4. Грошово-кредитний сектор товарно-грошової господарської системи

Рівень розвитку: Найрозвинутіший тип господарської системи

Мета: забезпечення функціонування реального сектору економіки(виробництво і споживання), яке багато в чому почало залежати від якості «грошової ковдри», яка його вкриває, а «температура» екон процесів (швидкість та ефективність економ операцій) зумовлюється станом грошово-кредитного сектору економіки.

5. Розкрийте суть та значення системно-синергетичного підходу у дослідженні суспільства. Охарактеризуйте положення цивілізаційної парадигми.

Системно-синергетична парадигма принципово змінює характер і значимість істор досліджень суспільних процесів. Окрім традиційного опису істор фактів та подій вона передбачає аналіз внутрішніх зв'язків між ними; в їх центрі перебуває розвиток людини. При цьому аналіз виконується з позиції цілісності суспільства, єдності істор витоків розвитку людства і цивілізаційних особливостей кожного суспільства.

Системно-синергетична парадигма дослідження екон сфери суспільства передбачає надання переваги синтезу перед аналізом, розгляд будь-яких процесів з позиції цілісності.

Головні положення цивілізаційної парадигми суспільствознавства полягають у такому:

По-перше, суспільство розглядається як цілісне утворення, що належить до більш широких систем: людства; однієї з світових цивілізацій; регіону, що об’єднує сусідські держави і народи; природного середовища. Кожна з цих систем впливає на стан та історичний розвиток суспільства. Осн. одиниця сивіл. аналізу істор. розвитку людства – конкретне сусп.-во, що має власні ознаки.

По-друге, сутність суспільства характеризує діалектична єдність двох сторін— суспільних індивідів, які усвідомлюють власні цілі та діють заради їх досягнення та суспільства як цілісного утворення, яке вони утворили. Сусп. об’єктом індивід стає лише у сусп.-ві.

По-третє, суспільство має власну структуру із політичною, економічною, соціальною та духовно-культурною підсистемами. Господарська система своєю чергою розглядається як цілісне утворення, на функціонування і розвиток якої впливає навколишнє середовище.

По-четверте, розвиток суспільства здійснюється через розгортання двох взаємозв’язаних процесів — диференціації та інтеграції. Диференціація - поділ суспільства та його структурних складників на частини заради адаптації. Інтеграція — об’єднання нових елементів у структуру, формування між ними нових зв’язків, утворення нових структурних рівнів.

По-п’яте, головна мета суспільства — збереження його від розпаду як передумови існування суспільних індивідів — досягається його організацією. Організація процесу взаємодії полягає у налагодженні сукупності прямих і зворотних зв’язків між державою, як організаційним центром суспільства, та суспільними суб’єктами.

По-шосте, центральне місце в аналізі суспільства належить дослідженню людини, її статусу, діяльності та суспільного розвитку.

Постійне зростання в кожній людині людських засад, соціалізація усіх сторін її життя стає основним вектором її істор. розвитку.