6. Взаємовизнання дипломів як чинник інтеграції освіти. Європейський зразок додатка до диплома

Визнання освіти чи кваліфікації - це формальне підтвердження компетентним органом цінності іноземної освітньої кваліфікації з метою доступу до освітньої та/або професійної діяльності. Кваліфікація може бути визнана або з метою подальшого навчання на даному рівні (академічне визнання ), або для використання звання чи здійснення професійних цілей (професійне визнання). Визнання може відноситися також до вищого навчального закладу в цілому (як до авторитетної навчальної установи з високим рейтингом) іншим навчальним закладом або іншим органом (державним чи роботодавцем). Порядок визнання кваліфікацій визначено Лісабонською конвенцією з визнання в рамках Конвенції Ради Європи, що стосується вищої освіти в європейському регіоні, прийнятої в Лісабоні у квітні 1997 р.

Академічне і професійне визнання

Академічне визнання - це визнання курсів, кваліфікацій або дипломів одного (національного або іноземного ) вищого навчального закладу іншим. Необхідне як основа для доступу до нового подальшого навчання в іншому навчальному закладі (кумулятивне визнання ) або як визнання, що дозволяє певне звільнення від необхідності наново вивчати елементи програми (визнання виконання навчального плану). Наступним типом академічного визнання є визнання навчання в якому-небудь іншому вищому навчальному закладі, яке заміщує аналогічний період навчання в своєму закладі освіти. Таке визнання (визнання заміщенням ) функціонує в Європейській кредитно-трансферній системі (див. ECTS).

Професійне визнання — це право працювати за фахом і згідно з професійним статусом відповідного власника кваліфікації. У Європейському Союзі визнання за професійними якостями є легальним актом, яким компетентний орган країни, що приймає, визнає (підтверджує), що кваліфікації, одержані претендентом в іншій країні-учасниці ЄЄ, підходять для здійснення на її території професійної діяльності, котра регулюється законом

Визнання здійснює компетентний орган визнання -установа, офіційно уповноважена приймати обов'язкові до виконання рішення про визнання іноземних кваліфікацій.

Для спрощення процедури визнання освітніх кваліфікацій як результат роботи спільної робочої групи Європейської комісії - Ради Європи у 1997-1998 рр. було розроблено і запропоновано уніфікований зразок Додатка до Диплома про освіту.

Вказівки щодо створення Додатка до Диплома Загальні вимоги.

Додаток до Диплома рекомендується складати відповідно до таких принципів:

1. Складовою частиною кожного заповненого Додатка до Диплома повинна бути коротка пояснювальна записка (у верхній частині екземпляра додатка), основною функцією якої є допомога університетам, працедавцям та іншим потенційним користувачам інформації.

2. Освітні установи повинні дотримуватися структури і по­слідовності інформації, що були розроблені і тестувалися в ході пілотного проекту. Різні адаптовані версії також тестувалися, у результаті чого було визначено, що вони недостатньо чіткі і не сприяють полегшенню сприйняття того, хто розглядає додаток.

3. Додатки треба заповнювати дуже точно та ретельно, щоб уникнути неточностей, неповноти інформації або неправильного трактування. Дуже довгих і дуже складних додатків потрібно уникати, представляти інформацію настільки стисло, наскільки це можливо.

4. У поєднанні з документом, що засвідчує отримання кваліфікації, додаток повинен давати достатню інформацію, щоб дозволити тому, хто його розглядає, оцінити дану кваліфікацію і визначити, чи відповідає дана кваліфікація меті, для якої її хочуть використовувати (тобто доступ до академічних програм, звільнення від частини програми, працевлаштування / право практикуватися по професії і т.п.).

5. Додаток повинен завжди супроводжуватися оригіналом документа про кваліфікацію, оскільки додатки, зазвичай не мають юридичної сили. Хоча Додаток до Диплома не є офіційним документом про статус установи та кваліфікацію і того, чи є вони визнаною частиною національної системи вищої освіти, все ж повинен містити інформацію про це.

6. У Додатку завжди повинні вказуватися ім'я власника і назва кваліфікації, назва і статус установи, яка її присвоїла, і класифікація присудженого звання. Все це повинно бути представлено мовою першоджерела. Неправильні переклади вводять в оману фахівців, які оцінюють кваліфікації. Транслітерації допускаються у випадках, якщо алфавіт відмінний від латинського.

7. Додатки не повинні містити оцінної думки, тверджень про еквівалентність і пропозицій із визнання.

У додатках подається вичерпна інформація за всіма пунктами. Там, де інформації не надано, необхідно зазначити причини її відсутності.