Частина і загальні принципи будови організму людини

Сучасна анатомія розглядає організм людини як єдине ціле, всі частини якого взаємопов’язані, взаємообумовлені і взаємозалежні. Крім цього, організм розглядається в процесі його росту і розвитку (онтогенезі), тобто в світі еволюційних перетворень (філогенезі), в залежності від умов життя та впливу функцій. Іншими словами, організм – це жива, цілісна, існуюча самостійно система, яка історично склалась і має свою особливу будову і розвиток, що обумовлені спадковими властивостями, взаємодіями його частин та впливом середовища.

Складається організм з органів, які об’єднані в системи і апа­рати, що забезпечують всі прояви його життя: реактивність, обмін речовин, розмноження, ріст та розвиток.

Орган (organon - знаряддя) – частина організму, яка побудо­вана із закономірно взаємозв’язаних тканин, має певну форму, займає певне положення і організмі і виконує специфічну функцію.

Органи єдиного походження, схожої будови, як правило, морфологічно тісно пов’язані і взаємозалежні, виконують загальну функцію, складають систему органів (нервова, судинна, кісткова, м’язова та інші систем).

Органи, які забезпечують певний життєвий процес, але мають різну будову і походження, об’єднуються в апарат (апарат руху, травлення, дихання, крово-лімфоутворення та інші апарати). Системи органів можуть входити в апарати як їх складові частини.

Системи органів і апарати в залежності від їх морфо-функціональних особливостей поділяють на три групи: соматичну, вісцеральну та інтегруючу. В соматичну групу входять скелет і мускулатура, які об’єднуються в апарат руху та органи шкірного покриву. Вони утворюють сому – стінки тіла. До вісцеральної (спланхнотичної) групи входять травний, дихальний і сечостатевий апарати. У сукупності вони утворюють нутрощі (греч. splanchna, або лат. viscera), які розміщуються більшою частиною в природних порожнинах тіла. До групи інтегруючих систем належать ендокринна, серцево-судинна і нервова системи з органами чуття. Серцево-судинна система пронизує всі органи і тканини організму, виконує транспортну функцію і об’єднує всі системи. Через неї відбувається гуморальна регуляція. Нервова система регулює і

координує діяльність всіх систем, в тому числі, і судинної, забезпечуючи гармонійну цілісність організму та адекватний зв’язок його з навколишнім середовищем за допомогою органів чуття.

Положення людини в природі

Положення людини в природі визначається еволюційним процесом живих істот від нижчих форм до вищих. Порівняльно-анатомічний аналіз будови різних хребетних тварин і людини показує, що будова тіла людини співпадає із будовою хребетних. Зокрема, можна відмітити значну схожість в будові тіла, розташуванні частин скелета та тіла в цілому, положенні центральної нервової системи, будові серця і головних судин та внутрішніх органів.

В усіх хребетних тіло розділяється на голову, тулуб, кінцівки, а у вищих є також і шия. Кожна пара кінцівок має однакові сегменти: плече, передпліччя, кисть – на передній кінцівці і стегно, гомілку, стопу – на задній кінцівці. В основі кінцівок формуються пояса – плечовий і тазовий.

За положенням тіла хребетні поділяються на проноградні, тулуб яких розміщується паралельно землі, і ортоградні, тулуб яких спрямований вертикально. Деякі тварини можуть пересуватися на задніх кінцівках в ортоградному положенні (кенгуру, ведмеді, мавпи), однак таке положення є для них лише тимчасовим. Тільки людина має ортоградне положення тіла і пряме ходження в якості характерної риси, що відобразилося на будові тулубу і кінцівок (утворення дугоподібної форми стопи, вигинів хребта, положення голови і очей, зміни положення і будови тіла, різке збільшення рухливості верхньої кінцівки і можливість кисті прийняти будь-яке положення).

Застосування знарядь праці та соціальний її характер привів до значного розвитку кори великого мозку, мовноголосового апарату, змін у будові і функціонуванні аналізаторів. У зв’язку з цим людина займає в ряду хребетних вище місце, відноситься до т и п у хордових (chordate) п і д т и п у хребетних (vertebrata), к л а с у ссавців (mammalia) які характеризуються живонародженням і харчуванням новонароджених молоком матері.

Людина в класі ссавців належить до п і д к л а с у народжуючих, має плаценту і молочні залози, р я д у приматів (primatae), п і д р я д у мавп і людиноподібних мавп (antropoidea), н а д с і м е й с т в у людиноподібних (hominoidea), с і м е й с т в у людина (hominide) і в и ду людина розумна (homo sapiens).