; у промислових будинках стояк закріплюють через кожні 3 м по висоті.

В місцях проходу через перекриття, стіни і перегородки трубопроводи прокладають в гільзах з відрізків труб більшого діаметра або покрівельної сталі ( із зазором 15...20 мм, який заповнюється еластичним ущільненням), що забезпечує вільне видовження труб під час зміни температурних умов. Гільзи повинні на 20...30 мм виступати над позначкою чистої підлоги і бути врівень з поверхнями стін і стелі. Для однотрубних стояків зі зміщеними замикальними ділянками гільзи можна не передбачати.

Відстань від неізольованого трубопроводу до поверхні стіни для відкритого прокладання приймають такою, що дорівнює половині діаметра труби з допустимими відхиленнями ± 5 мм.

Підводи до опалювальних приладів виконують з нахилом в напрямку руху теплоносія. Нахил приймають 5..10 мм на всю довжину підводу. Якщо довжина підводу до 500 мм, його прокладають без нахилу. Підводи прикріпляють до стін, якщо їх довжина перевищує 1,5 м.

Якщо нагрівальні прилади встановлюють в ніші і прокладання стояків відкрите, підводи виконують прямими; якщо прокладання стояків відкрите і встановлені прилади без ніш, підводи влаштовують з відступами.

У двотрубних системах водяного опалення стояки гарячої води розташовують праворуч, а зворотної - ліворуч. Відстань між осями суміжних неізольованих стояків діаметром до 32 мм приймають 80 мм, а якщо діаметр більший - залежно від зручності монтажу. Якщо трубопроводи двотрубних систем прокладають відкрито, скоби при обводі труб згинають на стояках, причому вигин повинен бути в бік приміщення. Приховано прокладаючи двотрубні стояки, скоби не виконують, а в місцях перетину труб стояки дещо зміщують у виїмку стіни.

Якщо прокладання приховане, в стінах передбачають рівчаки глибиною 130 мм для стояків і 65 мм - для підводів.

Трубопроводи Dу  40 мм допускається прокладати в товщі бетонної підготовки підлоги.

За індустріальною технологією монтажу нагрівальні прилади доцільно встановлювати одночасно з монтажем стояків і підводів.

Радіатори слід встановлювати на відстані, не меншій за 25 мм від поверхні штукатурки, 60 мм - від підлоги, 50 мм - від підвіконної дошки. У приміщеннях лікувальних і дитячих закладів відстань від підлоги повинна бути не меншою за 100 мм, від штукатурки - 60 мм.

Нагрівальні прилади (радіатори, ребристі труби, конвектори) встановлюють на кронштейнах або на підставках ( рис.2.1).

Рис.2.1. Монтажні положення чавунних радіаторів:

а) встановлення на гіпсолітовій стіні; б) встановлення на цегляній стіні; 1 - цементний розчин; 2 - планка; 3 - підставка; 4 - кронштейн

Кількість кронштейнів, що необхідні для встановлення радіаторів, визначається з розрахунку один кронштейн на 1 м² поверхні приладу, але не менше від двох кронштейнів на радіатор; для двосекційних приладів - два кронштейни. Замість верхніх кронштейнів допускається встановлення радіаторних планок на 2/3 висоти приладу (рис.8.1, а). Якщо радіатори встановлюють на підставках кількість останніх повинна бути: 2 - кількість секцій до 10 і 3 - більша кількість секцій. Верх радіатора закріплюють.

Р адіатори монтують в такій послідовності: розмічають місця встановлення поверхостояків і кронштейнів (планок) за допомогою розмічувального шаблона; висвердлюють або пробивають отвори; встановлюють кронштейни і заробляють їх цементним розчином або прибивають до стіни за допомогою будівельно-монтажного револьвера і дюбель-цвяхів. Навішують на кронштейни радіатори і вивіряють їх за допомогою рівня і виска. Послідовність монтажу чавунних радіаторів наведена на рис. 2.2.

Рис.2.2. Послідовність монтажу чавунних секційних радіаторів:

1 -розмічування місць встановлення поверхостояків;

2 - розмічування місць встановлення кронштейнів;

3 - встановлення кронштейнів;

4 - встановлення радіаторів;

5 – встановлення поверхостояка;

6 – зварювання стику

Конвектори встановлюють на відстані: не менше ніж 20 мм від поверхні штукатурки до елемента оребрення (конвектори без кожуха); впритул до поверхні стіни (настінні конвектори з кожухом); не менше ніж 60 мм від стіни до кожуха (підлогові конвектори). Відстань від верху конвектора до низу підвіконної дошки не менша за 70 % від глибини конвектора. Відстань від верху конвектора "Комфорт-20" до низу підвіконної дошки не менша за 300 мм. Відстань від підлоги до низу настінного конвектора приймають такою, що дорівнює глибині приладу, але не меншою за 75 % від його глибини.

Настінні конвектори з кожухом монтують на стіні тільки в один ряд по висоті. Клапан конвектора "Комфорт-20" повинев бути в стані "відкритий на стіну". В іншому випадку його необхідно переставити, використавши для цього запасні отвори в бокових стінках. Послідовність монтажу конвекторів "Комфорт-20" наведена на рис.2.3

Рис. 2.3. Послідовність монтажу конквекторів"Комфорт-20":

1 - розмічування і встановлення кріплень;

2 - встановлення конвектора;

3 - приєднання трубопроводів стояка;

4 - встановлення лицьової панелі

Чавунні радіатори з трубним вузлом з'єднуються через прохідні радіаторні пробки з подальшим затягуванням контргайками.

Стояки між поверхами з'єднують зварюванням або муфтами.

Компенсаційні розтруби передбачають на висоті 300 мм від верхнього підводу (рис.2.4). Після збирання стояка і підводів перевіряють вертикальність стояка, нахили підводів, міцність закріплення труб і радіаторів.

Рис. 2.4. Схема приєднання трубного вузла до чавунного радіатора:

1 - трубний вузол;

2 - прохідна радіаторна пробка;

3 - контргайка;

4 - компенсаційний розтруб (стаканчик);

5 - поверхостояк;

6 – заглушка.

Використовується декілька способів приєднання поверхостояків до радіаторних блоків: - різьозварювальний (верхній підвід з компенсаційним розтрубом зварюють з поверхостояком, а нижній з'єднують з поверхостояком за допомогою згону); - зварний (з'єднання з поверхостояком компенсаційними розтрубами і зварюванням); - різьовий (за допомогою муфт); - хомутовий (в нашій країні рідко).