Основні технічні характеристики інтерфейсів

1. Пропускна здатність інтерфейсу (швидкодія) – вона фактично визначається продуктивністю інтерфейсу безпосередньо при обміні даними. Кількісно вона характеризується кількістю бітів, яка передається за 1 с.;

2. Максимальна відстань між засобом вводу/виводу і найбільш віддаленим периферійним пристроєм;

3. Достовірність обміну інформацією – це ймовірнісна характеристика, яка вказує на ймовірність неправильного обміну даними при передачі певної кількості інформації.

Для уніфікації обміну інформацією в інтерфейсах може бути передбачена електрична, конструктивна і програмна сумісність. Основними є електрична і програмна сумісність, коли встановлюють вимоги до параметрів електричних сигналів та до алгоритмів обміну інформацією. Конструктивна сумісність встановлює вимоги до типів з’єднувачів, які встановлюються на пристроях, на жгутах ліній зв’язку, а також до підключення певних сигналів на конкретних контактах цих з’єднувачів.

Для обміну інформацією фізично використовують лінії зв’язку – це електричні кола, які обов’язково повинні становити замкнуте електричне коло з прямими і зворотніми провідниками. Лінії зв’язку можуть бути із звичайних провідників, із скруток провідників, із коаксіальних кабелів, із оптоволоконних провідників. Для безпосереднього обміну електричними сигналами використовуються спеціальні вузли, які називаються шинними формувачами або підсилювачами передавача на передавальній стороні, а на приймальній – використовуються підсилювачі приймання. Для кожного інтерфейсу встановлюється свій рівень сигналу (найчастіше використовуються рівні ТТЛ).

Шини

Прямі лінії зв’язку об’єднуються в шини. Шина – це група провідників, які мають подібні, близькі за значенням ф-ції. Розрізняють 3 типи шин:

• Шини даних, через які передаються безпосередньо дані. В паралельних інтерфейсах використовуються шини даних кратні байту. Найбільш поширені 8-ми, 16-ти, 32-ох розрядні шини даних. В деяких інтерфейсах в шинах даних використовуються додаткові лінії зв’язку для контролю. Може бути одна додаткова лінія зв’язку на всю шину, або на кожен байт. Переважно використовують так званий поперечний контроль в кожному такті на непарність – це такий контроль коли к-сть логічних одиниць в контрольному масиві має бути непарною. Часом використовується контроль на парність, коли к-сть логічних одиниць в контрольному масиві парна. Але перевірка на парність має такий недолік, що коли передаються всі нулі то не можна розрізнити чи передача відбулась коректно.

• Адресні шини. Використовуються для адресування периферійних пристроїв, для адресування портів вв/вив і адресування комірок пам’яті. Використовується двійкове кодування адресів. К-сть ліній зв’язку в адресній шині визначає максимальну кількість адресованих пристроїв для даного інтерфейсу.

• Шини управління. Застосовуються для управління безпосереднім обміном даними, для логічної організації взаємодії між пристроями в тому числі для арбітражу, для організації переривань в роботі інтерфейсної системи. К-сть ліній зв’язку в шині управління визначається особливостями конкретного інтерфейсу.