2. Природні умови як чинник розвитку. Поняття про природні умови.
Природні чинники як і раніше відіграють найважливішу роль в житті людства та розвитку людського суспільства.
В 1992 році в Ріо-де-Жанейро проводилась Конференція ООН з питань навколишнього середовища і розвитку. Основні висновки та рекомендації цієї конференції зводяться до того, що “першочерговою умовою сталого (постійного, стабільного) розвитку як окремих країн так і всього людства є вся сукупність природних чинників”. І гасло “розвиток для боротьби з природою” є нині хибним та негативним. Нині нагальною умовою виживання людства є принцип раціонального природокористування та максимального пристосування (адаптації) економіки кожної країни (регіону) до її природних умов.
Облік та адекватне розуміння ролі та місця природних чинників розвитку мають в сучасних умовах життєво важливе значення у сфері управління практично на всіх територіальних рівнях.
Слайд 11
В поняття “природні чинники” як правило включають наступні категорії
природні умови,
природні ресурси,
стійкість ландшафтів,
екологічну ситуацію.
Їх розглянемо нижче з позиції науки про управління.
Під природними умовами розуміють сукупність найважливіших природних характеристик території які відображають основні особливості компонентів природи або місцевих феноменів природи.
Природні умови безпосередньо впливають на життя і господарську діяльність населення. Саме від них залежать розселення населення, розвиток та розміщення продуктивних сил, їх спеціалізація. Природні умови визначають собівартість, а відповідно й конкурентно-спроможність продукції що виробляється в даній країні чи регіоні. А цей момент особливо важливий для країн з великим поширенням екстремальних природних умов.
Слайд 12
До компонентів природного середовища які виступають у ролі природних умов розглядають як правило:
клімат,
геологічне середовище,
поверхневі та підземні води,
ґрунти,
біоту.
Слайд13
Синтезом покомпонентного розгляду природних умов є оцінка ландшафтів або ландшафтних умов загалом. Додатковою і досить вагомою характеристикою природних умов є поширеність місцевих природних явищ – несприятливих та небезпечних явищ природи.
Специфіка природних умов місцевості залежить в першу чергу від її розташування в тій чи іншій природній зоні, наявності на цій території певного набору природних ландшафтів.
Природні зони – це крупні підрозділи географічної оболонки виражені у вигляді широких поясів земної поверхні, об’єднаних подібністю таких характеристик як кількість сонячної радіації, зволоженням території, типом ґрунтового покриву, рослинності та тваринного світу. Основним тут є співвідношення тепла і вологи.
Природні ландшафти - це категорії нижчого територіального рангу ніж природні зони, але вони також є відносно однорідними частинами географічної оболонки, які відрізняються закономірним поєднанням її компонентів і явищ, характером їх взаємозв’язків. Поряд із природними виокремлюють також антропогенні (культурні) ландшафти. Ці ландшафти характеризуються певною мірою цілеспрямованої або ж стихійної трансформації початкових природних ландшафтів.
Ландшафт - це основна категорія територіального поділу природного середовища. Структуру їх визначають процеси обміну речовини та енергії між компонентами ландшафту (гірські породи, ґрунти, рослинність, тощо).
Як в природних так і в антропогенних ландшафтах в певній мірі відбуваються ритмічні та необоротні зміни. ТОМУ і перші і другі є об’єктами регулювання в людській діяльності.
Слайд 14
Серед ландшафтоутворюючих чинників які власне і визначають властивості конкретного ландшафту виділяють зовнішні (космічні та геодинамічні) і внутрішні (які проявляються в процесах взаємодії природних компонентів) чинники. Крім цього всі ландшафтоутворюючі чинники поділяють на зональні (клімат, ґрунти, рослинність) і азональні (рельєф, геологічна будова).
Слайд 15
(!!!!!!!!!!!!) В управлінні загалом та в регіональній політиці зокрема ландшафти розглядаються як природна основа життя і господарської діяльності людей.
При цьому враховуються такі їх властивості як : генезис (походження), тип, стійкість до антропогенного впливу, естетичні якості, ступінь змін чи природна збереженість, характер антропогенного впливу, тощо.
В основі виділення природних зон та ландшафтів лежать кліматичні особливості території які проявляються у вигляді співвідношення тепла і вологи.
Слайд 16
Клімат – це середній багаторічний режим погоди на певній території. Безперечно саме клімат чи не найбільше впливає на життя людей. Одним з найважливіших чинників клімату є тепло. Саме термічні ресурси визначають енергію росту рослин, від кількості тепла залежить тривалість вегетаційного циклі рослин. Така кількість тепла яка потрібна для завершення вегетації рослин називається біологічною сумою температур.
Другим важливим кліматичним чинником є звичайно зволоження території. Недостача вологи звичайно приводить до зменшення рослинної маси, а відповідно й до зниження врожайності вирощуваних культур. Для характеристики зволоження території використовують показники кількості опадів та величини можливої кількості випаровування. Для розрахунків використовують “коефіцієнт випаровуваності” – відношення річної величини кількості опадів до кількості випаруваної води.
Слайд 17
Найважливішим чинником формування природної специфіки регіону є рельєф і геологічна будова. Їх вивченням займаються відповідні наукові напрями - геоморфологія, гідрогеологія, геокріологія, інженерна геологія.
Геоморфологія – наука про рельєф – сукупність форм земної поверхні різних за формами, розмірами, походженням, віку та історії формування і розвитку. За останні століття, особливо в густонаселених районах широкого розповсюдження набуло формування антропогенного рельєфу. Людина в своїй господарській діяльності впливає на рельєф безпосередньо (гірничо-технічні роботи, гідробудівельні роботи, тощо) та опосередковано (наприклад вирубування лісів в савані привело до поширення на ті території пустель та розвитку еолових форм рельєфу, надмірне випасання худоби на крутих схилах спричиняє посиленню водної ерозії і т.д.).
Інженерно-геологічні умови місцевості відображають склад, будову і динаміку верхніх горизонтів земної кори у зв’язку із господарською (інженерною) діяльністю. Інженерна геологія розробляє прогнози процесів і явищ які виникають в грунтах (гірських породах) при будівництві та експлуатації різноманітних споруд. Найбільш сприятливі місця для будівництва господарського об’єкту вибираються на основі саме інженерно-геологічних досліджень території. Наприклад - проводяться відповідні розрахунки стійкості гірських порід при будівництві греблі водосховищ на питання процесів пов’язаних з переробкою берегів, стійкості самої греблі та ін. (подумайте які ще приклади можна навести щодо необхідності проведення інженерно-геологічних робіт).
Слайд 18
Для сільського господарства і цілого ряду інших сфер економіки найважливіше значення мають ґрунтові умови.
Грунт – це особливе природне тіло що формується в умовах перетворення поверхневого шару земної кори під впливом води, повітря, біоти а також включає властивості живої та неживої природи. Найважливішим показником ґрунту є його родючість.
Родючість – це здатність ґрунту забезпечувати рослини засвоюваними поживними речовинами і вологою і відповідно створювати умови для отримання відповідного врожаю.
Прийнято виділяти природну родючість - для природних біоценозів (лісових масивів, степових, пустельних та ін.), а також ефективну родючість – для сільськогосподарських ландшафтів – агроценозів. Для покращення умов росту та розвитку сільськогосподарських рослин у агроландшафтах, проводять агротехнічні, меліоративні та ін. заходи. Показники продуктивності (врожайності) ґрунтів є основою “бонітіровки” - порівняльної якісної оцінки ґрунтів за розробленими шкалами що застосовується до відповідної місцевості. Результати бонітіровки ґрунтів використовуються для цілей управління у вигляді галузевих оцінок для різних видів господарства. (промислове будівництво, транспортне господарство, аграрна сфера рекреація тощо.)
Слайд 19
“Біота” з позиції природничих наук це сукупність живих організмів які живуть на певній території (тобто це фауна і флора цієї території). Рослинність поділяється на корінну тобто первинну, та вторинну. Наприклад: 1) у Карпатах в межах альпійських лук часто спостерігаються вторинні формації біловуса альпійського, який поширився тут внаслідок надмірного випасання на полонинах овець; 2) формування вторинних формацій ялинових лісів на території Буковинських Карпат після вирубки букових лісів ще за часів Австро-Угорського періоду історії Буковини).
Рослинність, яка сформувалася в умовах відповідної природної зони називається зональною. На рівнинах формуються рослинні зони, а в горах чітко простежується висотна поясність. Рослинність що поширюється незалежно від природних зон називають інтразональною.
Серед різноманітних типів рослинності особливе місце належить лісам. Лісам належить особлива роль у формуванні природного середовища планети загалом, вони мають високу екологічну та господарську цінність, тощо. Тому значного розвитку нині набула наука про ліс, сформовано відповідний понятійний апарат цієї науки який дає можливість давати характеристику лісів та розглядати її в питаннях регіонального розвитку та регіональної політики.
Землі на яких безпосередньо проростає ліс відносять до “лісопокритої площі” , а в сукупності із територіями на яких потенційно може проростати ліс (вирубки, лісові галявини, чагарникові зарослі) – до “лісових площ”. Важливим покахником для характеристики природних умов регіону є показник “лісистості” території – це процент лісопокритої площі від всієї площі.
Території де проростають ліси які виконують функцію захисту середовища та певних видів ресурсів поділяють на відповідні категорії: протиерозійні (ґрунтозахисні) ліси, водоохоронні лісові зони, полезахисні лісосмуги, охоронні ліси вздовж нерестових річок, зелені зони міст, захисні лісосмуги вздовж доріг, ліси санітарної охорони курортів та джерел водопостачання, і т.д. Деякі з цих категорій охоронних лісів мають штучне (антропогенне) походження.
Слайд 20
Тваринний світ - це сукупність тварин що формують відповідні типи біоценозів – систему взаємодіючих між собою тваринних організмів що характеризуються відповідним видовим складом, трофічними зв’язками (харчування), відношенням до середовища проживання.
Слайд 21