10.2. Організація розробки нормативних матеріалів та управління нормуванням праці на підприємствах

Рішенням уряду України у 1956 р. у кожній області були створені зо­нальні нормативно-дослідні пункти для розробки норм на механізовані польові роботи. Згодом вони перетворилися з вузькоспеціалізованих організацій у багатогалузеву мережу регіональних науково-дослідних центрів з питань нормування і оплати праці Мінагрополітики України.

У сільському господарстві застосовується велика кількість норм праці, які за необхідністю слід аналізувати, переглядати та оновляти. Для цього в Україні склалася певна система нормативної служби і форми взаємові­дносин між сільськогосподарськими підприємствами та нормативно-дослідними установами з питань розробки і впровадження у виробництво науково обґрунтованих норм праці. Для цього, а також для надання мето­дичної допомоги господарствам з питань нормування праці створено нор­мативно-дослідну мережу, що складається із зональних та обласних станцій, а також нормувальних пунктів.

Зональні нормативно-дослідні станції вивчають трудові процеси, ана­лізують вплив різних нормо утворювальних факторів на величину трудо­вих затрат, виконання діючих норм у господарствах, а також правильність їх розрахунку, використання й перегляду. Зональні станції беруть участь у

розробці типових норм та інших нормативів з праці, в їх апробації та роб­лять висновки, вивчають, узагальнюють і розповсюджують передовий досвід нормування праці у регіоні, досліджують ефективність упровад­ження технічно-обґрунтованих норм праці у виробництво тощо.

Обласні станції займаються проведенням фото хронометражних спос­тережень та їх первинною обробкою, надають практичну допомогу госпо­дарствам у паспортизації виробництва та впровадженні технічно-обґрун­тованих норм праці, здійснюють оцінку пристроїв, пристосувань та доку­ментів, що використовуються у процесі нормування праці тощо.

До завдань підвідомчих нормувальних пунктів, нормувально-дослід­них станцій входить накопичення вихідних даних для розробки науково обґрунтованих норм: проведення в господарствах фото хронометражних спостережень, паспортизації полів і тваринницьких ферм, здійснення прак­тичної допомоги господарствам відповідної зони, в якій ведуть дослід­ження спеціалісти цього центру тощо.

Безпосередньо у господарствах робота з нормування праці покладаєть­ся на економічну службу. Її діяльність полягає у забезпеченні господарств збірниками типових норм і нормативів, ознайомленні з ними працівників і спеціалістів, а також у здійсненні оперативного контролю за правильні­стю застосування норм і рівнем їх виконання. До інших обов'язків еко­номістів з праці належать організація обліку умов використання обсягів робіт і затрат робочого часу, аналіз ступеня використання норм і розробка заходів з вдосконалення нормування праці, участь у паспортизації полів, ферм, багаторічних насаджень та інших виробничих об'єктів, організація й проведення спостережень, їх аналіз і розробка тимчасових норм праці на окремі види робіт, проведення виробничого інструктажу тощо.

У процесі реорганізації АПК у 2002 р. на базі нормативної мережі було створено Український науково-дослідний інститут «Украгропромпродуктивність» та зональні й регіональні центри АПК (5 зон), на які покладені дещо ширші завдання з розробки міжгалузевих і галузевих нормативних систем економіки, вдосконалення соціально-трудових відносин, тарифі­кації професій і робіт, експертної оцінки вартості продукції для 100 галу­зей і підгалузей АПК, адекватних ринку.

1 зона (Північний регіон): Волинська, Рівненська, Чернігівська та Сумсь­ка області з центром у м. Житомир.

2зона (Західний регіон): Львівська, Тернопільська, Івано-Франківсь­ка, Чернівецька, Закарпатська області з центром у м. Тернопіль.

З зона (Центральний регіон): Київська, Хмельницька. Вінницька, Чер­каська, Полтавська області з центром у м. Вінниця.

4зона (Східний регіон): Кіровоградська, Дніпропетровська. Донецька. Харківська, Луганська області.

Науково-дослідною мережею нині ведеться постійна робота з удоско­налення методології управління, функціонування і розвитку норматив­них систем з ефективного використання ресурсного потенціалу агропро­мислового виробництва.

Багатопрофільність галузей АПК з великою кількістю варіантів органі­заційно-виробничих умов, технологій та систем машин визначають ре­сурсний потенціал галузей. Ефективне використання цього потенціалу значною мірою залежить від науково-методологічного обґрунтування еко­номічної системи нормування, яка потребує постійного розвитку і вдос­коналення. Це підтверджується тим, що застарілі норми замінюються но­вими з урахуванням досягнутого рівня продуктивності праці, впровад­ження нової техніки і прогресивних технологій, передових прийомів і методів праці тощо.

Новизна програмних наукових досліджень інституту полягає не тільки в розширенні напрямів діяльності нормативної мережі, а й в тому, що ці дослідження ґрунтуються на нових концептуальних і методологічних підходах, на економічних категоріях аналізу і структури витрат, які обу­мовлюють собівартість продукції і визначають у результаті прибуток сільськогосподарських формувань. Завдяки цьому продуктивність розг­лядається не тільки як продуктивність праці, а й як відношення резуль­татів до витрат у комплексі, враховуючи й ресурсний потенціал (фінанси, землю, тварин, енергетику, інформацію тощо).

Інститутом розробляється інтелектуальна система управління дослід­женнями та розробленням норм і нормативів, яка ґрунтується на єдиному ієрархічному класифікаторі робіт за допомогою комп'ютеризації. Нині інститут розробляє близько 100 міжгалузевих і галузевих збірників норм праці, 50 методичних рекомендацій для їх розроблення, 10 прикладних програм системно-комплексних збірників норм. Всі ці розробки мають пройти апробацію і впровадження у виробництво. Інститут проводить дослідження і на міждержавному рівні. На виконання рішення Консуль­таційної ради з праці, міграції та соціального захисту населення країн СНД та доручення Кабінету Міністрів України прийнята міждержавна програ­ма про створення і вдосконалення міжгалузевої нормативної бази з праці, якою передбачається для науково-дослідних установ України розробити ЗО збірників норм.

Таким чином, науково-технічна діяльність Українського науково-дос­лідного інституту дає змогу розробляти та впроваджувати економічні нор­ми і нормативи, зокрема з праці, забезпечити оптимальне використання ресурсного потенціалу та підвищити ефективність виробництва в АПК. На основі єдиних принципів і методик вивчення процесів праці в різних галузях сільського господарства складаються зональні збірники норм і нормативів праці, здійснюється і організується впровадження науково обґрунтованих норм праці в господарствах тощо.

Технічно обґрунтовані норми виробітку, часу і обслуговування на кон­кретних підприємствах встановлюються на основі типових норм і норма­тивів праці стосовно конкретних умов виробництва. У період освоєння нової техніки і технології, організації виробництва і праці можуть вста­новлюватися тимчасові норми праці на кілька місяців. При визначенні рівня норм праці повинні бути враховані особливості певних категорій виконавців, експлуатаційні можливості техніки, а також резерви підви­щення продуктивності праці тощо.

Нормативні матеріали розробляються у певній послідовності. На пер­шому етапі виконавці вивчають необхідну методичну літературу й матері­али паспортизації умов виробництва, розробляють і узгоджують робочі плани, а також досліджують зміст трудових процесів і визначають сукупність нормоутворювальних факторів, що впливають на величину норм праці.

На другому етапі проводяться хронографічні спостереження та інші ек­спериментальні й дослідні роботи, здійснюється обробка зібраних даних.

На третьому етапі аналізуються хронографічні спостереження та інші зібрані матеріали, оцінюється ступінь впливу нормоутворювальних фак­торів на величину норм праці, раціоналізується організація трудових про­цесів, розраховуються норми і нормативи праці, готується проект збірни­ка норм, а також інструктивні вказівки щодо їх апробації.

У подальшому проект збірника розмножується, норми впроваджують­ся, в результаті чого визначається відповідність проектних норм сучасно­му рівню технології й організації виробництва, перевіряється, чи взяті до уваги у нормах праці місцеві природно-економічні умови, визначається економічна ефективність впровадження технічно обґрунтованих норм виробітку тощо.

Норми праці апробуються, надаються конкретні пропозиції й рекомен­дації щодо їх зміни і доповнення збірників типових норм. Після цього документ узгоджується з представниками профспілок і представляється на затвердження в Мінагрополітики України.

Затверджені збірники апробованих норм праці надходять у господар­ства, в яких і впроваджуються у виробництво. Для впровадження розроб­ляються заходи, спрямовані на посилення трудової дисципліни, створен­ня таких організаційно технічних умов, які були передбаченні при роз­робці норм.

У подальшому керівники й спеціалісти господарства доводять норми праці до виконавців, розробляють і здійснюють заходи з удосконалення трудових процесів та організації праці, передбачених запропонованими збірниками норм. Паралельно проводять масову роз'яснювальну роботу серед робітників, знайомлять їх з передовими методами праці тощо.