2. Ігри, як засіб фізичного виховання

Ігри є одним із самих доступних і найбільш поширених засобів фізичного учнів молодшого шкільного віку.

Гра має особливо важливе значення для різнобічного фізичного розвиту, так як в них входять основні природні рухи людини (ходьба, біг, стрибки, метання, ловля та ін.) Крім того і іграх ці рухи використовуються в різних комбінаціях.

Ігри відрізняються великою емоційністю, оскільки вони мають широкі можливості для прояву особистих якостей та ініціативи. Вони створюють хороший настій, сприяють зміцненню дружби, та взаємодопомоги.

Вимоги і виконання правил гри виховують в дітей дисциплінованість.

Прийнято розрізняти спортивні і рухливі ігри

До рухливих ігор відносяться ігри, спрямовані переважно на загальну фізичну підготовку і не вимагають від дітей спеціальної підготовки. Вони побудовані на природних, різноманітних і простих рухах з включенням в роботу переважно великих м’язових груп та прості за змістом і правилами.

Систематичне використання рухливих ігор сприяє вихованню в учнів “школи рухів”, яка включає весь спектр важливо життєвих навичок. Одночасно поряд з фізичними якостями розвивається здатність до аналізу і прийняття рішень, що позитивно відбивається на формуванні оперативного мислення і розумовою діяльності взагалі.

Виняткового значення рухливі ігри набувають у процесі навчання учнів молодших класів вправам з розділів легка атлетика, гімнастика де вони використовуються як форма закріплення і вдосконалення вивчених рухів.

Рухливі ігри можуть проводитись, як частина уроку фізичної культури, та входити в зміст інших форм фізичного виховання (вечорів, свят, днів здоров’я) або як самостійні заходи на перервах, таборах відпочинку, за місцем проживання, в сім’ї і ін. В практиці роботи вчителів фізичної культури досить часто можна зустріти проведення уроків та інших форм фізичного виховання зміст яких складається майже повністю з рухливих ігор.

Всі ігри можна поділити на некомандні, які переходять в командні і командні. В некомандних кожний гравець діє незалежно від інших, виконуючи правила гри. В перехідних іграх появляються елементи узгодженості в діях окремих груп гравців. В командних ігри проводяться між командами чи групами гравців. Дії окремих гравців впливають на загальний результат команди. Зміст ігрової діяльності ускладнюється при переході від не командних до командних ігор.

Окрім того ігри діляться на сюжетні і не сюжетні.

Сюжетні ігри мають готовий сюжет і чітко визначені правила. Ці ігри дають можливість дітям відобразити свої уявлення про навколишній світ. Дії гравців залежать від ролі яку вони виконують. Правила гри направлені на уточнення ходу самої гри та регулюють поведінку дітей в грі, визначають, що можна робити, а що ні.

Не сюжетні ігри базуються на виконанні рухових завдань – дій з предметами (м’яч, обруч, палки, скакалки і ін.). Використання предметів підвищує інтерес дитини до рухових дій.

Рухливі ігри групуються і за змістом, наприклад: ігри з бігом, стрибками, метанням і ін.

За мірою фізичного навантаження розрізняють ігри великої, середньої і малої інтенсивності.

До ігор великої інтенсивності відносяться ті ігри в яких одночасно приймає участь вся група дітей і які побудовані в основному на таких рухах, як біг, стрибки.

До ігор малої інтенсивності відносяться ігри в яких одночасно приймає участь вся група дітей але характер рухів відносно спокійний (ходьба, передача предметів), а також ігри яких рухи виконують невелика кількість дітей.

До ігор малої інтенсивності відносять ігри де діти виконують рухи в повільному темпі і з малою інтенсивністю, активно діють лише декілька дітей, інші виголошують текст або спостерігають за гравцями.

В практиці фізичного виховання існують різноманітні варіанти рухливих ігор. Варіативність ігор дозволяє їх використовувати більш доцільно з врахуванням підготовленості дітей. Рухливі ігри на відміну від спортивних можна постійно ускладнювати. При цьому порядок епізодів, послідовність дій залишаються постійними. В грі найбільш доцільно можуть ускладнюватись рухові завдання через:

• збільшення відстані (для бігу, стрибків, метань);

• ускладнення виду рухів (з ходьби на біг, стрибки і ін.);

• зміна темпу рухів;

• збільшення числа перешкод;

• зміна взаємовідношення гравців (спочатку одні ловлять, а потім інші);

• збільшення кількості учасників.

До спортивних ігор відносяться ігри які мають всі характерні риси спорту, вимагають спеціальної підготовки і спортивного вдосконалення гравців.

Спортивні ігри окрім того характеризуються наявністю боротьби гравців за перемогу своєї команди або за особисту першість. Вони відрізняться від рухливих складністю правил і техніки, а також умовами проведення.

В молодшому шкільному віці широко використовується проведення спортивних ігор за спрощеними правилами. За такими правилами можуть проводитись некласифікаційні змагання. Положення про такі змагання обумовлюють розміри майданчиків, воріт, склад команд, порядок замін, тривалість гри, форму і відхилення від правил.