1. Теоретична частина

1.1 Методика визначення максимальних теплових потоків

При проектуванні систем теплопостачання житлового мікрорайону (району) міста сумарний максимальний тепловий потік Q_max для покриття потреб споживачів складається з максимальних теплових потоків на опалення Q , вентиляцію Q та гаряче водопостачання Q житлових і громадських будинків, що розташовані у мікрорайоні:

Q_max = Q + Q + Q (1.1)

Визначення максимальних теплових потоків здійснюється за допомогою укрупнених показників, значення яких залежить від характеристики забудови (року будування, матеріалу стін, кількості поверхів та ін.), а також розрахункової температури для проектування відповідного виду тепловикористання.

Максимальний тепловий потік на опалення житлових та громадських будівель визначається за формулою:

Q = q_о^пл ∙ А (1+ k₁)^.10^-6, МВт, (1.2)

де q_о^пл – укрупнений показник максимального теплового потоку на опалення, віднесений до 1 м² загальної площі при різних розрахункових температурах і різній кількості поверхів будинків, наведений у табл. 1.1 згідно з даними [4], Вт/м²;

А – загальна корисна площа квартир житлових будинків, м²;

k_{1 –} коефіцієнт, що враховує тепловий потік на опалення громадських будинків. Згідно з [9] його можна прийняти k₁= 0,25.

Величину А можна визначити, якщо відома площа кварталів F_кв, га, які входять до складу мікрорайону, за формулою:

А = F_кв · П, м², (1.3)

де П – густина забудови житлового фонду. Вона залежить від переважаючої поверховості будинків, що розташовані на території кварталу. Для різних кліматичних зон України може бути визначена за даними ДБН 360-92* “Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень” ( табл. 1.2).

Максимальний тепловий потік на вентиляцію громадських будинків визначається за формулою:

Q = k₂ · Q = k₂ · q_о^пл · А · 10^-6, МВт, (1.4)

де k₂ – коефіцієнт, що враховує тепловий потік на вентиляцію, його можна прийняти k₂ = 0,15.

Максимальний тепловий потік на гаряче водопостачання житлових та громадських будинків визначається за формулою:

Q = 2,4 Q , МВт, (1.5)

де 2,4 – осереднене значення коефіцієнта погодинної нерівномірності використання гарячої води мешканцями мікрорайону.

Середній тепловий потік на гаряче водопостачання визначається :

Q = , МВт, (1.6)

де 1,2 – коефіцієнт, що враховує втрати теплоти у нетеплоізольованих внутрішніх трубопроводах системи гарячого водопостачання;

С = 4,185 кДж/(кг^оС) – питома теплоємність води;

N – кількість мешканців мікрорайону (кварталу), яка може бути визначена, як N = А/f_н, де f_н – норма забезпечення загальною площею мешканців будинку м²/чол.;

g – норма витрати гарячої води у житлових будинках на одну людину за добу, приймається 105 л/(люд.-діб);

b – норма витрати гарячої води у громадських будівлях на одного відвідувача, приймається 25 л/(люд.-діб);

t_гр – розрахункова температура гарячої води, приймається +55^оС;

t_хв – розрахункова температура холодної (водопровідної) води, приймається узимку + 5 ^оС, влітку – + 15 ^оС.

Значення qопл при різних температурах для будинків з різною поверховістю, що збудовані після 1985р.

Таблиця 1.1.

Кількість поверхів	tро, оС	–5	–10	–15	–20	–25	–30
1-2	qопл,	145	152	159	166	173	177
3-4	qопл,	74	80	86	91	97	101
5 і більше	qопл,	65	67	70	73	81	87

Примітка:

Величина q_о^пл, для проміжних значень t_ро визначається методом інтерполяції.