§ 2. Форми державного регулювання сільського господарства

1. Розглядаючи суть і зміст державного регулювання сільського господарства, необхідно насамперед з'ясувати питання про засоби, що використовуються державними ор­ганами, посадовими особами при реалізації їх повноважень у даній сфері економіки. Державне регулювання включає виконання чітко визначеного обсягу функцій суб'єктами, що становить його зміст. Проте кожний зміст повинен мати форму, тобто свій зовнішній вияв (вираження). При цьому під формами державного регулювання сільського господарства слід розуміти зовнішній вияв діяльності відповідних органів держави чи посадової особи, спрямова­ної на регулювання відносин у цій сфері економіки і досяг­нення максимальної ефективності сільськогосподарського виробництва.

2. Дії органів державного регулювання сільського госпо­дарства мають різноманітний характер і залежать, насам­перед, від місця в системі регулювання, виконуваних функцій, завдань, компетенції. Вони можуть залежати й вщ інших факторів: прийняття нових законів, постанов уряду, а також від конкретної ситуації. Усі форми регуля­тивної діяльності прямо чи побічно передбачені в законо­давчих і нормативних актах, з допомогою яких держава регламентує діяльність всього управлінського апарату. Ор­ганам регулювання сільського господарства надано мож­ливість вибору передбачених у відповідних положеннях (статутах) найбільш доцільних і ефективних засобів регу­лятивної діяльності.

3. Конкретні форми регулятивної діяльності нерозривно пов'язані з правовими формами державної діяльності, тобто з_поавотворчою, правсюхойонною, пг”авозастосовною і_дв-ганізуючою діяльністю. Застосування тих чи інших форм 'державного регулювання сільського господарства обумовле­но характером завдань, які визначаються суб'єктами регу­лювання, конкретною ситуацією, а також іншими обстави­нами, що складаються в сільськогосподарському виробниц­тві та пов'язаних із ним галузях і сферах господарства.

4. Правотворча форма регулятивної діяльності знаходить свій вираз у виданні органами законодавчої та державної виконавчої влади відповідних правових актів. У такий спосіб уповноважені на це державні органи регулюють суспільні відносини у сфері планування, заготівлі сільсько­господарської продукції, приватизації, забезпечення суб'єктів аграрного підприємництва технікою, пальним, мінеральними добривами, отрутохімікатами; проведення аг­рарної реформи, забезпечення рівності всіх форм господа­рювання в АПК. У правотворчій формі регулятивної діяльності найбільш чітко виявляються повноваження, що надаються тому чи іншому органові для практичної ре­алізації закріплених за ним функцій щодо сільськогос­подарського виробництва. У відповідних законодавчих і нормативних актах передбачено повноваження органів дер­жавної виконавчої влади щодо видання ними юридичних актів. Тим самим їм надано право самостійної нормотвор-чості. Так, скажімо, перелік основних питань, вирішуваних Кабінетом Міністрів України, визначено безпосередньо в тексті Конституції України. Повноваження й перелік питань, віднесених до відання місцевих органів управління сільського господарства, закріплено у відповідних положеннях про них'. Важливе значення щодо регулювання земельних відносин має Закон "Про внесення змін і допов­нень до Земельного кодексу Української РСР" та ряд нор­мативних актів, які регламентують складні процеси прива­тизації землі. Отже, діяльність щодо прийняття відповідних правових норм передбачається безпосередньо в законах, які визначають статус того чи іншого органу державної вико­навчої влади або місцевого самоврядування, а також у відповідних положеннях про дані органи.

Отже, правотворча діяльність держави та її органів, як організаційно-правова форма державного регулювання сільського господарства, визначається важливістю ролі пра­ва у регулюванні суспільних відносин в аграрному секторі економіки України.

5. З правотворчою діяльністю безпосередньо пов'язана правозастосовна, яка становить її регулятивний зміст. Практично її основною формою є видання юридичних актів індивідуального характеру. На їх основі прямі приписи законів та інших норм права застосовуються щодо конкрет­них сфер і галузей сільського господарства. Їх видання пов'язане з необхідністю виникнення, зміни або припинен­ня певних відносин. Прикладом можуть бути нормативні акти, прийняті Кабінетом Міністрів України у зв'язку з реалізацією аграрної реформи, приватизацією землі тощо.

Суть дравозастосовної діяльності органів державного уп­равління сільського господарства полягає в тому, що в індивідуальних актах застосовуються або реалізуються пра­вові норми, що знаходяться у відповідних актах, виданих органами законодавчої влади або органами державної вико­навчої влади вищестоящого рівня. Правозастосовна діяль­ність органів державного управління сільського господарст­ва спрямована також на конкретизацію прав, обов'язків і повноважень учасників цих відносин.

6. Ефективна правотворча і правозастосовна діяльність органів державного управління сільського господарства не­можлива без правоохоронної, яка нерозривно пов'язана з ними. По суті, правоохоронна діяльність є однією зі сторін правотворчої та правозастосовної діяльності органів дер­жавного управління сільського господарства і полягає у всебічному захисті інтересів усіх суб'єктів аграрного під­приємництва.

Правоохоронна діяльність органів нашої держави як одна з важливих форм державного регулювання сільського гос­подарства свідчить, по-перше, що функціонування держав­ного регулювання даним сектором економіки має глибокі правові основи, закріплені в законах, підзаконних актах;

по-друге, про необхідність своєчасного і правильного забез­печення змін у змісті, організаційній структурі, діяльності органів виконавчої влади з метою підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва; по-третє, правоохо­ронна діяльність є важливим інструментом, який забезпе­чує ефективність функціонування апарату органів держав­ної виконавчої влади, формування свідомої дисципліни їх працівників.

У здійсненні цієї діяльності важлива роль належить на­самперед органам виконавчої влади галузевої компетенції. Суттєва роль у правоохоронній діяльності відводиться орга­нам, які здійснюють функцію контролю і нагляду з питань землекористування і землеустрою, ветеринарії, боротьби з захворюваннями тварин і рослин тощо. У правоохоронній діяльності важливе місце посідають також державні конт­рольні органи як одна з форм здійснення державного уп­равління, забезпечення дотримання законів та інших актів. Слід відзначити, що правоохоронна діяльність органів дер­жави є виразом однієї з найважливіших форм державного регулювання сільського господарства. Завданням правоохо­ронної діяльності органів нашої держави у сфері сільського господарства є, передовсім, дотримання законності в усіх сферах виробничо-господарської діяльності суб'єктів аграр­ного підприємництва усіх організаційних форм, схоронність їхнього майна, захист прав членів, інвесторів і трудових прав найманих працівників.

Головна роль у здійсненні правоохоронної діяльності на­лежить органам прокуратури, на які цей обов'язок покла­дено Конституцією України і Законом "Про прокуратуру".

7. Органи державного управління сільського господарства у своїй діяльності здійснюють також різні організаційні дії. Мета такої діяльності органів державної виконавчої влади галузевої компетенції не лише збігається з правовою, але й їх реалізація завжди грунтується на визначеній норма­тивній базі. До організаційних форм державного регулю^ вання сільського господарства слід~5іднести: роз'яснення змісту правових актів, проведення службових нарад, скла­дання інструктивних листів, оглядів, узагальнень тощо. В багатьох випадках результати проведення організаційних дій є основою для розроблення і прийняття нормативних

актів. ....

Мета організаційних дій — в забезпеченні чіткої макси­мально ефективної діяльності сільського господарства і тісно пов'язаних з ним інших галузей АПК. Природно, що для функціонування сільського господарства важливого значення набувають зміст і суть організаційних дій всієї системи органів законодавчої та виконавчої влади.