3.2. Екологія кишковопорожнинних.

Кишковопорожнинні переважно морські мешканці. Виключення складають не більше двох десятків прісноводних видів. Цих тварин з повним правом можна віднести до хижаків. Кормом їм слугують переважно інші тварини від мікроскопічно малих (у коралів) до досить крупних ракоподібних та риб (у анемон). Ця група тварин є процвітаючою. Вони займають майже всі можливі водні місця існування. Це і мілководдям з добре прогрітою водою, і холодноводні форми, наприклад вже згадувана ціанея. Деякі медузи ведуть глибинний спосіб життя (від 1 до 6 км). Звичайно на більш значних глибинах їжу знайти не так просто. Тому вони не переслідують здобич, а приманюють її світлом. Свічення відбувається за рахунок особливої речовини люциферину, яка повільно окислюючись дає тривале і яскраве світло. На це світло зпливаються рачки та хижаки, що ними живляться. Нарешті всі вони стають жертвами чисельних щупалець медузи.

Цікаві приклади вступу кишковопорожнинних до сімбіозу. Так, поліпи, що ведуть прикріплений спосіб життя поступово обростають іншими організмами – ракоподі- бними, асцидіями, іншими кишковопорожнинними тощо. Частіше при обростанні певні види віддають переваги також певним видам поліпів. Таку форму взаємовідносин можна віднести до коменсалізму. В цих випадках частина здобичі потрапляє до коменсала.

Явище обростання перетворилося в деяких випадках в більш складні форми – мутуалізм. Прикладом може бути співіснування актинії з раками-відлюдниками, які поселяються в порожніх раковинах молюсків (рис.34).

Рис.34. Різні форми мутуалізму. Зліва – актинії поселилися на раковині рака-відлюдника; зправа – краб, що несе на обох клешнях по одній актинії.

Актинія поселяється на раковині, а рак схований в раковині. Така форма взаємовідносин вигідна для обох партнерів. Рак весь час мандрує з раковиною, піднімає з дна мілких тварин, якими живиться актинія. А актинія маскує раковину і захищає жалким апаратом. Цікаво, що раки навмисне відшукують раковини для поселення вже з актиніями. Інші раки здатні переносити актиній на свої раковини.

Відомі і інші форми таких взаємовідносин. Так деякі краби тримають у клешнях двох актиній, які використовуються як захист від ворогів і для добування їжі (рис.34). Існує симбіоз актиній та риб. Так в австралійських водах мешкає одна з найкрупніших актиній, рот якої у діаметрі сягає 1,5 м. В її чисельних щупальцях ховаються маленькі рибки амфіпріони. Вони ніколи не віддаляються від актинії більш як на 1 м. При найменший небезпеці рибки миттєво ховаються серед щупалець. В свою чергу їх яскраве забарвлення приваблює жертв актинії, а також частина здобичі рибок теж дістається поліпам.

Деякі сцифомедузи і коралові поліпи вступають до симбіозу з одноклітинними пірофітовими водоростями.

Серед кишковопорожнинних зустрічаються і паразитичні форми. У деяких гідроїдних медуз планула осідає не дно, а прикріплюється до парасольки інших медуз. Личинка перетворюється у поліпа, який утворює хоботок і запускає його в гастральну порожнину хазяїна. Поліп-паразит брунькується, а потім відкріплюється, перетворюючись у медузу.

Досить вагоме і практичне значення кишковопорожнинних. Вже згадувалося, що в Азії деяких медуз вживають в їжу, називаючи ці страви “кришталевим м‘ясом”. Використовує людина і корали. Найбільшу небезпеку являє добування коралів як будівельний матеріал. При цьому руйнують коралові рифи і пов‘язані з ними складні та багатющі за видами екосистеми. Все більшого негативного впливу зазнають рифи і від стічних вод. Маленькі поліпи-будівники найбільш чутливі до найменшого забруднення води.

Руйнування зазнають рифи і від використання коралів як сувенірів. Особливо страждають колонії благородного коралу. Уряди деяких країн Середземномор’я, Близького Сходу, Австралії тощо, змушені обмежувати добування коралів.