3.6.3. Перспективний (рекомендаційний розділ)

Третій розділ – це основна частина курсової роботи, яка повинна бути присвячена перспективі розвитку досліджуваного підприємства і розробці комплексу стратегій. У першому підрозділі третього розділу доцільно у цілому обґрунтувати вибір корпоративної (ділової) стратегії досліджуваного підприємства, що логічно витікає із підрозділу 2.3, у незалежності від основної теми дослідження.

У другому підрозділі необхідно розробити функціональні та операційні стратегії досліджуваного підприємства. В останньому підрозділі необхідно обрахувати ефективність запропонованого автором стратегічного напряму розвитку підприємства.

У третьому розділі доцільно вказати на основні напрями вдосконалення стратегічної діяльності досліджуваного підприємства та приведення її у відповідність до умов ринку із врахуванням посилення інтеграційних процесів в економіці України, надати узагальнену оцінку ефективності розроблених пропозицій, оцінити практичну спрямованість та цінність роботи, вказати на механізми реалізації зроблених пропозицій. Обсяг 3-го розділу може складати 35–40% від загального обсягу роботи, або 23–25 сторінок друкованого тексту.

3.7. Висновки і пропозиції

Логічним завершенням курсової роботи є висновки. Головна їх мета – підсумки проведеної роботи. Висновки подаються у вигляді окремих лаконічних положень, методичних рекомендацій. Дуже важливо, щоб вони відповідали поставленим завданням, які були зазначені у вступі.

У висновках необхідно зазначити не тільки те позитивне, що вдалося виявити в результаті вивчення теми, а й недоліки та проблеми практичного характеру, а також конкретні рекомендації та пропозиції щодо їх усунення.

У висновках потрібно наголосити на якісних та кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів дослідження, викласти рекомендації з приводу удосконалення існуючої стратегії або розроблення нової.

У стислій формі, в логічній послідовності викладаються зроблені автором узагальнення – висновки конкретного характеру, які повинні бути покладені в основу доповіді при захисті курсової роботи. Крім того, висновки не повинні носити характер анотацій, а мають відображати узагальнення теоретичного і практичного характеру.

Головна вимога до заключної частини дослідження, тобто висновків, не повторювати зміст вступу і основної частини роботи. Обсяг висновків, як правило, складає 6–7% від загального обсягу роботи, або 4–5 сторінок друкованого тексту.

3.8. Список використаних джерел

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. У цій структурній частині курсової роботи зазначаються перелік всіх використаних джерел, якими користувався студент під час проведення дослідження. Необхідно зазначати не лише перелік літературних джерел, а й статистичних збірників і брошур, офіційних сайтів із всесвітньої мережі Інтернет і т.ін.

Матеріал у бібліографічному переліку може бути розташований у такому порядку: алфавітний порядок прізвищ перших авторів або заголовків (такий спосіб є найпоширенішим та універсальним); у хронологічному порядку або за порядком появи посилань у тексті (такий спосіб вважають у ВАК найдоцільнішим).

Для студентських курсових робіт доцільним є алфавітно-нумераційний порядок запису літературних джерел. Записи розташовують в алфавітному порядку за прізвищами авторів або перших слів назв творів, записаних не на автора. Авторів, які мають однакові прізвища, записують у алфавітному порядку їхніх ініціалів. Праці одного автора розміщують за алфавітом перших букв назв його праць. Праці одного автора з однаковою назвою записують за хронологією.

Номер у списку літератури має відповідати лише одному джерелу. Список літератури має єдину наскрізну нумерацію від першого до останнього номера. Літерні додатки (а, б, в і т.ін.) до порядкових номерів не передбачені.

Основна вимога до укладання списку використаних джерел – однотипне оформлення і дотримання чинного державного стандарту на бібліографічний опис творів друку. Список літератури оформлюється відповідно до державного стандарту України ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 (Бюлетень ВАК України, № 5, 2009). Приклад наведено у додатку В.