Тестові питання

1. Медична наука у Візантійській імперії (основне значення для людства):

* донесла до нащадків досягнення античної медицини;

- стала основою сучасної медицини;

• донесла до нащадків досягнення медицини в стародавньому Єгипті;

• створила свою систему в наданні медичної допомоги населенню.

2. Найбільш відомими лікарями Візантійської імперії є:

* Павло, Олександр, Аецій, Орибасій;

• Архіген, Аецій, Олександр, Філумен;

• Руфа, Павло, Архіген, Атеная;

• Атеная, Орибасій, Філумен, Руфа.

3. Орибасій з Пергама жив у:

* 4 – му столітті;

• 5 – му столітті;

• 6 – му столітті;

• 7 – му столітті.

4. Аецій з Аміди жив у:

* 6 – му столітті;

• 4 – му столітті;

• 5 – му столітті;

• 7 – му столітті.

5. Павло з о. Егіна жив у:

* 7 – му столітті;

• 4 – му столітті;

• 5 – му столітті;

• 6 – му столітті.

6. Олександр з Тралл жив у:

* 6 – му столітті;

• 4 – му столітті;

• 5 – му столітті;

• 7 – му столітті.

7. Павло з о. Егіна:

* життя і діяльність пов'язана з Олександрією Єгипетською; він вважається найвидатнішим хірургом свого часу;

• життя і діяльність пов'язана з Константинополем; основний його внесок у галузі шкірних і венеричних хвороб;

• життя і діяльність пройшла в Орхиді; він вважається великим інтерністом свого часу;

• життя і діяльність пройшли в Кесарії; основний його внесок в офтальмологію.

8. Орибасій з Пергама:

* медицину вивчав в Олександрії Єгипетській; автор енциклопедичної праці «Лікарські збори»;

• медицину вивчав у Пергамі; автор медико-хірургічного збірника;

• медицину вивчав у Кесарії; автор праці «Tetrabiblos»;

• медицину вивчав у Константинополі; автор твору про жіночі хвороби.

9. Олександр з Трал:

* автор праці про внутрішні хвороби, брав участь у боротьбі з «чумою Юстиніан»;

• автор праці про хірургію, працював в Орхиді;

• автор праці про очні хвороби, працював у Римі;

• автор праці про шкірні і венеричні хвороби, брав участь у боротьбі з лепрою.

10. Аецій з Аміди:

* навчався в Олександрії, автор праці «Tetrabiblos»;

• навчався в Толедо, автор праці про чуму;

• навчався в Монпельє, автор праці «Загальнодоступні ліки»;

• навчався в Константинополі, автор праці «Синопсис».

10. Лікарська справа у Візантійській імперії:

* лікарні при монастирях;

• лікарні св. Лазаря (лазарети);

- лікарні при храмах;

• світські лікарні.

11. Центри медичної освіти у Візантії:

* Олександрія, Константинополь, Орхид;

• Кордова, Дамаск, Бухара;

• Каїр, Самарканд, Салерно;

• Монпельє, Толедо, Болонія.

12. Арабомовна культура і медицина (центри медичної науки і вищої освіти):

* Кордова, Дамаск, Бухара;

• Монпельє, Толедо, Орхид;

• Багдад, Кесарія, Стамбул;

• Каїр, Самарканд, Салерно.

13. Абу Бакр Ар-Разі (Разес) жив у:

* 9 – 10 – му ст.;

- 10 – 11 – му ст.;

- 12 – му ст.;

- 13 – му ст.

14. Абу Алі Ібн Сіна (Авіценна) жив у:

* 10 – 11 – му ст.;

• 9 – 10 – му ст.;

• 12 – му ст.;

• 13 – му ст.

15. Абу-л-Касім Аз-Захраві жив у:

* 10 – 11 – му ст.;

• 9 – 10 – му ст.;

• 12 – му ст.;

• 13 – му ст.

16. Ібн ан-Нафіс жив у:

* 13 – му ст.;

• 9 – 10 – му ст.;

• 10 – 11 – му ст.;

• 12 – му ст.

17. Абу Бакр ар-Разі - автор твору:

* «Про віспу і кір»;

• «Трактат про хірургію та хірургічні інструменти»;

• «Меморандум для окулістів»;

• «Про шкіряні захворювання».

18. Роль Абу-л-Касім Аз-Захраві в розвитку медицини:

* зробив внесок у розвиток хірургії;

• зробив внесок у розвиток навчання про очні хвороби;

• зробив внесок у розвиток анатомії і фізіології;

• виклав усю теоретичну і практичну медицину в строго систематичній формі.

19. Ібн ан-Нафіс:

* описав мале коло кровообігу;

• висунув ідею корекції зору за допомогою двовипуклих лінз;

• запропонував операцію видалення катаракти шляхом відсмоктування кришталика порожнистою голкою;

• описав інструмент для вилучення сторонніх тіл із глотки.

20. Основні лікарські школи в Західній Європі в період раннього і розвинутого середньовіччя:

* Салерно, Монпельє, Болонія;

• Падуя, Монпельє, Піза;

• Неаполь, Салерно, Падуя;

• Салерно, Піза, Болонія.

21. Салернська лікарська школа виникла в:

* 9 – му столітті;

• 10 – му столітті;

• 11 – му столітті;

• 12 – му столітті.

22. Лікарська школа Монпельє існує з:

* 12 – го століття;

• 9 – го століття;

• 10 – го століття;

• 11 – го століття.

23. Медичний факультет Болонського університету існує з:

* 12 – го століття;

• 9 – го століття;

• 10 – го століття;

• 11 – го століття.

24. Із Салернською лікарською школою пов'язана діяльність:

* Костянтина Африканського;

• Мігеля Сервета;

• Гі де Шоліака;

• Амбруаза Паре.

25. Магістром у Монпельє був:

* Арнольд з Вілланови;

• Д. Фракасторо;

• Ієронім Фабрицій;

• Бартоломей Євстахій.

26. У Болонському університеті працював:

* Мондіно де Луцці;

• Яків Сильвій;

• Реальдо Коломбо;

• Габрієль Фаллопій.

27. Найбільшого поширення в Західній Європі в період раннього і розвиненого середньовіччя набули:

* лепра і чума;

• сифіліс і лепра;

• чума і холера;

• холера і сифіліс.

28. Пандемія чуми в Західній Європі у середньовіччі була в:

* 14 – му столітті;

• 12 – му столітті;

• 13 – му столітті;

• 15 – му столітті.

29. Перші карантини в Західній Європі з'явилися в:

* 14 – му столітті;

• 12 – му столітті;

• 13 – му столітті;

• 15 – му столітті.

30. Перші карантини в Західній Європі з'явилися в:

* Італії;

• Греції;

• Франції;

• Іспанії.

31. Найбільшого поширення в Західній Європі лепра одержала в:

* 11 – 13 – му ст.;

• 7 – 9 – му ст.;

• 9 – 11 – му ст.;

• 13 – 15 – му ст.

Заняття 5

Тема Медицина періоду пізнього середньовіччя (ХV – XVII ст.).

Мета - ознайомитися з розвитком медицини в Західній Європі в період пізнього середньовіччя – епоху Відродження (ХV – XVII ст.).

Питання для самоконтролю

1. Андреас Везалій і його праці.

2. Мігель Сервет: лікувальні погляди і медичні праці.

3. Реальдо Коломбо, Габрієль Фаллопій, Ієронім Фабрицій, Бартоломео Євстахій і їх праці.

4. Становлення фізіології як науки.

5. Ятрофізичний, ятромеханічний і ятроматематичний напрямок у медицині.

6. Внесок Парацельса (Теофраста фон Гогенгейна) в розвиток медицини.

7. Внесок Д. Фракасторо в розвиток медицини.

8. Особливості надання хірургічної допомоги в середньовічній Європі. Три категорії хірургів.

9. Внесок Амбруаза Паре в розвиток медицини.

План для самостійної роботи

1. Складання структурно-логічних схем теми:

1.1. «Золотий вік» анатомії.

1.2. Становлення фізіології як науки.

1.3. Падуанський університет – передовий центр наукової думки епохи Відродження.

1.4. Розвиток клінічної медицини в період пізнього середньовіччя.

2. Заслуховування й обговорення рефератів.

План самостійної підготовки

Ознайомитися з матеріалами лекції і підручника.

Список літератури

Основна:

1. Матеріали лекцій.

2. Сорокина Т.С. История медицины. – М.: ПАИМС, 1994. – С. 186-206.

3. Верхратський С.А. Історія медицини. – 3 – тє видання. – К.: Вища школа, 1983. – С. 68-88.

Додаткова:

1. К истории медицины Возрождения: врачебные взгляды и медицинские труды М. Сервета./В.И. Бордулин, Е.Е. Бергер // Проблемы социальной медицины и история медицины. – 1994; - № 1. С. 54-57.

2. Быков К.М. Уильям Гарвей и открытие кровообращения. – М., 1957.

3. Везалий А. О строении человеческого тела. – М.: Медицина, 1950-1954. - Т. 1 – 2.

4. Везалий А. Эпитоме. – М.: Медицина, 1974.

5. Гончаров Н.И. Зримые фрагменты истории /Литературно-анатомическое наследие XVI-XVIII вв. – Волгоград; Нижневолжское кн. изд-во, 1984.

6. Гребенников Е.А. Николай Коперник. – М.: Наука, 1982.

7. Жданов Д.А. Леонардо да Винчи – анатом. - Л.: Медгиз, 1955.

8. Заблудовский П.Е. Парацельс – врач, мыслитель, новатор/ К 500-летию со дня рождения // Проблемы социальной медицины и истории медицины. – 1994. - № 1. - С. 57-61.

9. Куприянов В.В. Андрей Везалий в истории анатомии и медицины. – М.: Медицина, 1964.

10. Леонардо да Винчи. Избранные естественнонаучные произведения. – М., 1955.

11. Терновский В.Н. Андрей Везалий. – М.: Наука, 1965.

12. Тикотин М.А. Леонардо да Винчи в истории анатомии и физиологии. – Л.: Медгиз, Ленинград. отд-ние, 1957.

13. Тикотин М.А. К истории манускриптов Леонардо да Винчи по анатомии и физиологии, их издания и исследования. – Л., 1960.

14. Фракастро Д. О контагии, контагиозных болезнях и лечении. – М.: Изд-во АН СССР, 1964.

15. Фракастро Д. О сифилисе. – М.: Гос. изд-во мед. литературы, 1956.

Обговорення результатів і підбивання підсумків заняття.

Навчальні засоби: атлас, альбом, література.