Утилізація вторинної сировини

Організація повної утилізації вторинної сировини має і екологічне, і економічне, і соціальне значення. Це і спосіб зменшення забруднення, і отримання дешевшої продукції на основі відходів, і раціональне ставлення до природних багатств країни.

В цьому плані можна виділити такі найпоширеніші способи використання:

• Побите скло використовують для виробництва склотари (банок, пляшок). В США відходи тарного скла використовують при будівництві автомобільних доріг. Розроблений матеріал «гласфальшт», що складається з 60% меленого скла, 5% асфальту, 33% «кам’яної муки». Також в США розроблено новий вид білої і кольорової цегли з старого газетного паперу і бою скла. Цегла вогнетривка і водостійка, має меншу масу і вартість, на 30% нижчу від звичайної. В Україні бите скло використовують, в основному, як добавку до шихти при варінні товарного скла у кількості 15-35%.

• Макулатура переробляється, головним чином, на пакувальний папір, картон, газетний і туалетний папір, внутрішні шари багатошарового картону. Переробка макулатури на білий типографський папір вимагає великих затрат через необхідність знебарвлення, видалення проклеюючих речовин та наповнювачів. Перш за все макулатуру сортують – розділяють картон, папір, газети. Потім подрібнюють, додають наповнювачі за необхідності, розмочують, очищають від сторонніх включень і формують паперове полотно. Паперовий брак йде на вторинну переробку.

• Найбільш розповсюджений метод переробки відходів пластмаси (попередньо розсортованої за типами, сортами, кольорами) – перетворення на вторинний гранульований продукт з наступним чи безпосереднім використанням його для виробництва поліетиленової плівки, труб для поливання, волокна та т.п.

• Зношені шини останнім часом намагаються більш активно переробляти, ніж раніше. Ступінь переробки коливається від 87% (Японія) до 20…30% (США та Західна Європа). Інколи це досить екзотичні способи – наприклад, створення штучного рифу для існування риб і мідій (Флорида). До найбільш поширених методів можна віднести утворення гумової крихти. Для цього гуму дроблять при позитивних температурах або кріогенним дробленням. Далі гумова крихта може використовуватись у дорожньому будівництві. Це суттєво підвищує зносостійкість і зменшує шумоутворення, покращує морозостійкість, скорочується гальмівний шлях автомобіля. Існує два способи виготовлення гумоасфальту: перший – хімічна взаємодія крихти з компонентами асфальту, другий – крихту вводять в асфальт як наповнювач поряд з піском чи щебенем. Однак вартість такого асфальту більша на 10…100%. Використання покришок як палива з урахуванням забезпечення екологічних вимог становить близько 35 доларів на 1тонну. За технологією, що використовується в США на заводі зі спалювання зношених шин, отриманий при спалюванні стальний шлак використовується в цементній промисловості або при будівництві доріг. Зола, яка вміщує багато ZnO, уловлюється і направляється на переробку для отримання цинку. Сірка зіскрібається і змішується з вапняком, потім використовується як добриво або будівельний матеріал. У найбільш розвинутих країнах (США, Японія, Німеччина, Швейцарія) вже тривалий час експлуатуються установки для піролізу (тобто нагрівання при недостатній кількості кисню) зношених шин. При цьому можна отримувати легкий дистилят, тверде паливо, аналогічне деревинному вугіллю, а також метал. Але необхідно уловлювати утворювані оксиди карбону, нітрогену та сульфуру.

• Кольорові і чорні метали давно використовують як найважливіший вторинний ресурс в металургії. Це дає не лише екологічний, а, перш за все, економічний та технологічний ефект.

• Утилізація відпрацьованих акумуляторів полягає у механізованому розділенні, сепарації акумуляторного брухту, плавці і рафінуванні чорнового свинцю. При розділенні отримують п’ять фракцій: металічну, оксидно – сульфатну, поліпропіленову, полівінілхлоридну і ебонітову.

Контрольні запитання

1. Як класифікують відходи?

2. Як можна переробити тверді побутові відходи?

3. Які методи використовують для переробки промислових відходів?

4. Яка методика організації полігонів для зберігання відходів?

5. Які вимоги до поховання токсичних відходів?

6. Які умови прийому промислових відходів на полігони?

Література

1. Основи екології. Підручник / О.В. Солошенко, А.М. Фесенко, С.І. Кочетова, Н.Ю. Гаврилович, Л.С. Осипова, В.І. Солошенко – Харків: Парус^тм, 2008. – 371с.

2. Краснянский М.Е. Утилизация и рекуперация отходов: учебное пособие – изд. 2-е, испр. и дополн. – Харьков: Бурун и К, Киев:КНТ, 2007. – 288 с.

3. Техноекологія: навч. посібник./ М.О. Клименко, І.І. Залеський. – К.: ВЦ «Академія», 2011. – 256 с.

4. Інженерна екологія сільськогосподарського виробництва: підручник / за ред. Д.І. Мазоренка, А.А. Цапка – Київ, 2007. – 310с.

5. Реймерс Н.Ф. Природопользование. М. 1990.

6. Мазур И.И., Молдаванов, Шишов. Инженерная экология М.1996.

7. Санитарная техника городов: уч. пособие для вузов / Д.А. Ярошевский, Ю.Ф. Мельников, М. 1990.

Навчальне видання

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ до виконання

лабораторно - практичної роботи

з інженерної екології

«Визначення класу небезпечності

промислових відходів»

Кафедра фізики, хімії і агрономії

Відповідальний за випуск: А.М.Фесенко

Комп’ютерний набір та верстка: А.М. Фесенко

Підп. до друку 23.02.11

Зам. № 110

Формат паперу 60х84 1/16 Обл. - вид. арк. 1,5

Тираж 600 Ризограф TR 1510 № 80654645

ХНТУСГ , 61002, м. Харків, вул. Артема 44, кім.101

Підготовлено та надруковано Навчально-методичним відділом

Харківського національного технічного університету сільського господарства імені Петра Василенка

23