9. Назвіть основні правила вербального спілкування.

Розмовляючи з ким-небудь, необхідно дивитися в очі співрозмовнику і пам’ятати, що ваш погляд повинен виражати людяність. Під час спілкування не слід стояти надто близько до співрозмовника, дихати йому в обличчя.

Треба пам’ятати, що обличчя прикрашає невимушений погляд.

Порядну людину в розмові характеризують чесність, прямота, правдивість і доброзичливість.

Українська мова напрочуд багата, тому не варто вживати іншомовні слова, щоб хизуватися своєю обізнаністю. Використовуючи іншомовні слова, треба правильно їх вимовляти, точно знати значення і бути впевненими у тому, що іншим вони зрозумілі, що саме це іншомовне слово, потрібне в даному контексті.

10. Розкрийте зміст поняття ―коректність‖.

Готуючись виступати перед аудиторією, необхідно добре продумати свій виступ. Не варто випробовувати терпіння присутніх надто довгими промовами. Під час виступу треба говорити легко, доступно, можна зрідка підглядати, при потребі, в текст промови. Виступ закінчується подякою слухачам за їх увагу.

Присутні на виступі чи нараді не повинні дрімати, позіхати, жувати жуйку, пити чи їсти, голосно перемовлятись із сусідами. Така поведінка може образити того, хто виступає.

Критика, якщо її використовують, повинна бути тактовна, без перебільшень і драматизації. Треба поважати людську гідність того, кого критикуєте. Мета критики – усунути недоліки.

Необхідно зважати на обставини, за яких застосовується критика, дається комусь оцінка чи характеристика. Похвальне слово краще сказати вголос, бо воно сприяє авторитету людини, окрилює її. Щось неприємне краще висловити віч-на-віч.

Коректність – основний показник мистецтва критики та спілкування загалом. Працівник повинен бути коректним з оточуючими незалежно від настрою, неприємностей на роботі чи вдома. Недопустимо ―зривати зло‖ на своїх підлеглих, колегах чи громадянах. Здатність стримуватись, контролювати свою поведінку за будь-яких обставин – ознаки вихованої особистості.

11. Назвіть основні правила службової телефонної розмови.

Телефонні розмови бувають службові та приватні. Але є низка етичних та етикетних правил, які будуть корисними для працівника МНС в обох різновидах телефонування.

Передусім, треба пам’ятати, що у телефонній розмові необхідно виразніше, трохи голосніше і повільніше ніж у живому мовленні, вимовляти слова та фрази, говорити стисло, щоб не марнувати час співрозмовника. Особливо чітко слід вимовляти прізвища, цифри, назви об’єктів і установ. Найчастіше працівник МНС використовує, наприклад, таку мовну формулу ―Доброго дня. Це капітан Петренко...‖.

Дехто має звичку, помилково вважаючи, що співрозмовник не бачить його, допускати в розмові нетактовність і навіть грубість. Користуючись телефоном, слід дотримуватись коректності в поведінці, не робити іншим того, що вам самим неприємно.

Розмова службовим телефоном повинна бути короткою і діловою. Специфіка службової діяльності вимагає від працівника МНС уміння коротко і ясно викладати головне.

Якщо вам телефонують на роботу в особистих справах, а ви зайняті, слід вибачитися, ввічливо попросити зателефонувати згодом. У приватних справах не варто звертатися до друга чи знайомого за службовим телефоном.

Зловживати телефонними розмовами просто некультурно. За правилами ввічливості, тривалість розмови встановлює той, хто телефонує. Нечемно висловлювати своє обурення, якщо хтось помилково набрав ваш номер.

Службова телефонна розмова регламентується трудовою дисципліною, тому її специфіка вимагає чіткості й ясності, обачності, суворого дотримання службової таємниці.

Вихована людина не дозволить собі турбувати співробітників чи навіть близьких товаришів рано-вранці, пізно ввечері, вночі, коли вони відпочивають. Це правило не поширюється на працівників МНС, яких необхідно викликати на роботу за службовою необхідністю.