- •Вступ. Поняття етносу
- •2. Територія проживання українців
- •Культурна та духовна спадщина
- •3.1. Трипільці – пращури українців
- •3.2. Європейські традиції української культури
- •Українська хата
- •3.4. Рушники
- •Українська кухня
- •3.6.1. Жіночий одяг
- •3.6.2. Чоловічий одяг
- •3.6.3. Верхній одяг
- •3.6. Український одяг
- •3.6.4 Головні убори
- •3.6.5 Взуття українських селян
- •3.7. Поняття краси в Україні
- •3.8. Писанки – важлива частина обрядової культури українців
- •3.10. Український хутір
- •3.11. Музика
- •3.12. Мовою танцю
- •Українська мова
- •Характер українців
- •6. Собор українських земель
- •7. Висновок
Характер українців
Відомий український філософ Дм. Чижевський вважав, що головними відмінними рисами українців є індивідуалізм та емоційність. Козацькі походи і далекі чумацькі мандрівки, важка праця хліборобів на степових просторах сприяли самозаглибленню і розвиткові мрійливості («замріяності»). Безкрайні рівнини, заворожуюча тиша і посвист степового вітру створювали в українців філософський, глибоко релігійний настрій.
Помірний клімат, відсутність скелястих гір і непрохідних лісових нетрів — усе це формувало в українців характер помірний, обережний, скептичний («це діло треба добре розжувати») і недовірливий стосовно авторитетів, котрі вважають, що володіють абсолютною істиною. Традиційне українське суспільство здавна мало порівняно високий рівень самоорганізації. Причому українці схильні до створення насамперед
малих співтовариств на принципах добровільного об’єднання — братерства, громади, чумацькі валки, кооперація тощо.
Українці більш стримані та мовчазні, більше заглиблені в себе. Вони не схильні поспішно брататися з першим зустрічним, довго пам’ятають образи — у цьому вони схожі на народи Кавказу — і не заспокоюються, поки не помстяться за образу. У той же час, українцям властива релігійна і національна терпимість.
Як і більшість європейських народів, українці за своєю природою — затяті індивідуалісти. У них помітно виражені типові для європейців любов до порядку, потяг до чистоти, охайності, акуратності в побуті. Українські жінки не тільки щотижня мили та прибирали свої хати, але й раз на два тижні заново білили їх — як усередині, так і ззовні.
Разом з тим, українці відрізняються гостинністю, життєрадісністю, артистизмом. Свідченням тому — їхнє іскрометне почуття гумору. На картинах мандрівного українського філософа Григорія Сковороди навіть Христос сміється — це просто немислимо в інших, більш стриманих національних і релігійних традиціях.
Зрозуміти особливості душі, темпераменту, характеру народу — значить одержати
ключ до розуміння його історичної долі. Душа українців за всіх часів була і залишилася внутрішньо вільною, темпераментною, співучою, вона завжди і скрізь прагнула до незалежності, волі й не терпіла ніяких моральних кайданів. Але разом із волелюбністю національному характеру українців притаманні любов до стабільності, порядку і творчий добір кращих традицій.
6. Собор українських земель
Національне і державне відродження України спирається на принцип «соборності». У чому ж його суть? Насамперед — у збереженні духовної єдності українських земель. При цьому регіони повинні мати повну економічну й адміністративну самостійність. Інакше й не можна — адже захід і схід, північ і південь нашої країни відрізняються не лише природнокліматичними умовами, але й історичними традиціями, етнічним і релігійним складом населення.Це різноманіття — багатство нашої країни, яке необхідно за всяку ціну зберегти.
Серце Батьківщини центральний регіон України розсічений могутнім дніпром на лівобережжя та правобережжя. У минулому цей поділ мав величезне значення. Саме по дніпру проходила лінія згубних для України розколів починаючи з князівських часів і аж до епохи руїни. Землі, які називають «серцем України»,— не тільки географічне ядро країни, але й духовний центр української нації. тут зародилася київська русь, тут виникла козацька держава — Гетьманщина, тут на основі говірок місцевих жителів сформувалася українська літературна мова.У наші дні центральний регіон України набув важливого економічного значення. тут розвинуто практично всі галузі промисловості і ведеться інтенсивне сільське господарство.
На мальовничих пагорбах над Дніпром розкинулася столиця України — Київ. Датою заснування міста вважається 482 рік, а його засновником — легендарний князь Кий. На території Києва збереглося біля тисячі пам’ятників історії, археології, містобудування й архітектури, монументального мистецтва. У Києві працює Президент України, тут зосереджені усі вищі органи влади та управління — Верховна рада України, кабінет міністрів, міністерства і відомства. Але Київ — не лише центр керування нашою державою, це й гігантський сучасний мегаполіс з населенням у два з половиною мільйона чоловік, а також індустріальний гігант, найбільший культурний, науковий та освітній центр. У місті ведеться масштабне житлове будівництво, яке оновлює його обличчя.
Полтава під іменем Лтава вперше згадується в Іпатіївському літописі під датою 1174 рік. Це стародавнє місто, яке не раз ставало свідком грізних історичних подій, лежить на берегах однієї з найчистіших річок України — Ворскли. Полтавський козацький полк входив до складу війська Богдана Хмельницького, тут у 1709 році відбулася знаменна для долі України Полтавська битва. Сучасна Полтава — великий центр промисловості, освіти та сільськогосподарського виробництва Центру України.
Черкаси були центром Черкаського козацького полку, але саме місто, що нині лежить на березі Кременчуцького водоймища, набагато древніше — у документах воно згадується ще в 1364 році. Нині це великий центр машинобудування і виробництва будівельних матеріалів, один із важливих портів на Дніпрі.
Ще в 1362 році Вінниця була відома як могутня фортеця, що належала до ЛитовськоРосійського князівства. Нині це одне з найкрасивіших міст України, що потопає в зелені садів і парків.
Засновані в середині XVII століття Суми були центром Сумського слобідського полку. Місто багаторазово піддавалося набігам кримських татар і прославилося своєю стійкістю і мужністю жителів. У XIX—XX століттях Суми стали великим торговельним і промисловим центром Півночі України. У місті працюють машинобудівні, хімічні підприємства, добре розвинуто виробництво будівельних матеріалів, харчова і легка промисловість.
Чернігів заснований у VIII столітті. На весь світ відомі чернігівські храми й, зокрема, П’ятницька церква і СпасоПреображенський собор. У місцевому історичному музеї зберігається багата колекція козацької зброї і рукописна копія знаменитої острозької Біблії.
Коростень — одне з найдревніших міст України, розташованих на Поліссі. Тут знаходилася столиця древлянських князів.
Житомир відомий із другої половини ІХ століття. Місто розташоване на притоці Дніпра — річці Тетерів. Житомир був заснований у IX столітті, у 1320 році його було захоплено литовцями, а в 1569 році — поляками. Рідне місто письменника В. Г. Короленка і головного конструктора космічних ракет С. П. Корольова.
На крайньому півдні України розташований Кримський півострів. Невисокі Кримські гори, що піднімаються на півдні півострова, закривають від степу прибережну зону із середземноморським кліматом — Південний берег Криму, знаменитий своїми курортами.
Сімферополь заснований у 1784 році на місці скіфського городища Неаполь, яке знаходилося неподалік від татарського міста АкМечеть. Сьогодні це великий ромисловий і комерційний центр, розташований у розвинутому сільськогосподарському регіоні.
Севастополь виник на місці давньогрецької колонії Херсонес. У наші дні Севастополь — головна база військовоморського флоту України.
Південний берег Криму знаменитий своїми палацами і парками, створеними в XVIII— XIX століттях. Серед них такі архітектурні шедеври як Алупкінський та Воронцовський палаци, Лівадійський палацовопарковий комплекс, Масандрівський, Фороський, Сімеїзький та Гурзуфський парки, що входять до складу Великої ялти.
Приморські міста Одеса, Миколаїв, Херсон — вражаюче сполучення південного містакурорту і могутнього транспортного вузла — великого морського порту України.
Західна Україна (до неї входять Рівненська, Львівська, Тернопільська та ІваноФранківська області) історично поділяється на Галичину та Волинь, а етнографічно — на Гуцульщину, Лемківщину і Бойківщину. На думку деяких авторитетних істориків,
саме тут, у географічному центрі Європи, на схилах Карпатських гір знаходилася прабатьківщина усіх слов’ян. Західні українці дуже працьовиті, їхні родини відрізняються найвищими показниками народжуваності в Україні і найнижчим рівнем розлучень. Слід зазначити також, що в західних областях найнижчий рівень злочинності. Західні українці добре відомі своїм щирим патріотизмом і традиційною релігійністю.
На північ від Карпатських хребтів, над рікою Полтвою, притоком Західного Бугу, лежить одне з найкрасивіших міст Європи — стародавній Львів. Він був заснований у середині ХІІІ століття ГалицькоВолинським князем Данилою Романовичем і названий на честь його сина Лева. Щасливо уникнувши руйнувань у часи світових воєн, Львів —
справжній музей європейської архітектури.
Найзахідніша частина України — Закарпаття — географічно поділяється на низинну та гірську області. Звідси й традиційний поділ жителів Закарпаття на «верховинців» та «долинян».Цей регіон у наші дні очікує велике майбутнє — тут швидко розвивається туристична індустрія, сільське господарство, зберігаються традиційні ремесла та промисли.
Буковина (Чернівецька область) розташована на крайньому південному заході України. органічне сполучення європейських і споконвічних українських традицій роблять Буковину справді унікальним регіоном нашої країни.
Місто Луцьк згадується в стародавніх літописах ще в 1085 році. Унікальна визначна пам’ятка Луцька — його історикоархітектурний заповідник. У місті розвинуто автомобілебудування, виробляється електроапаратура, розвивається освіта і культура
Південна, або степова Україна займає особливе місце в історії країни. Ця причорноморська область утворилася з колишніх земель війська Запорізького, володінь кримських татар і османської імперії.Починаючи з другої половини XIX століття український Південь починає перетворюватися на густонаселений край з розвинутою промисловістю і сільським господарством, з великим числом крупних міст. Цьому сприяло відкриття багатих запасів корисних копалин — вугілля та залізної руди.
У наші дні Донецький кам’яновугільний басейн (Донбас) і Криворіжжя стали символом індустріальної могутності України.
Дніпропетровськ виник у 1783 році на місці запорізького поселення Мостина. У наші
дні це найбільший промисловий центр і порт на Дніпрі. Тут роблять не тільки важкі преси
й електровози, але і кращі в Східній Європі космічні ракетиносії.
Донецьк — наймолодший обласний центр України (місто виникло в 1870 році). Разом із прилягаючими до нього майже впритул Харцизьком, Макіївкою та іншими містами регіону Донецьк утворює гігантський промисловий район і найбільшу зону міських поселень
У часи свого заснування (у 1780 році) Запоріжжя звалося фортецею олександрівською і боронило південні рубежі Російської імперії. однак весь цей край пов’язаний з історією українського козацтва — поблизу міста на острові Хортиця знаходилася Запорізька Січ. Нині Запоріжжя — найбільший металургійний та енергетичний центр України, а Дніпровська гідроелектростанція — одна з найпотужніших у Європі.
Кіровоград заснований у 1754 році на річці Інгул як фортеця св. Єлизавети. Сьогодні місто широко відоме в Україні своїм машинобудуванням, продукцією харчової та легкої промисловості.
Луганськ заснований у 1795 році на злитті рік Лугань і Вільхова. Це важливий промисловий центр. У місті й області широко розвинутий вуглевидобуток, металургійна, хімічна та деревообробна промисловість.
Лісостепова зона на північному сході українських земель здавна була місцем зустрічі різних культур і цивілізацій — тут проходила межа між кочовою та осілою ліборобськими культурами. Важливою історичною віхою в освоєнні Слобідського краю стало заснування міста Харкова близько 1653—1654 років. Суспільний устрій краю нагадував етьманщину. За кілька десятиліть кочівників удалося подолати, життя стало набагато безпечнішим, тому тут збереглися в недоторканності численні українські традиції та звичаї.
Харків, який перетворився на найбільший торговельний і діловий центр, став столицею Слобідського краю.
